Прикарпаття втрачає позиції на політичній сцені?

Минулих вихідних у Києві відбулися з’їзди низки партій, які братимуть участь у позачергових парламентських виборах. Зокрема політичні сили — «Блок Петра Порошенка» (далі — БПП), ВО «Батьківщина», «Народний фронт», ВО «Свобода», Радикальна партія Олега Ляшка затвердили виборчі списки і кандидатів у мажоритарних округах.

Несподіванки партійних списків

Виборчий список БПП очолив мер Києва Віталій Кличко, який зі своїм «УДАРом» долучився до пропрезидентської партії. Друге місце в списку посів новий лідер БПП Юрій Луценко, третє — громадський діяч, позаштатний радник Президента України Ольга Богомолець, четверте — віце-прем’єр-міністр з регіональної політики Володимир Гройсман, а замикає «п’ятірку» уповноважений Президента України у справах кримськотатарського народу Мустафа Джемілєв.

У «двадцятці» президентської партії — полковник ЗСУ Юлій Мамчур (6), письменниця Марія Матіос (7), радник Президента з гуманітарних питань Микола Томенко (8), голова фракції «УДАР» у ВР Віталій Ковальчук (10), народні депутати — ірина Геращенко (9), Руслан Князевич (12), Юрій Стець (13), міністр освіти Сергій Квіт (11), журналісти Сергій Лещенко (19) і Мустафа Найєм (20). Кандидують також за списком Блоку голова Одеської ОДА ігор Палиця (34), колишній керівник НБУ Степан Кубів (59), співачка Оксана Білозір (80), екс-міністр юстиції Роман Зварич (82). Під номером 88 у списку БПП балотується в парламент колишній голова івано-Франківської ОДА, екс-нардеп Роман Ткач. А чинний парламентар від Прикарпаття, голова обласної організації партії «УДАР» Роман Чернега піде на вибори у цьому ж списку аж під 131-м номером.

З’їзд «Батьківщини» розпочався зі справжньої несподіванки, адже першим номером виборчого списку стала не лідер партії Юлія Тимошенко, а українська льотчиця Надія Савченко, яка нині перебуває в полоні на території Російської Федерації. З цього приводу Ю. Тимошенко сказала таке: «Перший раз за всю історію участі партії у виборах я не піду номером «1». Я уступаю цей номер тій людині, яка не просто гідна цього номера. Це сьогодні символ боротьби України за незалежність». і пішла другою в списку. Третє місце посів громадський активіст, герой Майдану, боєць батальйону «Азов» Ігор Луценко, на четвертому — голова фракції «Батьківщина» в чинному парламенті Сергій Соболєв, замикає «п’ятірку» 26-річна юристка з кембриджською освітою, учасник організації «Професійний уряд» Альона Шкрум. У топовій частині списку — заступник голови партії «Батьківщина», екс-віце-прем’єр-міністр України Григорій Немиря (7); комендант Майдану, громадський активіст, політичний аналітик Ігор Жданов (10); народний депутат України, заступник голови парламентської фракції ВО «Батьківщина», голова Івано-Франківської обласної організації ВО «Батьківщина» Дмитро Шлемко (11); народний депутат України, заступник голови ВО «Батьківщина» Борис Тарасюк (12); народний депутат України, заступник голови ВО «Батьківщина» Сергій Власенко (15); народний депутат України, журналіст Андрій Шевченко (20).

У першу п’ятірку «Народного фронту» увійшли прем‘єр-міністр Арсеній Яценюк, радник міністра внутрішніх справ Тетяна Чорновол, голова Верховної Ради Олександр Турчинов, екс-секретар РНБО Андрій Парубій та командир батальйону «Миротворець» Андрій Тетерук. Як відомо, спочатку друге місце пропонували О. Турчинову, проте він уступив його Т. Чорновол. «Я хочу запропонувати свій другий номер людині, яка надихає Україну своїм патріотизмом, своєю незламністю, журналістці та громадському діячеві Тетяні Чорновол. А я піду за Тетяною», — сказав він. Далі за списком ідуть міністр внутрішніх справ Арсен Аваков, громадський активіст і журналіст Вікторія Сюмар, народні депутати В’ячеслав Кириленко і Лілія Гриневич, командир батальйону «Дніпро-1» Юрій Береза, міністр юстиції Павло Петренко, екс-глава Адміністрації президента Сергій Пашинський, військовий експерт Дмитро Тимчук. Під номером «25» боротиметься за парламентське крісло наш краянин — народний депутат України Володимир Шкварилюк.

До першої п’ятірки виборчого списку ВО «Свобода» увійшли лідер цієї партії, голова фракції ВО «Свобода» у Верховній Раді України Олег Тягнибок; заступник голови Верховної Ради Руслан Кошулинський; віце-прем‘єр-міністр України Олександр Сич; народний депутат України, народний артист України, лауреат Національної премії України ім. Тараса Шевченка Богдан Бенюк; голова Харківської обласної організації ВО «Свобода», командир взводу 22-го мотопіхотного батальйону, старший лейтенант, з квітня 2014 року — учасник АТО Олексій Миргородський.

