"Коли дивився, як б'ють Шуфрича, душа співала"

Філософ 59-річний Ігор Лосєв призначає зустріч у селі Чабани Києво-Святошинського району. Там він живе. О 15.00 чекає нас біля селищної ради. Йдемо на дитячий майданчик.

— Мінські домовленості — однозначна поразка України, — каже Ігор Васильович. — Ми визнали, що не контролюємо частину своїх територій на Донбасі. За три роки, які дали сепаратистам, усе, що там було українського, винищать до пня. На початку листопада ДНР і ЛНР проведуть вибори, оголосять себе Новоросією. Там з'являться російські війська, які виступатимуть як війська ДНР і ЛНР. На російських бойових літаках намалюють емблеми ДНР і ЛНР — і зможуть завдавати ракетних ударів по Харкову, Дніпропетровську. Росія скаже: "Вибачте, ми тут ні до чого". Так уже було в Абхазії, коли в 75-тисячного народу раптом з'явилися свої військово-морські сили з авіацією.

Російській еліті в її нинішньому стані незалежна українська держава не потрібна. І ніякими мінськими переговорами, бізнесовими тьорками такі питання не вирішуються. Якщо зараз Москва й зробила паузу, то не завдяки дипломатичним талантам Петра Порошенка і його оточення — а через шалений опір українських добровольчих батальйонів, армії, Національної гвардії, потужному руху волонтерів. Коли пішов потік "двохсотих" (вантажі загиблих російських військових. — "ГПУ"), у Москві побачили: увійти в цю країну можна — вийти живим вдасться не всім.

З боку України очевидна тактика: дочекатися, доки санкції й ціни на нафту послаблять Росію, і там усе посиплеться.

— Має пройти кілька років, щоб такий монстр, як Росія, відчув наслідки санкцій. У них є запас нафтодоларів, стабілізаційний фонд.

Крим зараз для Росії є островом, без мосту. Путін, напевне, спробує пробити туди коридор. Також можливі десанти на Одесу й Миколаїв. Як корінний севастополець знаю: завжди на Чорноморському флоті були два великі десантні кораблі. А зараз їх дев'ять. Навіщо аж стільки?

Що може зробити один такий корабель?

— Розмістити 500–600 озброєних морських піхотинців, БТРи й іншу техніку. А дев'ять таких батальйонів — це вже потужне угруповання, здатне розпочати наступ, і не так просто буде їх зупинити. Треба врахувати сили підтримки — ракетні катери і, може, навіть фрегати з есмінцями. Вони можуть завдати ударів по узбережжю. Тому так зване перемир'я не має вводити в оману. "Пєрєтєрєть", як кажуть бізнесюки, не вийде. Це як на вулиці: коли на вас напали хулігани десь у темному провулку — ви не зможете з ними "рішать вопроси".

Що кажуть ваші кримські знайомі?

— Сусід товариша із Севастополя відвідав місто материкової України. Коли повернувся, то розповів, що ціни нижчі, ніж у Севастополі. Вранці сказав, а ввечері до нього прийшли співробітники Федеральної служби безпеки.

Розповідав по телефону?

— Ні, хтось із сусідів здав. Раніше у севастопольських маршрутках люди жваво обговорювали політичні події. Зараз мовчать. Намагаються не дивитися один одному в очі.

Серед кримчан зріє невдоволення?

— Пенсіонери, бюджетники й військові — задоволені. Літні люди, приміром, зраділи нібито високим російським пенсіям. Але коли ціни в три-чотири рази зросли, то побачили, що на маленькі українські пенсії можна було купити більше. Товари з України не йдуть. Через Керченську протоку їх не постачають, бо це важко фізично. А продукти, які фурами приходять з України, вивозять у Росію. Там перепродають. Бо українські харчі дешевші та якісніші за російські. Тому полиці напівпорожні. Втричі зросли й ціни на ліки. Самодостатнє населення, яке мало бодай якийсь бізнес, на нулі. Найбільше постраждали кримські татари. Їх викрадають, потім знаходять мертвими. Вже так зникли 20 чоловік.

Кримчани можуть захотіти назад в Україну?

— Справедливо кажуть, що Кучма віддав Донбас в розпорядження Януковичу і його банді. Те ж саме було з Кримом. Тільки він опинився під впливом Кремля. Київ нічого не робив у сфері пропаганди, культури, а Москва працювала 23 роки з ранку до вечора. У Севастополі була одна українська патріотична газета і один телеканал. Водночас видавалося півтора десятка атиукраїнських газет на місто з населенням 370 тисяч. І було шість антиукраїнських телеканалів. Якщо таку політику проводити в Черкаській області, то за 20 років там теж виникнуть відповідні настрої. Перспективи Криму залежать від того, яка влада буде в Києві. Якщо така нікчемна, як зараз, то не тільки не повернемо півострів, а й втратимо інші території.

Що мали б робити зараз?

