Рятувати рятувальників
Крихкість людського життя – це те що вражає нас останні півроку особливо дошкульно. Від перших смертей на Майдані, Небесної сотні, яка перетворилася тепер на Небесний батальйон… Українське суспільство зараз далеке від колишніх ілюзій щодо безпеки нашого життя. Один з наслідків - тисячі людей хочуть навчитися надавати першу допомогу постраждалим. У медичних вузах відновлюються кафедри невідкладної допомоги та військової медицини.
Тим часом практика світової екстреної медицини кожні 2-5 років удосконалює методи порятунку людей, які опиняються на межі смерті через зупинку дихання чи кровообігу, травми і катастрофи. Уже другий рік поспіль Івано-Франківський обласний центр екстреної медицини та медицини катастроф співпрацює з польськими колегами з Варшави, Познані та Щецина, навчаючи своїх фахівців та отримуючи допомогу у вигляді реанімобілів і обладнання до них.
Днями у Яремчі на науково-практичній базі Івано-Франківського національного медичного університету пройшла 2-га Міжнародна школа з екстреної медичної допомоги для прикарпатських лікарів та фельдшерів за протоколами Американської асоціації серця (АНА) за фінансування Спілки працедавців екстреної медицини Польщі. Її провели науковці-практики, більшість з яких представляє Польську службу медичної авіації. Усі - фахівці найвищого класу. Власне вони та їхні колеги брали участь у порятунку українських заробітчан, що потрапили у автокатастрофу на початку червня біля Ополе. Нагадаємо, що тоді, польська медавіація прибула ні місце вже через два десятки хвилин. Там врятувалося двоє наших співгромадян і нині вони продовжують реабілітацію у польській лікарні.
У Яремчі ж 12 нових українських інструкторів здавали іспити без гелікоптера, зате використовуючи манекен, що вартує як добре європейське авто. На ньому задаються програми, які максимально наближають до умов реального часу та станів людини, що перебуває між життям та смертю.
- Ознак дихання немає!
- Пульс відсутній!
- Починаємо компресію!
- Дихальна трубка!
- Дефібриляція легень!
- Адреналін!
- Слава Богу, він дихає!!!
Це все відбувається довкола манекена, але піт на чолі лікаря справжній. Реанімація пройшла за 8 хвилин. Керує процесом Ігор Білик, старший фельдшер Івано-Франківської станції швидкої допомоги №2, досвід понад 23 роки.
«Це дуже важливий і добрий спосіб навчання. Добре би було, щоб усі працівники швидких пройшли такий вишкіл. І не на пацієнтах, а на манекенах. Коли приїжджаєш на виклик, команді швидкої треба розуміти одне одного з єдиного погляду, чітко виконувати завдання. Зараз ми маємо можливість навчатися за кордоном, оволодівати найсучаснішими методиками порятунку життя, які передбачають відновлення роботи серця від 2 до 20 хвилин» - стверджує Ігор Білик, демонструючи за доказ черговий сертифікат міжнародного зразка, іспит на отримання якого і на цей раз пройшов для лікаря успішно.
Оксана Зваричук, фельдшер Івано-Франківського обласного центру екстреної медицини, не уявляє себе поза цією роботою, а радше місією.
«Це командна робота. Цього разу я відповідала за компресію серця, хтось стояв на вентиляції легень, інший – на подачі ліків. Хтось фіксував час усіх маніпуляцій і озвучував резерв. Після таких тренінгів уже значно легше працювати в реальних умовах» - каже вона.
А починалося усе із лікарських «тусовок» у Польщі, де частенько буває член Європейського товариства травматології та невідкладної хірургії, а віднедавна й Польської асоціації екстреної медицини Володимир Похмурський. Він другий рік поспіль очолює Івано-Франківський обласний центр екстреної медицини та медицини катастроф. Саме на таких професійних «тусовках» потоваришував, як він каже «з гуру рятункової медицини» Робертом Галонзковським, директором Польської служби медичної авіації, який уже десять років успішно запроваджує світові засади екстреної медицини у себе на Батьківщині.
