Прикарпатська молодь стоїть перед вибором
Отримати диплом із статусом «магістр» від престижного ВУЗу надзвичайно модно для кожної молодої людини. А потім із гордістю демонструвати свої здобутки у різних фірмах в надії на працевлаштування.
Але в наш час і у нашій державі отримати бажану роботу можна тільки через знайомства, або ж родичів. Звичайно, зараз є надія, що останні події внесуть зміни у найближче майбутнє для кожного українця. Та сьогодні, на жаль, ситуація зовсім інша.
Від 11 липня абітурієнти поспішають до університетів, щоб з вересня отримати статус – студент. В перші дні вступної кампанії до приймальних комісій ВУЗів вишикувались довжелезні черги, які займали ще зранку. Університети активно звітують про результати вступної кампанії. Один із ВУЗів Івано-Франківська повідомляє, що в цьому році заяв вступників значно більше, аніж минулого. Адже, за 30 днів роботи приймальної комісії у 2013 році було подано понад 21 тисячу заяв, то цьогоріч лиша за перших два тижні їх надійшло близько 20 тисяч. І схожа ситуацію спостерігається майже у всіх ВНЗ міста.
Прикарпатська молодь вщент заповнить стіни Івано-Франківських Аlma mater, яка плекатиме їх п’ять років і в результаті більшість отримає довгоочікуваний диплом магістра. Але про свою помилку, чи то не «фарт» більшість розуміє, коли стикається із проблемою працевлаштування. Те, що в Україні з цим справді біда, підтвердила директор Івано-Франківського міського центру зайнятості Ганна Бандура. А особливо це стосується випускників гуманітарних факультетів, для яких в нашому місті вакансій майже немає.
«Для гуманітаріїв у нас пропозицій практично немає. А от робітничих вакансій хоч відбавляй, але немає спеціалістів. Немає техніків, слюсарів, електриків та інших. Варто зауважити, що така робота добре оплачувана у нашому місті», - зауважує Ганна Бандура у розмові з кореспондентом Бліц-Інфо.
На її думку, такий дисбаланс ще довго триватиме на ринку праці. Щороку спостерігається тенденція, коли абітурієнти атакують певну галузь і всі поспіхом хочуть стати чи то адвокатом, чи то менеджером, чи вчителем. А коли диплом на руках – роботи немає.
«Щороку на якусь професію серед вступників спостерігається великий апетит, який диктує ринок праці. Але поки вони вивчаться і стануть тими спеціалістами, за ті п’ять років вийде величезна кількість осіб з відповідним дипломом. Або ж в державі відбудуться зміни, які витіснять потребу в таких працівниках. Це є наша проблема, яка ще довго болітиме», - вважає директор центру зайнятості.
Також пані Бандура зазначила, що необхідно популяризувати робітничі галузі і тоді суспільство вийде на рівну площину. Більше людей працюватиме в Україні, а не за її межами.
І прикладом цьому є історія франківчанки Оксани. Дівчина розповідає, що з дипломом філолога працює у своєї сестри вишивальницею, яка замість престижної професії вивчилась на звичайну швею.
"Я вчилась на філологічному, а моя молодша сестра паралельно навчалась в училищі на кравчиню. Тоді родичі дорікали батькам, що так не можна, адже це несправделиво і обидві доньки мають мати вищу освіту. А воно он як сталось, я три роки закінчила університет, але так і не знайшла роботу за професією. Натомість, в моєї сестри власне ательє і розквіт професійної діяльності", - зауважує Оксана.
Звичайно, кожен має право на вищу освіту. Та все краще обрати той напрямок, який необхідний на ринку праці і після закінчення навчання гарантовано отримати роботу в Україні. Хоча не варто нехтувати власними мріями та творчими здібностями.
