Що спільного у польських радикалів і Гіркіна?

Останнім часом на півдні Польщі зруйновано відразу кілька місць пам'яті українців, які загинули в середині XX cтоліття. Йдеться про пам'ятники чи надмогильні плити з українськими символами, де поховані вояки УПА чи цивільні особи української національності.

При цьому вандали особливо не приховують своє ксенофобське ставлення до українців, розміщуючи в Інтернеті відео та фото процесу знищення пам'ятників. Наруга над місцями пам'яті загиблих, навіть ворогів, у жодному цивілізованому суспільстві ніколи не сприймалася і не може сприйматися нормально, пише УКРІНФОРМ.

В інтерв'ю Укрінформу голова Об'єднання українців у Польщі Петро Тима намагається пояснити причину різкого зростання агресії до українців і українських місць пам'яті, проводячи паралелі між минулим і сучасним.

- Пане голово, упродовж останніх місяців у Польщі спостерігався сплеск провокативних дій, спрямованих проти українців. Зокрема, у травні під час матчу Україна-Польща з регбі в Любліні вивішено банер з відверто антиукраїнським написом, на півдні Польщі знищено відразу декілька поховань українців,зокрема пам'ятників воякам УПА. Як це можна пояснити?

- Не є таємницею, що в Польщі завжди були антиукраїнські сили. Вони були у міжвоєнний період, в період існування комуністичної Польщі і є дуже активними зараз - в часи демократичної Польщі. У певний період часу вони були маргінальними. Натомість зараз спостерігається активність сил, які прямо чи опосередковано пов'язані з Росією. Зокрема, це представники націоналістичної сили "Фаланга", яка виступає не лише проти України, але й проти ЄС, американської присутності в Європі, підтримує так звану "Новоросію". Є також партія лівого спрямування "Зміна", яка намагається вийти на політичну сцену Польщі, збираючи всі маргінальні сили різних ідейних течій - від колишніх комуністів і функціонерів Служби безпеки до право-радикалів Табору великої Польщі й антиглобалістів. Вони вибудовують свої структури в регіонах, ведуть видавничу роботу і намагаються викликати різні настрої у польському суспільстві - анти-ліберальні й анти-капіталістичні, а також антиєвропейські й антиукраїнські.

Фото: radio.koszalin.pl

- Наскільки антиукраїнські настрої можуть закріпитися й посилитися в польському суспільстві?

- Президентська виборча кампанія показала, що Польща не є країною сонної демократії. Поява так званих анти-системних структур й анти-системних політиків як Павел Кукіз (колишній рок-музикант, - ред.), яким ще рік тому ніхто не дав би не те що 20%, а навіть 3%, показує, що у вкрай несприятливих політичних чи економічних кризових умовах такого роду сили можуть почати відігравати певну роль у Польщі. Деякі з них, як партія "Зміна", мають для цього відповідні ресурси. Вони мають якісний сайт, у них є кошти на видавничу діяльність, створення аналітичних центрів.

Наведу приклад. В історії Польщі була партія "Самооборона", яку очолював Анджей Леппер. У певний період ним нехтували політики і ЗМІ, але згодом він усе ж став віце-прем'єром. Не можна заздалегідь говорити, що певні організації є маргінальними, і вони ніколи не впливатимуть на політику. Серед людей з антиукраїнськими поглядами є особи, які були депутатами Сейму, Європарламенту, міністрами в уряді, у них є не лише електоральна база, але й певні навики функціонування у політиці. За сприятливої кон'юнктури вони можуть впливати не лише на думку своїх найближчих прихильників, але й на польське суспільство.

Після подій у Грушовичах (знищення монумента воякам УПА у травні на півдні РП, - авт.) ми звернулися до глави МВС Польщі із запитанням: чому в результаті кількох випадків знищення українських місць пам'яті поліція не може встановити зловмисників? У той же час, я за чотири години пошуків в Інтернеті виявив кілька постів, у яких вказано, хто це міг зробити: хтось пише, що це - "наші хлопці", а хтось конкретно називає прізвища. Ці факти треба перевірити, натомість державний апарат дуже неповороткий у таких темах. На різних рівнях до усіх цих фактів підходять легковажно, а потім маємо такі сумні наслідки.

- Чи з наближенням чергової річниці Волинської трагедії знову можна говорити про використання історії в антиукраїнській кампанії?

