Про феномен польських маршів..

276 затриманих та десятки поранених, серед яких 51 поліцейський – результат цьогорічного Маршу незалежності націоналістів, який відбувся позавчора у Варшаві. Серед гасел, з якими демонстранти вийшли на вулиці, були такі: «Поляк і угорець – два брата», «Раз серпом, два молотом, червона голото», «Бог, честь, вітчизна».  Пам’ятаючи про підпал ультраправими російського посольства торік, за що уряду довелося вибачатись, організатори цього разу вирішили змінити маршрут. Утім, без сутичок все одно не обійшлося. Найбільш активні учасники маршу використовували піротехніку, кидали пляшки та каміння в поліцію. Правоохоронцям довелося використати водомет, щоб розігнати більш агресивних мітингувальників. За повідомленням місцевих ЗМІ, в Марші взяли участь від 25 до 30 тисяч учасників.

«День» звернувся до президента Польського інституту громадських справ Яцека КУХАРЧИКА з проханням прокоментувати акцію націоналістів і як їх сприймають у Польщі?

– Феномен так званого Маршу незалежності треба аналізувати у двох площинах: політичній та соціологічній. У націоналістів немає широкої громадської підтримки, оскільки вони регулярно зазнавали поразки під час місцевих виборів. Однак це дуже гучна група, яка виходить на вулиці й влаштовує заворушення. Це – єдиний спосіб для них, щоб виявити себе політично, оскільки, зважаючи на демократичний процес, у них незначна підтримка.

Інше пояснення – соціологічне – є дещо простішим. Люди, які приходять на ці марші, зазвичай – молодь, яка або не працює, або має дуже нестабільну роботу з малим заробітком. Дуже часто ці люди живуть зі своїми батьками, навіть коли досягають середнього віку. Часто вони є футбольними хуліганами, які входять до різних фан-груп.

За останні роки рух футбольних хуліганів став дуже політизованим. Це парадоксально, тому що футбольні стадіони модернізували, й вони стали «менш привітними» до хуліганів. Тому вони стали більше виходити на вулиці, ніж ходити на стадіони. Утім, соціальні проблеми молоді завжди існують, оскільки вона не має відповідних навичок, роботи, й тому не почувається частиною в системі життя країни.

Якщо говорити про тенденції цього явища, то результати останніх виборів свідчать, що організатори цього маршу на них провалилися. Я навіть не певен, чи отримали вони 1% голосів на виборах до Європейського парламенту. Це було надто дивним, оскільки прохідний поріг був для них сприятливим і мав дати їм шанс закріпити там своє представництво. Але, з політичної точки зору та демократії, ці люди не ефективні взагалі. Однак вони можуть збиратися. У вівторок говорили про 40 тисяч учасників маршу. В основному – це люди, які шукають проблем і самі готові їх викликати. Декілька років тому вони провели одну успішну демонстрацію, яка для багатьох стала несподіванкою. Нині вони щороку намагаються це повторити. Але річ у тім, що поліція добре підготувалася й була здатна стримувати цю силу, яка заподіяла деяких збитків для частини жителів Варшави.