Письменник Тарас Прохасько: Всі кротенята мені однаково рідні

Тарас Прохасько розповів ВВС Україна, що без ілюстрацій Мар'яни Прохасько їхня книга "Хто зробить сніг" нагадувала б вареник без начинки.

Книга "Хто зробить сніг" увійшла до "довгого списку" Дитячої книги року ВВС - 2013.

Тарас Прохасько: Ця книга про життя великої кротячої родини впродовж одного року, що для кротів є дуже багато. І вона про те, як можна жити у сім'ї, про сімейне життя, єдність і індивідуальність у сім'ї, про те, як різні члени родини живуть разом, але при цьому вони є автономними і самодостатніми.

-Як би Ви самі визначили жанр цієї книги?

Я знаю, що про неї часто кажуть "казка", але мені чомусь це не подобається. Я би це все-таки визначив як дитяча алегорична повість. Це є типова повість, головними героями якої просто є тварини, а не люди.

-А чому Ви обрали для цієї алегорії саме кротів?

Тому що кроти - це якісь такі дуже симпатичні звірі. Особисто мені - нам - вони були дуже симпатичні. І навіть з точки зору кротячого життя: вони ведуть таке життя, яке не є очевидним для людей. Бо, скажімо там, про кіз чи про кроликів або курей діти, і не тільки діти, біль-менш знають, а про життя кротів практично ніхто не знає, і це дає можливість додумувати, дофантазовувати, яким є їхнє дивовижне, незнане нами життя. Залишається велика частина того, чого ми не бачимо. А це дає свободу для всяких фантазій, уявлень, в тому числі і помилок.

- Яким Ви уявляєте свого читача: його інтереси, вподобання, звички?

Передовсім, ідеться про те, що вона (книга - Ред.) розрахована на дітей не менших за 5 років і думаю, що десь до 9-10 років, максимум - 12 років. Це залежить від того, як розвивається дитина. Але найголовніше, що оптимальним читачем з того, що я бачу, є діти, як, по-перше, мають якийсь досвід книжки. Тобто хай буде, що вони не читають самі чи багато, але діти - для яких поняття книжки є якимось окремим, особливим і наповненим. Вони знають про існування книжкового світу, вони мають вже певний досвід читання: не техніки, а оцих способів розповідання історій, уявлень про те, яким є книжковий світ, тобто світ, який зображають у книжках. І вони розуміють, що книжка - то є спеціальний окремий світ, який необов'язково має бути таким, як ми його бачимо, чи таким, як в кіно. Ті, які вірять у книжку.

І ще дуже важливо, що найрадісніше її сприймають діти, в яких є добрі або налагоджені стосунки в сім'ї з батьками. Де батьки вже щось колись дітям читали, розповідали, і для яких світ батьків є чимось об'єднаним.

- Судячи з подяки на початку книги, Ви її тестували на маленьких читачах?

Ні, ми її не тестували. У цій подяці згадані близькі нам з різних боків діти, які взагалі дали нам можливість долучитися до дитячого світу. Тобто ті, з якими ми проводили багато часу, і ми від них багато чому навчилися і могли уявляти собі, якими є діти різного віку і походження, різної статі. Це вдячність насправді за те, що ми були допущені в реальний дитячий світ.

- Наскільки я розумію, це був перший досвід написання дитячої книги для Вас?

Так, абсолютно перший. І я ніколи би не зробив цього сам. Не можна казати, що це є моя, це - наша книжка, тому що вона написана разом з Мар'яною.

- Вам було складніше писати для дітей чи легше?

Мені було складніше, бо я вже маю досвід писання книжок для дорослих, і зрештою, коли я пишу про дорослих я не дбаю про те, щоби бути до кінця зрозумілим. Тобто я залишаю багато місця.

Дорослий читач, я сподіваюся, вже багато знає, багато думає, а чого не знає і про що не думає, він може про це дізнатися і подумати під впливом книжки. В дорослій книжці я ніколи не ставив собі за мету все роз'яснювати. Я любив і люблю писати так, щоб було трохи чогось несказанного, залишалось місце для роздумів.

А тут, навпаки, потрібно було зосередитись на тому, щоби бути максимально прозорим, зрозумілим. І якщо хтось хоче щось сказати, то сказати це максимально точно і ясно.

- А тепер, з цим новим досвідом, у Вас є бажання продовжувати писати для дітей?

Не тільки бажання, але й твердий намір написати продовження, ще одну історію про цих самих героїв. Я вже знаю, що хотів би написати.

- Яку роль у сприйнятті книги, на Вашу думку, відіграли ілюстрації, які робила Мар'яна Прохасько?

Я вважаю, що в дитячій ілюстрованій книжці не можна розділяти текст і картини. Я переконаний, що це є як начинка і тісто в тому, що можна назвати "вареником". І складно сказати, що у варенику є ціннішим. Вони працюють разом і розділити їх - це означає, не просто не додати чогось, а просто зовсім інший виходить продукт.

- Хто Вам особисто з кротячого сімейства імпонує найбільше і чому?

Мені вони всі дуже дорогі. У будь-якій книжці автора є, якщо не частина його самого, то чогось дорогого йому. І тут також ми повкладали різні властивості, різні особливості. Ясно, що вони всі не є глибоко прописані.

Найближчими, так склалося, є головні герої - це братик і сестричка Повз і Муркавка. Від їхнього імені я можу говорити, як від свого імені.

Спілкувалася Дар'я Тарадай, ВВС Україна