Політолог Костянтин Матвієнко: "Опозиції треба було раніше створювати єдиний штаб опору"

Правляча більшість у парламенті збереглася. Відставка уряду не відбулася. Чому всі вимоги опозиції залишилися непочутими ?

Опозиція не мала ні моральних, ні інтелектуальних, ні організаційних можливостей брати на себе відповідальність і очолювати протестні акції. Розвал провладної більшості мав стати предметом переговорів  депутатами, зокрема з парламентським «болотом». Але опозиція не змогла і цього організувати. Навіть ті, хто вийшов із більшості, не голосували за відставку уряду.

Багато хто з опозиціонерів скаржився: «Нас не підтримує вулиця. Вийшли б 100 тисяч людей, ми б показали». Вийшло 700 тисяч. І що? Навіть сам вихід людей на Майдан не став заслугою опозиції, тому що громадяни протестували проти самої практики здійснення влади в країні.

Влада була готова до поступок?

Влада була перелякана дуже короткий час: п´ятниця-субота, 29-30 листопада. Криваве побоїще студентів - це через страх. Вони шукали підстав для застосування сили. Потім влада згуртувалася інстинктом самозбереження. Суспільство вирує і сподівається, що опозиція реалізує його надії, а влада «розводить» людей.

Що в цій ситуації робити сотням тисяч людей, які вийшли на протести?

Нинішній уряд не підтримують і відсотки громадян. Парламент, що підтримує цей Кабмін, сам ставить себе в нелегітимну площину. Суспільство має собі сказати: у нас відсутня представницька влада, що виражає інтереси людей. Закони не працюють. Потрібно самоорганізовуватися і формувати власні місцеві громадянські виконкоми. Починати зі створення дружин безпеки у дворах і мікрорайонах. Закінчувати створенням великих громалянських органів самоврядування. Суспільство має підмінити собою діючу владу.

Це надскладне завдання, що вимагає дуже високої самоорганізації та завзяття.

Не просто складне, а нездійсненне. Проблема лише в тому, що іншого шляху немає. Я із задоволенням запропонував би провести ще один раунд переговорів із парламентською більшістю, Президентом. Але глава держави в Китаї. Більшість насміхається над Майданом і не йде ні на які поступки.

 Суспільству потрібно бути готовим до гірших сценаріїв. Вже зараз влада ніяк не реагує на актуальні виклики. Побили людей на Майдані - мовчання . Де гарантія, що вони будуть адекватно реагувати, коли трапиться щось надзвичайне? Питання, чи вдасться владі утримати національну платіжну систему, забезпечити взимку теплом і водою комунальний сектор, школи, садки, лікарні.

Що сказати людям, які стоять зараз на Майдані?

Я не знаю. Не можу закликати до силових дій, а іншого виходу не бачу. Ті, хто називає себе публічними політиками, повинні зараз оголосити цим людям план «Б».

У чому критична помилка опозиції?

Цей день відомий - коли єдиним кандидатом від опозиції висунули Віктора Ющенка. Він подарував булаву Януковичу. Потім опозицію нахилили, прийнявши так звані виїзні закони 4 квітня 2013 року. Опозиція відмовилася від виборів у Києві й терпіла нелегітимну київську владу. Прикладів достатньо.

Як лідерам опозиції слід було діяти, коли стало відомо про припинення переговорів щодо Асоціації з Євросоюзом?

Треба було формувати тіньовий уряд народної довіри, створювати єдиний штаб опору. Опозиція має бути лідером думки. На кожен рух міністра соцполітики Наталії Королевської чи міністра освіти Дмитра Табачника реагує тіньовий міністр. Зараз Табачник організував міністерські контрольні в школах посеред навчального року. Це стрес для вчителів і дітей, батьків. Але опозиція мовчить.

Вихід 700 тисяч людей на Майдан у Києві - це подарунок долі для опозиції чи зайві проблеми?

Це був шанс оголосити загальнонаціональний страйк з єдиною вимогою - відставка уряду. Після відставки не розпускати Майдан, а вимагати прийняття правильних білих законів про вибори Президента. Тоді - законів про вибори Верховної Ради. Потім вимагати проголошення дострокових виборів парламенту і Президента. Цей алгоритм був доведений до опозиції. Вона його знала. Але не втілила. Навіть не бачу в опозиції людей, які могли б це реалізувати в організаційному плані.

Де нові лідери, про яких так багато говорили останні роки?

Нових лідерів потрібно виховувати. А нинішні лідери роблять усе, щоб цього не сталося. Нові лідери з´являються, але їм окрім виступів на майданах потрібні повноваження, інфраструктура для роботи, ресурси.

Які передумови до того, що дії опозиції стануть більш продуманими перед виборами Президента у 2015 році?

Об´єктивних підстав для зміни нинішнього становища опозиції я не бачу. Але є багато факторів, які можуть втрутитися. Наприклад, суспільство може ще більше радикалізовуватися. Останнім часом Партія регіонів позбавляється підтримки на Донбасі стрімкіше, ніж підтримки на Львівщині.