До речі, пан Галонзковський має родинні корені у Івано-Франківську. А ще він володіє великою силою запалювати інших до шляхетних справ. Одна з таких - проект формування центру екстреної медицини Прикарпаття.
«Треба визнати, що те, що вдається рятувати людей в Україні, які фактично уже померли за клінічними ознаками, це швидше випадковість. За даних засад йдеться про системний підхід, коли реанімація триває до 30 хвилин. Тут мова йде про професійність, яка доведена найсучаснішими світовими технологіями. Ми близькі з поляками за ментальністю, і наш закон про екстрену медицину запозичений саме у них. На сьогодні ми вже маємо сучасні реанімобілі від польських колег, а паралельно навчаємо фахівців, які після цього курсу уже сміливо можуть надавати високотехнологічну допомогу. Вони ідуть сюди рятувати людей. Інша мотивація не проходить. Вони тренуються стати інструкторами з тим, щоб передати це іншим. Таким чином ми охоплюємо всю область» - говорить пан Похмурський.
Важливим фактором запровадження світових стандартів екстреної медицини є регіональність підходів. Навчати та оснащувати потрібно там, де це об’єднано територіально і адміністративно. Досвід Євро-2012 , коли польський уряд спрямував кошти на Київ, довів марність попередніх зусиль: гроші розчинилися, система не запрацювала.
Однак у Івано-Франківському обласному центрі екстреної медицини все ще залишаються місцеві проблеми. Це відсутність єдиного бачення обласного та міського керівництва щодо долі Івано-Франківської міської станції швидкої допомоги. Міська влада не горить бажанням віддати цю службу у централізоване обласне підпорядкування, і при цьому це коштує їй на третину дорожче, ніж утримання всієї обласної служби швидкої. Раніше депутати казали, що центр екстреної медицини – це проект Януковича, який закабалить службу швидкої та позбавить її фінансових та адміністративних прав. Але на здоровий глузд стирання адміністративних перешкод поставить усю громаду Прикарпаття в рівні умови з надання невідкладної допомоги. Мешканець обласного центру, який потрапив у біду на Верховинщині, повинен мати рівні шанси з тим, хто втрапив в халепу у Івано-Франківську, бо інакше просто помре у дорозі. Норматив прибуття автомобілів швидкої допомоги -10 хвилин по місту, 20 - у сільській місцевості.
А от території Польщі об’єднані каретами швидкої та диспетчерськими пунктами в межах воєводств, а рятувальна авіація підпорядкована Варшаві, що дозволяє оперативно керувати командами гелікоптерів у разі особливо нагальних викликів. Інструктор тамтешньої служби медичної авіації Мартін Подгурський розповів, що найбільш напружений період - це три літні місяці у прибалтійській зоні Західнопоморського воєводства. Там під час відпочинкового сезону кількість вильотів медиків зростає у рази. «60% нещасних випадків – це діти, більшість з яких завдяки оперативності, системності дій і високим технологіям вдається врятувати» - не без гордості додає він.
На Україні ж тривають бої. І не лише про зону АТО йдеться. В боях уся наша медична галузь. Дванадцятеро нових інструкторів з невідкладної допомоги за версією Американської асоціації серця пересвідчуються у цьому на власному досвіді. Сповнені піднесення від нового досвіду, здобутого у Польщі під час попередніх тренінгів, вони кинулися у боротьбу за життя своїх земляків. Розтинаючи повітря на шляху до лікарень, їхні новітні карети швидкої почали везли реанімованих у «польових» умовах громадян з тим, щоб швидко їх доправити на наступний етап стабілізації і лікування. Але наші герої не врахували, що там, по той - звичний бік українського медичного буття, як правило, мало хто поспішає. 30 хвилин на приймальному відділенні, 30 хвилин по дорозі у відділення… При спробі підігнати колег, які, виявляється, зовсім не колеги, а поважні одинаки зі сукупністю звань і амбіцій, наші відчайдухи часто чують, що це вже не їхня парафія і не їхній рівень компетенції. Колеги з Польщі заспокоюють, мовляв, років з десять тому у них було так само. У Володимира Похмурського ж на меті наступним етапом створити лікарню невідкладної допомоги, щоб там теж було все, як книжка пише.
