Сільський голова села Загвіздя на Прикарпатті деребанить землю?

Земельний дерибан давно став хронічною хворобою сільських очільників. Особливо, якщо село поблизу обласного центру і вартість сотки сягає сотень і тисяч умовних одиниць.

Прогалини в законодавстві і винахідливість війтів дають їм змогу фактично одноосібно розпоряджатися землею громади. Не втримався від спокуси і сільський голова села Загвіздя Тисменицького району Любомир Білогубко. Недавно майже два гектари на самісінькій межі з Івано-Франківськом розділили між «своїми». Ділянки отримали родичі війта, членів виконкому, лояльні депутати сільради і їхні близькі.

У роздерибаненої ділянки – довга конфліктна історія. За неї роками сперечалися Загвіздя й Івано-Франківськ. Спори виникли через невстановлені межі між селом і містом. Так, у квітні 2009 року міськрада обласного центру вирішила передати у власність під забудову земельні ділянки в урочищі «Нивки» 349 громадянам. У листопаді того ж року Тисменицька райдержадміністрація видала кілька розпоряджень про передачу шести ділянок у тому ж місці мешканцям села Загвіздя. Тоді мер Івано-Франківська Віктор Анушкевичус натякав, що Тисменицька РДА надала землю людям «непростим», і припустив, що саме це може бути причиною затяжної суперечки.

У червні цього року земельний спір нарешті завершився підписанням тристоронньої мирової угоди між Івано-Франківською міською радою, Загвіздянською сільрадою та Тисменицькою райдержадміністрацією. Загвіздянська сільська рада погодилася безоплатно передати міськраді Івано-Франківська для списання меліоративну систему. Взамін виторгувала собі зобов’язання франківської влади відремонтувати центральну сільську  дорогу та отримала 4,98 га землі в урочищі «Нивки». З цієї землі 1,69 га мали б дістатися загвіздянцям, які свого часу отримали ділянки рішенням РДА, а решта – 3,29 га - мали б перейти у запас сільської ради.

Тому дам, а тому – не дам

Не встигли висохнути чорнила під мировою угодою, як влада Загвіздя хутко знайшла призначення «запасним» гектарам. Того ж дня, коли підписали мирову, 27 червня цього року, зібралася сесія сільської ради і розподілила 2 га з такими боями відбитої в обласного центру землі. На сесію голова сільради зібрав лише лояльних депутатів, а опозиційну меншість навіть не повідомили. Земельні ділянки під ведення особистого селянського господарства дісталися родичам сільського голови, деяким депутатам, їхнім дітям та іншим наближеним до голови людям. Як свідчить практика, зміна цільового призначення ділянки під будівництво – це лише питання часу і грошей.

Коли плітки про закриту сесію дійшли до сільської опозиції, один з її представників звернувся до сільського голови з проханням надати копію рішення сесії. У відповідь отримав відписку: мовляв, публічна інформація висвітлена на інформаційних дошках у Загвізді. «Для надання відповідного обсягу інформації, зазначеної у Вашому запиті, необхідно покрити витрати на копіювання та друк необхідної інформації. Крім того, дана інформація носить ознаки інформації з обмеженим доступом», - йдеться у відповіді голови.

Захотів голова – роздав землю, захотів зробити рішення «конфіденційною інформацією» - та запросто… «Коли я про це дізнався, виступив перед людьми під церквою і оголосив, що депутати поділили між собою землю, а громада нічого не знає. Вони взяли під садівництво землю, на якій списали меліорацію. Це означає, що в подальшому ця земля може йти під забудову», - розповідає житель села Павло Драганчук. Обурена громада звернулася до сільського голови з вимогою організувати збори виборців. Але голова вигадав нову відмовку. Мовляв, у законодавстві немає терміна «збори виборців», а є термін «загальні збори». «Враховуючи вищевикладене, підстав для загальних зборів немає», - вчепився за формальності війт.

«Він почав боятися людей. А з чим іти до громади, коли таке свинство зробили?» - міркує Павло Драганчук. Однак, попри небажання голови спілкуватися з односельчанами, зазвіздянці таки зібралися на схід села. Ініціатори зібрання донесли до людей інформацію  про земельний дерибан. Та навіть під громадським тиском Білогубко не озвучив «таємні списки». «Землю отримали 18 осіб, а хто саме – це інформація конфіденційна», - вперся голова на зборах.