Головні особливості виборчого списку Радикальної партії, як звернув увагу її лідер і «перший номер» Олег Ляшко, в тому, що в ньому немає жодного із нинішніх народних депутатів, окрім нього, та жодного з колишніх, крім івана Зайця. У його «топовій» частині — командир спецбатальйону «Айдар» Сергій Мельничук (3), співачка Злата Огнєвич (4), політолог Ігор Попов (6), спортсмен Денис Силантьєв (8).

На тиждень раніше затвердила передвиборчий список кандидатів у депутати в загальнодержавному виборчому окрузі «Громадянська позиція», у першій «п’ятірці» якої її голова, народний депутат України Анатолій Гриценко, лідер «Демократичного альянсу» Василь Гацько, секретар тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції при Вищій раді юстиції Марина Соловйова, громадський діяч, антикризовий менеджер Олег Дерев‘янко, голова правління громадської організації «Центр протидії корупції» Віталій Шабунін. А під номером 17 у цьому списку йде до парламенту голова Івано-Франківської обласної організації «Громадянська позиція» Микола Ладовський.

Провів свій з’їзд і Опозиційний блок, у якому, як відомо, провідну роль відіграє політсила колишніх «регіоналів» — «Партія розвитку України». Також участь у його роботі взяли представники партій «Центр», «Україна — вперед», «Трудова Україна», «Партія державного нейтралітету України», «Нова політика». На час виходу газети опозиціонери ще не оприлюднили свій виборчий список. У самій Партії регіонів заявили, що не братимуть участі у дострокових парламентських виборах.

Партії не узгодили мажоритарників

Яких кандидатів затвердили політичні сили по мажоритарних округах Прикарпаття, з’ясовував наш кореспондент у делегатів партійних з’їздів від нашої області.

Директор інституту відкритої політики Михайло Довбенко розповів, що у в/о №83 (Івано-Франківськ) від БПП балотуватиметься народний депутат України Олександр Шевченко; у в/о №84 з центром у м. Тисмениці — сам Михайло Довбенко, який, як відомо, керував обласним штабом Петра Порошенка на позачергових виборах Президента України; у в/о №85 з центром у Калуші — міський голова Калуша ігор Насалик. У в/о №86 з центром у Долині БПП затвердив кандидатуру голови Долинської районної організації партії «УДАР» Віталія Скрипника; у в/о №87 з центром у Надвірні позмагається за депутатське крісло голова районної ради Василь Попович. В окрузі №88 з центром у м. Коломиї з’їзд БПП затвердив кандидатуру колишнього міського голови Коломиї Юрія Овчаренка, який тут керував виборчим штабом Порошенка на президентських виборах. А у в/о №89 з центром у Снятині випробує долю від пропрезидентської партії депутат івано-Франківської міської ради Юрій Соловей.

За словами Д. Шлемка, ВО «Батьківщина» затвердила таких кандидатів по округах області:

в/о №83 (Івано-Франківськ) — депутат міської ради, підприємець Руслан Терешко; в/о №84 (центр у м. Тисмениці) — депутат обласної ради, голова Тисменицької РДА Микола Зелінський; в/о №85 (центр у м. Калуші) — народний депутат України Ольга Сікора;

в/о №86 (центр у м. Долині) — депутат обласної ради, голова Богородчанської РДА Ярослава Гоголь; в/о №88 (центр у м. Коломиї) — депутат обласної ради, фермер Петро Книшук; в/о №89 (центр у м. Снятині) — народний депутат України Василь Гладій. У в/о №87 з центром у Надвірні «Батьківщина» не висувала свого кандидата, оскільки підтримуватиме на виборах народного депутата України Юрія Дерев’янка.

Як поінформував народний депутат України В. Шкварилюк, від «Народного фронту» у в/о №83 (Івано-Франківськ) кандидуватиме заступник міністра доходів і зборів Михайло Ноняк; у в/о №84 (центр у м. Тисмениці) — спортсмен Роман Вірастюк; у в/о №85 (центр у м. Калуші) — командир 2-го батальйону оперативного призначення Нацгвардії Андрій Тірон; у в/о №86 — народний депутат України Анатолій Дирів; у в/о №87— підприємець Ярослав Паранюк; у в/о №88 — активіст Революції гідності, учасник АТО Юрій Тимошенко; у в/о №89 — підприємець Лідія Шкрібляк.

Голова прикарпатської «Свободи» Василь Попович повідомив, що партія висунула кандидата тільки в одному в/о №83 (Івано-Франківськ) — депутата міської ради Андрія Грималюка, оскільки орієнтувалася на попередні домовленості з БПП щодо узгоджених у межах області кандидатів. Але, звернув увагу В. Попович, з огляду на те, що президентська партія їх не виконала і висунула по цьому округу народного депутата Олександра Шевченка, «Свобода» визначатиметься щодо підтримки тих чи інших кандидатів.

