"Ралі - це не шахи, тут думати треба" - ветеран українського автоспорту Олександр Медведченко на "Таврії" покоряв Карпати

Олександр Медведченко – один з ветеранів українського автоспорту. На ралі «Трембіта», що проходило минулих вихідних на Прикарпатті, спортсмен змагався у класі 1400 та виступав в екіпажі із своєю донькою Лолітою.

Олександр Медведченко змагався на автомобілі ЗАЗ «Таврія». До слова, на ралі «Трембіта» виступало два автомобіля «Таврія», проте один з них зійшов з траси на першому спецвідрізку. А Олександр Медведченко успішно продовжив змагання. Кореспонденту «Бліц-Інфо» вдалося коротко поспілкуватися із спортсменом під час піт-стопу.

Як вам траса, чи були несподівані моменти?

Траса для всіх одинакова. Коли писали, то страшна була. А ось зараз ми їхали в кінці, то попередні машини підрівняли, і колія є. Мені дуже сподобалася. Ну є пригоди, є камінці, є трохи болота. Але це нормально.

Чому саме «Таврія»?

Ми підтримуємо національного виробника (сміється).

Що саме потрібно змінювати у машині, щоби брати участь у змаганнях такого рівня?

Треба виконати усі вимоги технічного регламенту, і також щоб двигун був надійний… потужний і надійний. Тут від «вісімки» стоїть мотор, ми поставили. Об’єм 1,4 літри. Така комплектація колись ішла із заводу, і ми нічого не порушуємо. Якщо колись так було, ти ми так і підтримуємо. Ходова частина і коробка передач також міняється щоб було надійно.

Що важливо: швидкість, чи вміння долати складні ділянки?

На трасі все потрібно і все важливо. Треба включати все. Як кажуть, ралі – це не шахи, тут думати треба (сміється). Тут все блискавично міняється. Проїхала попереду машина, накидала каміння, тобі вже потрібно це враховувати.

Що можете порадити бажаючим зайнятись автоспортом?

Такий вид спорту, я думаю, їм буде дуже до вподоби. Будуть при справі, при ділі. Тим більше, починати з дуже потужних не потрібно. Зараз є дуже багато любительських ралі змагань, можна отримувати задоволення. І якщо вже хтось «присів» на цю програму, то можуть іти у професійний спорт.

Згадаємо про титули цього заслуженого спортсмена.

Зовсім юний 20- річний студент Київського Автодорожнього інституту на самому початку 70- х років минулого сторіччя почав виступати в ралі. Однак у цей же час у спортивну секцію навчального закладу прийшов перший формульний болід - «Естонія - 16». Це була одна з перших вітчизняних ( в сенсі СРСР) формул, без аеродинамічного оперення, побудована за прообразом болідів «Формули -1» 60- х років з двигуном від «москвича». Без жодного перебільшення: ніхто не знав, що робити з цим новим «звіром» і всі боялися в нього сідати. Будучи допитливим, Олександр зголосився на цю роль і незабаром стартував у кільці, де на два десятиліття він став легендою, ім'я якого було на вустах як мінімум двох, а то й трьох поколінь шанувальників автоспорту спочатку в СРСР, а потім України .

З 1979 -го по 1991-й рік, виступаючи спочатку в масовому класі до 1,3 літра, а потім і в більш потужному 1,6 літра, Олександр сам не пам'ятає, скільки разів ставав Чемпіоном УРСР. У ці роки Медведченко став одним з найтитулованіших «формалістів» в СРСР ( п'ятикратним Чемпіоном!). Захищав честь збірної СРСР (а на ті часи це було найвище досягнення для будь-якого спортсмена) 14 років поспіль! У складі збірної Олександр кілька разів займав призові місця в особистому заліку, а також допоміг команді СРСР один раз виграти у найсильніших суперників - НДР і інших соцкраїн, завоювавши найпочесніший для кінця тих часів «Кубок соцкраїн». Також у складі вже української команди Медведченко зайняв перше місце на Спартакіаді народів СРСР, де нашими «кільцевиками» були повалені навіть прибалти .

Паралельно, як і багато пілотів в той час, Олександр стартував і в кросі, і в іподромних перегонах. З розвалом СРСР, Олександр виступав у кільці, проте вже скоріше більш для задоволення, ніж для досягнення спортивних рекордів, де за підсумками і гонок, і сезонів він поступався іншому ветерану українського кільця - Олексію Варавіну, який став негласним королем у формульному класі вже в наші незалежні часи.

В цей же час Медведченко згадав про свої спортивні корені - ралі, куди і подався в середині 90 -х. Але спочатку не володіючи жодними бюджетами або спонсорськими коштами, ветеран виступав і тут швидше виключно для задоволення, паралельно тренуючи молодь, передаючи свої навички їй.

Власне, цим Олександр і продовжує займатися понині, вирішивши, що, будучи народженим у рік тигра, йому ще рано вішати на цвях свій шолом, так як в його порохівницях ще дуже багато того самого пороху – ще « мейд ін СРСР».