Політичний будмайданчик

В умовах глибокої суспільної недовіри до політичних програм, гасел і брендів не те що наростити, а втримати рейтинг видається завданням непідйомним. Тому політики викручуються, як тільки можуть, використовуючи будь-яку дражливу тему як нагоду «посвітитися». Часто це паразитування на реальних проблемах заради піару лише заважає їх вирішенню. Але кого це хвилює: головне – потрапити на телеекрани…

Одна з найбільш болючих тем в Івано-Франківську – свавілля забудівників, які в гонитві за прибутками чхати хотіли і на проекти - їх коригують в процесі, і на історичний ландшафт, і на пам’ятки, і на комфорт мешканців, приречених жити в кам’яних джунглях. Конвертувати злість франківців на забудівників у політичні дивіденди – це очевидне й недороге рішення, що давно зрозуміли в більшості місцевих політичних штабів. Тому тема забудови й усі питання довкола неї у місті піднесені до рівня політичних, що переважно лише ускладнює проблему.

За останні три роки фактично монопольне право на протест проти будівельного свавілля здобули активісти «Свободи». Це видавалося логічним: в інших партіях було надто багато представників будівельних компаній, до яких громада має досить претензій. А «свободівці» залишалися довгий час «чистими». Тому перетворювати конфлікти мешканців з забудівниками на піар партії було легко й весело. Радикальні гасла, ефектні театралізовані дійства – і симпатії електорату в кишені. От тільки того свавілля, проти якого начебто піднялася «Свобода», чомусь менше не стає. Чому?

Перший досвід

«Ні незаконній забудові!», «Зупинимо будівельну сваволю!» - з такими гаслами активісти «Свободи» останніх три роки виходять на протести проти різних сумнівних забудов. Більшість пікетів особисто проводить донедавна секретар міськради, а тепер народний депутат  Руслан Марцінків. Не дає забути про себе виборцям, та й до виборів міського голови не так далеко, як здається звичайному обивателю.

Першою вдалою піар-акцією активістів «Свободи» стала боротьба проти прибудови у центрі Івано-Франківська на розі вулиць Павлика-Франка. Висловити «ні» цій забудові «свободівці» пробували під інспекцією «Держархбудконтролю», двічі скандували під Господарським судом і навіть прославилися під Апеляційним судом у Львові.

Приводом до протесту стало те, що власник однієї з квартир цього будинку, що вирішив добудувати приміщення, нібито відхилився від проектної документації та розпочав будівництво з порушенням будівельних норм. Як пізніше з’ясувалося, депутати попередньої каденції дали дозвіл підприємцю Кузьмин Олені Борисівні на облаштування власної квартири під офіс з добудовою. У суді міська рада виступила третьою стороною і підтримала позов прокуратури. Втім, відстоювати інтереси громади під проводом Марцінківа активісти прийшли не в суд, а під суд - Господарський суд Івано-Франківської області. «Це в ніякому випадку не є тиск на суддів. Ми просто хочемо, щоб сьогодні об’єктивно вислухали нашу громаду», - кричав у мегафон «свободівець» Руслан Марцінків. Цікаво, що серед купки активістів не виявилося жодного мешканця скандального будинку.

Зрештою, для суду рішення міської ради попереднього скликання закономірно було пріоритетнішим, ніж аргументи «свободівців», і добудову на Павлика-Франка визнали  законною. «Міські обранці не будуть зупинятись на цьому рішенні у боротьбі із будівельним свавіллям», - прокоментував рішення суду Марцінків і пообіцяв, що влада всіма способами намагатиметься оскаржити це рішення. І не зупинилися. Крайньою у конфлікті зробили суддю. Депутати звернулися до Вищої ради юстиції з проханням притягнути її до дисциплінарної відповідальності та поїхали пікетувати Львівський апеляційний господарський суд. Попри вимоги франківських обранців, Апеляційний суд залишив рішення Господарського суду без змін, а скаргу прокуратури - без задоволення. Рішення Львівського апеляційного господарського суду так і не було оскаржене. А навіщо? Адже «гроза» забудовників Руслан Марцінків у той час уже мав важливіші клопоти – зайнявся  передвиборчою кампанією до Верховної Ради. Та й у пам’яті електорату чудово закріпився образ полум’яного борця з мегафоном…

А справжній кінцевий результат «свободівських» протестів – узаконена кількома судовими рішеннями прибудова. Такий-от начебто парадокс.

Протест без Марцінківа

Сезон будівельних протестів у 2013 році розпочався 15 квітня проти будівництва на Мазепи, 35а. Мешканці сусідніх будинків перекрили вулицю і вимагали, щоб до них на розмову прийшли представники влади. Мешканців сусідніх будинків обурило те, що один із забудовників збільшив поверховість, а інший заліз на п’ять соток міської землі. Із влади першими відгукнулися депутати обласної ради, «свободівці» Сергій Адамович і Василь Попович. Депутати стали на бік протестувальників, разом з ними перекрили дорогу, відбивалися від незадоволених водіїв та правоохоронців.

Як пояснив заступник директора «Держархбудконтролю» Микола Дорошенко, в 2003 забудовник отримав право на спорудження трьох поверхів на цій ділянці. Проте вже в 2008 році, за підписом тодішнього головного архітектора Ігоря Гаркота, документи змінили на восьмиповерховий будинок. Відчувши підтримку міських обранців, франківці висловили своє невдоволення діями забудовника на сесії. Тримаючи марку «борців з будівельним свавіллям», більшість Івано-Франківської міської ради прийняла рішення про обмеження будівництва до трьох поверхів. Департамент містобудування та архітектури виконавчого комітету міської ради протягом трьох днів мав внести зміни до  містобудівельних умов і обмежень забудови земельної ділянки, виданих ПП «Прогрес-буд ІФ».

