Що обіцяли івано-франківські депутати, а що зробили?

Минає три роки, як діють повноваження Івано-Франківської міської ради VI демократичного скликання. Більшість часу позаду, адже загальний термін каденції – п’ять років. Перед виборами нинішні обранці, особливо мажоритарники, обіцяли багато, а що зробили? Хтось уже й забув, тож ми нагадаємо.

Щось таки було

Восени 2010-го, вперше за часів незалежної України (радянщину до уваги не беремо) результати виборів до франківської міськради приголомшили однобокістю. У 24 округах із 30 перемогли кандидати від ВО «Свобода». Ще пройшли троє від «Фронту змін», один з «Батьківщини», один від «Собору» та навіть один від Партії регіонів. Як думаєте, багато з обіцяного вони зробили?

Володимир Кушнір із «Собору» нічого особливо й не обіцяв. Більше декларував: лобіювати інвестиції в ЖКГ із держбюджету, ремонтувати покрівлі й міжпанельні шви коштом міського бюджету, відремонтувати дороги, під’їзди та водопровід, полагодити вуличне освітлення за рахунок земельного податку. А ще надзвичайно цікавим був пункт: «Квотувати робочі місця для молодих спеціалістів на підприємствах міста. Частково – за рахунок місцевого бюджету, частково – за рахунок підприємств».

Але ставши депутатом, Кушнір зосередився на інших питаннях. Про виборчу програму, напевно, забув. Більше перей­нявся матеріальними проблемами виборців. Може, це вони самі його переорієнтували?

Отже, впродовж 2011-2012 років Володимир Кушнір зосередився на наданні матеріальної допомоги соціально незахищеним громадянам (28 тис. грн.) та на будівництві церков (14,5 тис. грн.). Облаштував кілька дитячих майданчиків, ремонтував двері в під’їздах, робив благоустрій територій тощо. Крім цього, матеріально допоміг садочку № 20 і дитячо-юнацького клубу «Оріон». А квотування робочих місць для молоді? Ну, не вийшло.

Ростислав Кукурудз із «Фронту змін» балотувався в депутати вдруге, тому не тільки обіцяв, а й звітував про зроблене: ремонти міжбудинкових проїздів, будівництво дитячого майданчика, реконструкцію освітлення, лежачі поліцейські і т. д. Дещо з обіцяного Кукурудзом ще й виконується. Наприклад, утеплення панельних будинків: п’ять із одинадцяти утеплюють, реконструкція кухні садочка «Віночок», оновлення книжкового фонду бібліотеки-філії № 5.

Також обіцяв, що відремонтують міжбудинкові проїзди 15 будинкам, але з цим поки що не вийшло. «Це робиться тільки частково і не так як слід, – зізнається депутат. – Бо ми вирішили спершу зробити дорогу на Тролейбусній, а вже наступного року перейти до будинків».

Не встиг депутат і провести реконструкцію системи зовнішньої дворової каналізації. Каже, на це треба півмільйона, їх поки що не вдалося знайти у бюджеті. Попри обіцянки, не полагодили й дахи у восьми будинках і не побудували новий садок до кінця 2012 року. «Проект є, – говоритьРостислав Кукурудз, – і це робиться. Може, до 2014 року зробимо, 30 % роботи вже позаду».

Що ж до ідеї побудувати спортивний майданчик на початку вулиці Целевича, то Кукурудз, каже, не втілив її тому, що люди самі відмовилися. Мовляв, галас буде під вікнами…

Його однопартієць Олег Гончарук обіцяв трохи більше, тому й багато не зробив. Наприклад, запевняв, що візьме на контроль питання гарячої води, сприятиме утепленню під’їздів, залучатиме кошти ПРООН для капремонтів будинків. Ще декларував впровадження досвіду Німеччини – робити асфальтові доріжки в тих місцях, де стихійно утворилися стежки, щоб люди ходили, де їм звично та зручно. Усе це залишилося не виконаним.

Але деякі обіцянки Гончарук виконує. Наприклад, казав про якісний і своєчасний ремонт дахів. Є таке – на Івасюка, 26. Причому, сталося так, що той ремонт довелося робити двічі. Обіцяв привести до ладу ліфти та сходові. Робить. А у деяких будинках навіть ставив пандуси чи поштові скриньки.

Ще Олег Гончарук обіцяв взяти на контроль чистоту та охайність дворів. Мабуть, саме цей пункт він виконував, коли відгороджував мешканців будинку на Стуса, 17 металевим парканом від кафе поруч. Адже туалету в тому закладі не було, відтак його відвідувачі полюбляли навідуватися під вікна виборців Гончарука.