- Так. Це вже відбувається. Наприклад, на знищеному пам'ятнику УПА в Грушовичах з'являється запис - "Геноцид Волині й Донбасу. Не забудемо". Не один польський аналітик стверджує, що в цьому видно чітку організацію: хтось намагається поставити знак рівності між Волинню і ситуацією в Донбасі, вживаючи слова «українські карателі», «фашисти» тощо. Думаю, що ця тема знову з'явиться. Зрештою, на одному з російських телеканалів темі Волині нещодавно було присвячено чотири години ефіру - понад годинний документальний фільм, а потім дискусія в студії. Це все невипадково.

Фото: tvn24

- Тобто Росія дуже вміло розігрує цю карту?

- Так. Це добре видно, якщо відвідати сайти вищезгаданої партії "Зміна" чи праворадикальних сил. Риторика і схеми запускаються такі самі. Крім того, з'являється пропаганда, магія великих чисел: говорять про 200, 250 тис. польських жертв від рук УПА. Ця цифра постійно зростає. Крім того, відбувається підміна понять: проштовхуються думки, що, мовляв, не було жодних жестів примирення з української сторони, Україна нібито заперечує, що це був злочин, не видаються у Польщі книги на цю тему, а польські політичні еліти, які підтримують Україну, заперечують геноцид тощо.

Зараз спостерігається спроба подальшої поляризації суспільства, і твердження, що, мовляв, доктрина Єжи Гедройця (активний прихильник українсько-польського примирення XX століття - авт.) передбачала угоду Польщі з Україною проти Росії, а тому польські еліти забувають про Волинь. Антиукраїнські сили Польщі намагаються нав'язати думку, що в національних інтересах Польщі є відмежування Польщі від України і потреба поставити Україну на коліна.

- Відомо, кому це може бути вигідно...

- Так, лише у частини польських політиків негативне ставлення до України викликано якимись сімейними переказами про Волинський злочин. Натомість у Польщі є політичні, квазі-політичні та громадські структури, які прямо виконують російське замовлення. Історія тут є дуже вдалим приводом.

- Деякі польські організації та особи погрожують подати на вас до суду за те, що ви звинувачуєте їх у співпраці з росіянами...

- Так, в одному з інтерв'ю я сказав про те, що не є таємницею. Польські журналісти про це вже писали. Йдеться про участь польських праворадикальних організацій у так званих військових слов'янських таборах біля Санкт-Петербурга.

Петро Тима на пікеті біля посольства Росії, Варшава.

У польському сегменті Фейсбуку є група "Російська п'ята колона в Польщі", яка висвітлює діяльність проросійських політиків із різних партій, парамілітарних організацій Польщі чи інших структур, що на певних рівнях співпрацюють, наприклад з міністерством оборони Польщі. Якщо б я говорив про це загально, то на це ніхто не звернув би уваги. Однак я назвав конкретні організації, сайт дає конкретні імена. Тут виникає питання: якщо людина, яка організувала реконструкцію Волинського злочину в місті Радимно поблизу Перемишля (в 2013 році, - авт.), і брала участь в історичних реконструкціях в Калінінградській області поруч з Ігорем Гіркіним (колишній ватажок "ДНР", - ред.), і ця ж людина возила групу російських тележурналістів на кладовище у Грушовичі, то виникає питання: звідки в людини такі контакти? Він говорить патріотичні слова, згадує польський національний інтерес, зрештою одна зі структур, в якій він бере участь називається називається "Патріотичний Перемишль". Але вони своїми діями виконують замовлення Росії.

- Давайте дещо змінимо тему. Яким чином обрання президентом Польщі Анджея Дуди, може вплинути на українсько-польські відносини?

- Зараз складно сказати, тому що маємо перехідний момент зміни президентів. Чинний президент ще не склав своїх повноважень. По-друге, результати парламентських виборів восени цього року все більше стають загадкою. Ще недавно можна було уявити, що може бути перемога однієї чи іншої партії - "Громадянської Платформи" або "Права і Справедливості", які самостійно чи у співпраці з якоюсь меншою партією створять коаліцію. Але зараз великим знаком запитання є Кукіз, адже не знаємо, хто буде в оточенні цього політика, який напрямок, для прикладу, у закордонній політиці обере ця сила. Також не відомо, що станеться з лівими. З появою руху Кукіза й іншими процесами на польській політичній сцені, ніхто не може сказати, якою буде коаліція чи уряд.

Юрій Банахевич, Варшава.