— Потрібна серйозна мобілізація — щонайменше 400–500 тисяч. Треба, щоб військова промисловість працювала в три зміни. Запровадити воєнний стан, створити ставку військового головнокомандувача. Тобто перевести країну на воєнні рейки. Інакше не встоїмо.

Якщо воєнний стан — значить, запроваджується смертна кара за зраду, дезертирство, перехід на бік ворога. Створюються військово-польові суди зі спрощеною системою правосуддя. Жорстко, але без цього жодна, навіть найзахищеніша держава, воєн не вигравала. Коли розпочалася Друга світова, Вінстон Черчилль пересаджав усіх прихильників нацизму у Великій Британії. У Сполучених Штатах загнали в місця заслання американських громадян японського походження — тільки за те, що вони японці, а Японія — ворог США.

Вибори в парламент дають якусь надію?

— Жодних. Мажоритарна система — це купівля виборчих округів гречкою і хабарами. Списки багатьох, здавалося б, прогресивних сил, перенасичені всілякою наволоччю. Коли Порошенко каже, що вибори — то найкраща люстрація, це — брехня. 23 роки проводили вибори і не вийшло ніякої люстрації.

Треба спершу очистити суспільство. Усі, хто порушував закони за часів Януковича, грабував країну, нищив нормальних людей і відкривав проти них кримінальні справи, усі підкупні судді й продажні прокурори мали б уже сидіти в СІЗО й давати свідчення. А вони про­довжують керувати.

Ви говорите, що влада після Майдану не змінилась. Як на це реагуватиме суспільство?

— Воно вже реагує. Є так звана народна люстрація зі сміттєвими баками. І це ще лагідний варіант. Були випадки народної люстрації в Будапешті 1956 року. Угорці вішали на ліх­тарях співробітників комуністично-кремлівських спецслужб.

Українська народна люстрація може перерости у це?

— Цілком. Народ після Майдану змінився. Терпець урвався. Зброї в державі повно. Як її використовувати, вже знають. Багато хто пройшов якщо не через АТО, то через вишколи. Дивує втрата інстинкту самозбереження у чинної влади.

Але президент говорив: якщо не робитимемо реформи, то буде наступний Майдан. Хіба це не розуміння?

— Порошенко говорить правильні речі, після яких нічого не змінюється. Цим він нагадує Ющенка. Але той ще й страждав на кострубатість мови.

Третій Майдан ще більше послабить Україну.

— Може послабити, а може — посилити. Якщо опускаєшся на дно й далі вже нікуди, тоді залишається тільки підніматися вгору.

Росія може цим скористатися.

— Звичайно, але як із Кримом — не вийде. Півострів втратили, бо до влади прийшли боягузи. Що вимагати від Турчинова, Яценюка? Вони як почули про російські війська у Криму, то з переляку намочили штани.

Яке майбутнє в України?

— Ніщо так не повторюється, як історія. Після національно-визвольних змагань 1917–1921 років УНР програла. Але офіцери, які брали участь у цій боротьбі, створили Українську військову організацію на чолі з Євгеном Коновальцем. Потім вона назвалася ОУН і мала величезний вплив на історію України. Значною мірою, незалежність 1991 року — це теж відгомін їхньої діяльності.

Заступник губернатора Дніпропетровщини Борис Філатов каже: "Мрію інколи, щоб хунта прийшла до влади".

— У мене теж питають: як ставлюся до ганебного побиття Шуфрича? Відповідаю: коли дивився, як його б'ють, душа співала. Колись же треба було поставити на місце цього нахабу.

Європейці критикують такі методи.

— А як у Франції 1945 року робили з жінками, які мали романи з німецькими офіцерами? Їм голили голови і в білизні пускали ходити по вулиці під крики юрби. Тепер французи кажуть нам: не треба бити пику Шуфричу.

Про що можуть домовитися Путін із Порошенком на зустрічі в Мілані 17 жовтня?

— Путін спробує нагнути Порошенка. Висуватиме ультиматуми. Наприклад, щоб Україна взяла на себе забезпечення окупованого Криму протягом зими. Також фінансувала терористичні утворення ДНР і ЛНР. Говоритимуть про ціну на газ і борги.

Як зараз Путін сприймає Порошенка?

— Як бізнесмена, який раптом став президентом. Путін переконаний, що керувати державою можуть тільки такі, як він — представники спецслужб, силових відомств. Всі інші — випадкові люди.

Читав лекції керівникам Генштабу

Ігор Лосєв народився у Севастополі.

— Їздив туди щороку, — каже. — Тепер чудово розумію: ризикую звідти не повернутися. Можуть заарештувати в будь-який момент.

За освітою — філософ. Закінчив Київський університет ім. Тараса Шевченка. З 1979-го викладає філософію, історію культури та України. Нині — доцент кафедри культурології Києво-Могилянської академії. Вивчає культурні взаємини України й Росії. За часів президента Ющенка читав лекції керівному складу Генштабу Збройних сил. Розповідав їм про геополітичне становище України.

— Знав про загрозу російського вторгнення, — каже. — Писав і говорив про це усі 23 роки незалежності. Ніхто не дослухався, пише Газета юа.