Було навіть таке, що й не обіцяв, а зробив. Наприклад, давав кошти гімназії № 3, школі № 25, дитсадку № 7 і поліклініці № 4. Допомагав проведенню творчих вечорів, виділяв гроші на будматеріали для церков, проводив благодійні заходи на день Святого Миколая, Різдво, Великдень.

На жаль, нам не вдалося прослідкувати за виконанням програми третього «фронтовика» – Сергія Басараба. Він не знайшов часу поспілкуватися з «Репортером». Сподіваємося, що принайм­ні для виборців час у нього є.

До речі, мабуть найкращий спосіб обрав Василь Ревчук із «Батьківщини». Балотуючись, він не обіцяв, а тільки нагадував про зроблене. Будучи головою територіального комітету мікрорайону «Опришівці», Ревчук вирішував питання присвоєння місцевому хору «Відродження» звання народного аматорського, лобіював оплату праці художньому керівнику хору, добився будівництва нового приміщення школи, проводив шахові й футбольні турніри, побудував ротонду «Христа Спасителя» і т. д. Усе це, як бачимо, допомогло йому не тільки стати депутатом, а й спокійно працювати надалі, не боячись, що якісь вередливі журналісти вчепляться за обіцянки.

Ще легше Сергію Благодиру. Він узагалі не писав власної програми, користувався партійною. Є претензії? Партія відповідає за все.

Головне – не забути

Дуже мало представників ВО «Свобода» мали власні програми, як от Роман Онуфріїв, Віталій Бурко чи Олег Капустяк. Більшість із них користувалися загальною, яку витягли із партійної.«Вже сьогодні можу впевнено окреслити ті проблеми, на які першочергово звернув увагу», – йшлося у агітках свободівців.

А далі вони обіцяли, що мешканці самі обиратимуть начальників ЖЕО й за сприяння депутатів створюватимуть об’єднання за місцем проживання. Ремонт міських доріг, йшлося у агітках, мають робити сертифіковані установи, які гарантуватимуть якість проведення робіт на строк щонайменше 10 років. Депутати обіцяли домагатися перенесення асфальтного заводу за межі міста, а його потужності скерувати на ремонт міжбудинкових проїздів і тротуарів.

На часі, йшлося в агітації, встановлення будинкових котелень, а де можливо – сприяння у видачі дозволів на індивідуальне опалення. Обіцяли створення мережі муніципальних аптек, а для бюджетників – запровадити виплату «тринадцятої зарплати». Сьогодні все це – невиконані обіцянки двох десятків свободівських мажоритарників.

Правда, є два пункти, які вони все ж намагаються виконувати. Перший – зробити весь документообіг та всі рішення міської влади доступними для перегляду мешканців. Зробили сайт міської ради, де обіцяли оприлюднювати всі рішення, які приймають. Майже так і роблять. Щоправда, час від часу деякі таки… забувають.

Другий – обіцяли зупинити несанкціоновану забудову дворів. Зупиняють чи ні – це вже інше питання. Але кричати навколо таких забудов їм таки вдається. До речі, обіцяли й видавати дозволи на зведення багатоповерхівок з умовою, що перші поверхи будуть віддаватися на соціальні заклади чи дитсадки. Багато таких дозволів видали, як думаєте?

Убив у зародку

Свободівець Сергій Стефанко протягом трьох років займався двома із названих пунктів. Наприклад, працював над рішенням про дозволи на індивідуальне опалення. Проте прокурор опротестував. Тоді міськрада почала давати дозволи стояками, але той же прокурор «змусив» видавати під’їздами.

Значну увагу, каже Стефанко, він приділив створенню мережі муніципальних аптек. «Спершу треба було декларативно прийнято статут муніципальної аптеки, – розповідає депутат, –потім почали вичитувати і знайшли дуже багато недоречностей і протиріч. Врешті я вніс поправки, щоб були права, обов’язки, фінансове забезпечення, кадри і т. д. І почав займатися організаційними та фінансовими питаннями».

Вирішили відкрити базову аптеку в центральній міській лікарні, додумалися «посунути» діючу комерційну. Тому стали чекати, поки в неї завершиться договір оренди, а після того почали «на око» прикидати, скільки коштів треба.

«Я зійшовся на тому, що муніципальні аптеки Франківськ не потягне, – каже нині депутат. – А дотувати з міського бюджету недоцільно. Бо ми витратимо мільйони на те, щоб тисяча мешканців ними скористалася. Тому вирішили зробити приватно-комунальне партнерство. Коли в нас є мережа аптек майже по всіх закладах охорони здоров’я і є бажання обме­жувати цінову надбавку».