За словами голови обласної організації Радикальної партії Ляшка Тараса Присяжнюка, у виборчому списку цієї політсили немає прикарпатців. Проте партія висунула кандидатів по мажоритарних округах області. Зокрема, від Радикальної партії у в/о №83 балотуватиметься підприємець Сергій Палійчук, у в/о №84 — Дмитро Симак, який тут керував виборчим штабом Олега Ляшка на дострокових президентських виборах. У в/о №86 Радикальна партія підтримала кандидатуру заступника голови Рожнятівської райдержадміністрації Андрія Тринчука, у 87-му окрузі — підприємця Івана Тодорука. У 88-му окрузі випробує свої сили проректор з фінансово-правових питань Європейського університету (м. Київ) Руслан Гурак, а по в/о №89 кандидуватиме голова Снятинської районної організації Радикальної партії Леся Бурдяк. із кандидатом по мажоритарному округу №85 з центром у Калуші «радикали» не визначилися.

«Громадянська позиція» висунула кандидата лише в одному окрузі — 83-му (Івано-Франківськ). Ним став депутат міської ради Володимир Чорноус.

* * *

Прикарпатського земляцтва поменшає

Іван Монолатій, академік Академії наук вищої школи України, доктор політичних наук, професор ПНУ ім. В. Стефаника та Університету ім. Яна Кохановського (Польща):

— Я вже говорив, що «старо-новий» парламент, працездатність якого розрахована на рік-півтора, не здивує очевидними новачками. По суті, це буде тільки «оновлена» Верховна Рада України, яку обиратимемо вже в жовтні. Суттєвих зрушень у напрямі трансформації виборчої системи виборці, як і було прогнозовано, так і не побачили. Відтак довга черга до омріяного багатьма депутатського мандата виявляється надто примарною. Адже й добір окремих перших «десяток», «двадцяток» і так далі промовисто свідчить: майже всі електоральні гравці, прикриваючись новими обличчями (героями АТО, активістами Євромайдану), тягнуть за собою старий возик з політичними фігурами непершорядної ваги, власне, тими, котрих виборець уже бачив та зміг оцінити за їхніми ділами (парламентськими ініціативами) навіть у кількох попередніх скликаннях. Прагматичного голосування за такі списки не очікуймо. Знову наш емоційний виборець буде голосувати за лідера, а не за політичну силу. Знову наших людей обманюватиме присутність у списках політиків націонал-державницького штибу, громадських діячів, активістів тощо. Щоправда, тільки їхні обличчя, а не конкретні програми. Саме тому за певних обставин нова Верховна Рада буде таким собі парламентом «без властивостей»; парламентом зі старими партійними вождями, яких будуть пересувати на парламентській шахівниці як заманеться чи то пропрезидентська сила, яка намагатиметься стати впливовою, чи групи менших політичних корпорацій, котрі об’єднає, наприклад, якийсь політик, який нині дуже хотів би бути «сірим кардиналом» великої української політики. Тут впадатиме у вічі елементарна відсутність традицій голосування українського виборця. І пояснюється це різними обставинами, найголовніші з котрих — брак стійкої політичної культури, відвертий нігілізм у культурі правовій, бажання обирати «менше зло», а зовсім не бажання системних змін у політичній системі.

А те, що виборчі списки майже всіх політсил показують відсутність представників нашого регіону у так званій «прохідній» частині, свідчить передусім про втрату цілковитої довіри «київських» еліт до еліт «провінційних», яким наразі нічого запропонувати своїм партійним вождям в обмін на гарантовані місця у т. зв. «прохідній» частині списку. Як і про відсутність мобілізаційного потенціалу, який місцеві політики могли б залучити для підтвердження своїх намірів і електоральної підтримки тієї чи тієї політсили. Прикро, звісно, це усвідомлювати: Прикарпаття поступово втрачає впевнені позиції на всеукраїнській політичній сцені. Це наслідок не лише маніпулювання конфліктним потенціалом місцевих еліт, а й почасти відсутності прагматичного підходу щодо лобіювання інтересів Прикарпаття на державному рівні. Саме тому і місцеві партійні вожді, і громадські діячі, по суті, стають «нецікавими» з політтехнологічної точки зору. А відсутність у більшості з них істотного фінансового ресурсу, який би зацікавив «київського», «вінницького» чи «львівського» дядька, зводить будь-які ініціативи нанівець. і, насамкінець, не забуваймо про фактор війни: оскільки наш край не перебуває на передовій бойових дій і тут не приймають важливих рішень з питань національної безпеки, надто малими будуть місце і роль Прикарпаття у виборчому процесі. Тому в «старо-новому» парламенті, мабуть, не буде, на відміну від інших привабливих в електоральному плані регіонів України, численного прикарпатського земляцтва.