Після цього «свободівці» поширили заяву, мовляв депутати поставили крапку на незаконному будівництві. Втім, забудовник оскаржив рішення міської ради у суді. За словами начальника юридичного відділу міськвиконкому Надії Кедик, наразі відбулося одне засідання, на якому суд виніс ухвалу, якою заборонив департаменту вчиняти якісь дії. Схоже, все йде до такого ж результату, як у випадку з будовою на Павлика: протестна активність «свободівців» завершиться узаконенням будови в судах. Тобто цілком протилежно до мети протесту. Хоча якщо метою був просто піар, то депутати свого досягли. Зрештою, навіть програвши суд, «свободівці» не розгублять політичних дивідендів. Навпаки, засвітяться ще й у ролі борців з «продажними судами». Мало кому з виборців спаде на думку, що «борці» просто некомпетентні, тому й програють суди, головне ж – піар. 

Від слів до діла

Оскільки Руслан Марцінків прогавив піар-протест на Мазепи, то на черговий пікет перейшов від «слів до діла». Озброївшись вже не мегафоном, а молотом, нардеп-«свободівець» разом з іншими активістами 14 червня розбив паркан та вже зведений фундамент забудови на Стуса, 25а. Не забув Марцінків згадати попередників. Зазначив, що дозвіл на ведення будівництва виданий ще за минулих каденцій міськради, а сам бізнесмен «помилився» адресою, адже мав будувати зупинку за адресою: вул. Стуса, 17а. «Таке будівельне свавілля – непоодиноке явище, адже «Держархбудконтроль», який видає декларації, напряму підпорядкований центральній «регіоналівській» вертикалі, а тому сподіватися на реагування з боку цього не варто», - кляв злочинну владу нардеп. «Ми знищили самобуд, щоби показати, що Івано-Франківськ не терпітиме будівельного свавілля», – підсумував він.

Втім, як стверджує перший заступник міського голови Зіновій Фітель, підприємець має всі документи на облаштування зупинки громадського транспорту. Просто «борець» Марцінків про це не знав та й не цікавився. «У свій час людина отримала дозвіл на виготовлення документації на Стуса, 17а. Коли він почав виготовляти документацію на Стуса, 17а, він наткнувся на комунікації, звернувся до комісії з безпеки руху, і йому комісія дала дозвіл перенести будівництво на Стуса 25а, - пояснює Фітель. - Він виготовив всю документацію на Стуса 25а, але не поміняв номер у документах». За його словами, підприємець звертався в інспекцію «Держархбудконтролю» за роз’ясненням і інспекція пояснила, що всі документи правомірні. «Найбільше мене здивувало, чи хтось з необізнаності, чи спеціально викинув в інтернеті інформацію, що там має вирости двоповерховий будинок з магазинами, з громадським туалетом. Це не відповідає дійсності», - зазначає перший заступник міського голови.

До слова, Марцінків пообіцяв, що на місці, «де до цього часу мала вирости двоповерхова споруда, спільно із громадою засадить дерева». Таким чином територія вбережеться від ласих поглядів забудовників. Та, схоже, як тільки «свободівці» перекинуться на інший самобуд, підприємець продовжить розпочате.

Проти церкви не попреш?

Останній будівельний скандал в Івано-Франківську розгорівся наприкінці червня. Іванофранківці, які проживають на вулиці Гната Хоткевича, Паркової, Молодіжної, Івана Павла ІІ, Івасюка та прилеглих до них вулиць, звернулися з колективною скаргою до міського голови Віктора Анушкевичуса з проханням уберегти парк на Молодіжній від забудови. Недавно частину парку відгородили металевими стовпцями й сіткою.

З’ясувалося, що територію площею 0,82 га огородило Івано-Франківське Єпархіальне управління Української греко-католицької церкви. Як пояснив в.о. директора департаменту містобудування і архітектури Володимир Гайдар, протягом 2009-2010 років церква отримала всі документи на для будівництва Єпархіального управління Івано-Франківської єпархії УГКЦ на території парку. У 2010 році був виготовлений державний акт на право постійного користування цією площею, а зараз церква взялася облаштовувати свою територію.

На акцію протесту люди зібралися самостійно. За допомогою звернулися до депутатів-«свободівців». Втім, у конфлікті з церквою професійні борці з будівельним свавіллям не квапляться на популістські заяви чи театральні постановки з кувалдами. Депутати від «Свободи» у цьому конфлікті не стають ні на бік відвідувачів парку, ні на бік церкви. На скандалах з церквою дивідендів не заробиш.

Як бачимо, жодна з широко розрекламованих акцій проти будівельного свавілля не дала реальних результатів. Забудовники будували, будують, часто з порушеннями, не рахуючись з думкою громади. Замість трьох поверхів - вісім, якщо хочуть – у відпочинковій зоні… Поки їм протистоїть не громада, а «професійні борці», яких більше цікавить власна присутність в телевізорі, ніж захист мешканців, свавілля триватиме, а суди його лише узаконюватимуть. А «лохторату» «борці» розкажуть, що зробили все, що могли, оберіть нас знову, бо хто, як не ми… 

Марія ГАВРИЛЮК, "Галицький кореспондент"