Прикарпатських пенсіонерів, що віддали 10 тисяч на Майдан, підтримують з усієї України
Крім того, листи їм надходять з усього світу і навіть з Єнакієвого.
У грудні вся Україна говорила про благородний вчинок подружжя пенсіонерів з Івано-Франківська Михайла Кравчука та Мирослави Калини, які віддали усі свої заощадження – десять тисяч гривень, на потреби Євромайдану. Це нікого не залишило байдужим, і напередодні Новорічних свят у нашій країні розпочалася акція «Привітай стареньких з Різдвом». Будь-хто їм міг надіслати листівку зі словами вдячності. Чи отримували листи дідусь Михайло та бабуся Мирослава, чи акція залишилася поза увагою громадськості, дізнавалися у листоноші Надії Кульчак, яка працює в Івано-Франківському поштовому відділенні №18.
Зізнаюся чесно, набираючи її номер телефону, боялася, що жінка розчарує мене і скаже, що ніхто про дідуся й бабусю, істинних патріотів нашої держави, і не згадав. Поговорили-попишалися по телебаченню, та й забули. Але Надія Іванівна одразу розігнала мій песимізм.
– Ой, такої величезної кількості листів та посилок я й не бачила. І це все потрібно доставити за однією адресою на околиці міста. Керівництво виділило машину, щоб усе відвозити, – розповідає Надія Іванівна. – У день приходило близько сотні листів та відкриток, а може, й більше. Були й рекомендовані, які віддавала Михайлові Дмитровичу під розписку. Найбільше надходило із Закарпаття, Львівщини, Київщини. З Чернігова були, Дніпропетровська. З південних областей, правда, не бачила. Навіть з Єнакієвого, де народився Янукович, лист прийшов. Перечитували його разом. Писали прості люди, які розповідали, що їм теж набрид «безпрідєл» у країні, знищення заводів, підприємств і збагачення олігархів. Вони дякували подружжю за активність і бажали здоров’я та довгих років життя. В основному усі листи були з теплими зиченнями, побажаннями кращого майбутнього для України.
Спочатку бабуся з дідусем не могли повірити, що до них пишуть незнайомі. Хотіли їм відписати, а коли я почала торбами листи приносити, не встигали й перечитати. У посилках були цукерки, печиво, кава, чай. Чужі люди хотіли подарувати пенсіонерам свято. Перед Різдвом надходили вітання з Канади, Англії, Іспанії, Франції, Латвії, Росії.
Активісти з Івано-Франківська організували збір коштів для пенсіонерів, щоб повернути їм заощадження. Дізнавшись про це, старенькі обурилися і сказали, що то для них «позор». Зібрані гроші порадили віддати хворим дітям. 89-річний Михайло Кравчук та 82-річна Мирослава Калина живуть не багато. Отримують невеликі пенсії, трохи більше тисячі гривень. Більшу частину віддають на ліки, бо ж дружина лежача. Лише за допомогою чоловіка та милиць може ходити по кімнаті. Гроші збирали для власних потреб, але коли побачили по телевізору, що діється у Києві, вирішили віддати їх на благо майбутнього України. Що тут казати, кожен з нас має вдома панчоху із заощадженнями, та не кожен здатен піти на такий крок. Тримаємо гроші на свій «чорний день», а коли він настає у держави, мовчимо. Сидимо у куточку і сподіваємося, що якось воно вирішиться… Без нас. У тій панчосі, поміж паперових купюр, заховане й наше сумління.
– Мені дуже болить те, що зараз відбувається в країні. Були б молодші, самі б поїхали до Києва. Тож чим можу, тим хочу допомогти, – казав дідусь Михайло, передаючи ці немалі для середньостатистичного українця кошти Євромайдану. Небайдужість – ось основна підтримка тим, хто зараз у столиці. Готуючи бутерброди у київському будинку профспілок охоронцям на барикадах, стала свідком розмови. Старенька бабуся принесла у наш штаб торбинку з мандаринами та дві пачки «Артека».
– Ось, буде хлопцям до чаю, – скромно простягнула пакунок.
Дякуючи, хтось запитав: «А що, бабусю, ви теж хочете у Європу?»
– Дитино моя, я не знаю, що то за Європа, але я хочу кращого майбутнього. Хочу, щоб нами не керували бандити, – зітхнула.
І справа не в тому, що хтось жертвує гроші, а хтось продукти. Головне, що людей об’єднує спільна мета. Спільний дух спротиву. Разом – ми сила, яка може розірвати кайдани, у які олігархи закували наш народ. Лише гуртом зможемо здобути інше майбутнє для України. І про це не треба забувати.