Селяни вимагали у голови прозорості, допитувалися про чергу на отримання земельних ділянок під забудову, цікавилися, чому анулювали заяви від громадян на отримання ділянок під забудову і  т. д. Відповісти війту було нічого. Селяни вирішили висловити недовіру йому та депутатам, які просто розділили громадську землю між собою. Також люди вирішили звернутися до правоохоронних органів з проханням перевірити діяльність сільської влади і до суду з позовом про скасування рішення сесії.

Показав, хто ґазда в хаті

Любомир Білогубко керує у Загвізді лише першу каденцію. Напередодні виборів він називав себе «господарником». Втім, роботу у селі розпочав не з господарських проблем, а з формування відданої більшості в раді. Депутати ради розділилися на два табори. З 19 обранців Білогубко зумів схилити на свій бік більшість з 12 депутатів. Серед обраних – двоюрідна сестра війта, яка стала секретарем сільської ради, рідна сестра – депутатом, та інші родичі й друзі. Саме така «команда» розпоряджається ресурсами громади, зовсім ігноруючи опозиційну меншість, яку навіть не повідомляють про сесії сільради.

Втім, розподіл землі серед родини – не перший вибрик сільського голови. «Минулого  року ціле літо у нас з річки без дозвільних документів вивозили гравій. На численні звернення громадян він взагалі не реагував, просто закрив очі на цей злочин», - розповідає Драганчук.

А напередодні новорічно-різдвяних свят війт показав, хто ґазда в хаті. У сільському бюджеті залишилися кошти з фінансування дитячого садочка, і завідувач закладу вирішила преміювати своїх працівників. Разом з бухгалтером, депутатом сільради Марією Настишин пішли до сільради за підписом війта. Як розповідає Марія Настишин, коли вона зайшла у кабінет бухгалтера сільради, туди увірвався Любомир Білогубко і почав… лупцювати свою підлеглу. «Він був такий п’яний, що я ніколи його таким не бачила. Почав її бити, я за неї вступилася, він взяв мене за барки, кинув на крісло, зняв з себе шапку і кинув мені в лице», - розповідає Марія Макуртак.

Жінка зателефонувала у міліцію та приймальню райдержадміністрації. Ніхто на скарги не відреагував. Як вона розповідає, у відповідь на свою заяву у правоохоронні органи отримала зустрічну скаргу.

Складу злочину у діях сільського голови міліція тоді так і не виявила. Але цей випадок став чи не головною темою обговорення на зборах селян. Після публічного осуду голова сільради навіть не вибачився перед жінками. «Коли я виступила на зборах, з боку сільського голови почалися гоніння. Відтоді шукає причини, щоб звільнити мене з роботи», - розповідає Марія Настишин.

А на початку року селяни дізналися, що у рух пішла сільська земля. «Ми дізналися, що сім гектарів землі в урочищі Рінь (поблизу так званого Німецького озера на Пасічній) розпорядженням райдержадміністрації роздано під ведення особистого селянського господарства кільком людям, які взагалі не мають відношення до нашого села», - каже Павло Драганчук. Лише у квітні керівництво сільради поцікавилося в районної адміністрації, куди пропали гектари. У відповідь отримали відписку: на той час голова райдержадміністрації мав повноваження своїм розпорядженням виділяти землі за межами села. Сьогодні ці рішення керівництва РДА оскаржені у суді. Бо, як виявилося, шматок цієї ділянки вже був відданий іншим людям під забудову.

Сьогодні селяни та депутатська меншість сільради оскаржують рішення «закритої» сесії від 27 червня у різноманітних інстанціях. «Тільки громада має вирішувати, що робити з землею. Селяни схиляються до думки, що цю землю можна продати з аукціону, а гроші використати на потреби села», - говорить Драганчук.

Зараз Загвіздя потребує коштів на облаштування цвинтаря та будівництво амбулаторії. Колишній голова сільради Петро Бігун стверджує, що виготовив всю необхідну документацію та залишив у сільському бюджеті понад 400 тис. грн. на облаштування кладовища. Та гроші кудись зникли. А Держфінінспекція в Івано-Франківській області чомусь не вважає зникнення цих коштів суттєвою підставою для проведення позапланової перевірки…

Марія ГАВРИЛЮК, "Галицький кореспондент"