Так, міська клінічна лікарня склала список із понад тисячі най­менувань медикаментів, на яку фармацевти пообіцяли ставити націнку не більше 15 %. Стосується це, правда, тільки ліків, дорожчих за 100 грн. Підприємці, каже Стефанко, на це погодилися. Мовляв, готові зазнавати в певній мірі й збитки, але працювати в аптеках, розташованих у медичних закладах.

А ще, каже Стефанко, майже три роки тому він спинив одну несанкціоновану забудову на своєму окрузі. «На Заболотівській, 25 чоловік викупив будинок разом із прилеглою територією,– пригадує депутат. – Вирішив самовільно «врізати» ще три сотки із прибудинкової сусіднього будинку, намалював такий собі план, а головний архітектор взяв і підписав. Вони навіть уже й кабелі були протягнули, попри те, що усі папери були підроблені. Але я в зародку вбив, не дав навіть котлован вирити».

Що ж до обрання начальників ЖЕО шляхом голосування, то Стефанко відповідає: він такого не обіцяв і пропозиції такої до програми не вносив…

Задуми та мрії

«Вірите чи не вірите, але я не можу знайти свою програму, – говорить депутат-свободівецьІван Маркута. – Може, вона хоч у вас є? Бо я, чесно кажучи, не можу знайти. Пам’ятаю тільки те, що вона була дуже загальна. Натомість, я працюю над ключовими питаннями. Наприклад, над реставрацією парку на Привокзальній площі, проблемами будинків малої забудови і т. д.».

Як каже Маркута, малоповерхові будинки є в дуже поганому стані, бо на них жеки не завжди знаходили кошти. Перший рік його депутатської діяльності, каже депутат, більше половини звернень виборців стосувалися ЖЕО № 2. «Люди скаржилися на прибирання прибудинкової зони, вирубку дерев, поточний ремонт, – говорить він. – Поки жек працював, мої звернення залишалися без відповідей, і нічого не робилося».

На окрузі Маркути теж були питання із забудовою – вулиця Шопена, 6. Мешканці скаржилися, що забудовник не погодив з ними межу. Депутат неодноразово писав звернення у Держкомзем і врешті межу таки погодили.

А що ж до обіцянок обирати начальників ЖЕО шляхом голосування, то Маркута визнає: було таке. Оскільки комунальна тематика – одна із найскладніших, то доводилося багато дискутувати. Та й врешті зупинилися на такій структурі, як ЄРЦ.

«Жеки вмерли і нема кого переобирати, бо вони себе не виправдали, – коментує скандальний пункт свободівської програми депутат Роман Харук. – Вони практично були банкрутами вже тоді, коли ми прийшли у міськраду. А ідею втілювати можна було, вона непогана. Крім того, мені подобається ідея обирати будинкових голів. Правда, люди пасивні і не хочуть іти на такі кроки».

Харук теж відступив від своєї програми. Займався облаштуванням дамби Бистриці-Солотвинської, будівництвом моста через потічок на вулиці Тролейбусній, допомагав школам, облаштовував дитячі майданчики і т. д. Загалом витратив сотні тисяч гривень із міського бюджету, депутатського фонду, своїх особистих та навіть забудовників, які будують у мікрорайоні.

Депутат заледве пригадав таку обіцянку, як гарантію на ремонт доріг «на строк щонайменше 10 років». Врешті сказав, що вона майже виконана. Мовляв, асфальтний завод за місто вивели, а фірма, яка робить дороги, гарантії надає. Ну, не на 10 років. Адже, згідно з державними будівельними нормами (ДБН), строк гарантії дається відповідно до складності роботи. «Усе залежить від того, як роботи звучать у проекті, – каже Роман Харук. – Бо терміни гарантії у ДБН-ах передбачені різні, є і шість, і десять років. Але за останні три роки ми не робили таких складних робіт, які б могли мати таку гарантію».

Депутат зовсім не засмучений тим, що не працює у тому напрямку, в якому обіцяв. Адже вважає це звичним явищем. «Коли ми йдемо галявиною, наприклад, у ліс по гриби, то вирішуємо йти одною дорогою, – зазначає він. – Але в житті складаються зовсім інші обставини, дивлячись на які розумієш, що втілити заплановане нереально. Є хороші задуми та мрії, але за певних обставин зробити це неможливо. Наприклад, дуже часто виходить, що це не твоя компетенція».

Мабуть, кожен депутат, який ґрунтовно відступив від передвиборчої програми, з ним згідний. Цікаво, а що думають виборці? Напевне, депутати сподіваються на те, що тільки одиниці з них зберігають передвиборчу агітацію.

Тетяна СОБОЛИК, "Репортер"