Сім туристичних чудес Верховинщини
Верховинщина має Сім власних чудес: обсерваторію на г. Піп Іван Чорногорський, геологічну пам’ятку Писаний Камінь, високогірне льодовикове озеро Марічейка, шпилясті скелі Шпиці, церкву Різдва Богородиці у Криворівні, Довбушеві Комори на г. Синиці та скелі в урочищі Угорське. От вам і план маршруту на час перебування у Верховині!
Верховину називають центром гуцульської культури. Це край, багатий на легенди, природні та архітектурні пам’ятки — є чим розважити око і чим підігріти фантазію!, пише Karpaty.ua
Приїхати сюди можна не тільки за гарними краєвидами та стрімкою стежкою на гору-двотисячник, але також заради місцевих оповідей: про скарби Довбуша, заховані десь глибоко в горах, про дівчину Марічку, яка село від ворогів врятувала, про древні святилища і богів, яким на них поклонялись, про традиції нинішні і забуті — багато про що. Обов’язково приїздіть послухати!
Історико-краєзнавчий музей Гуцульщини
У великій двоповерховій будівлі розташували 3 виставкових та 2 експозиційних зали: тут можна побачити ткацькі верстати, гуцульський одяг, окрасою музейного фонду є пара молодят — ляльки у деталізованому традиційному вбранні були подаровані музею після Другої Світової війни. У загальному експозиційному залі відвідувачі можуть побачити уламок метеориту з р.Бистрець, церковні книги реєстрації новонароджених XVIII-XIX ст., періодику за 1936 рік, що особливо цікава матеріалами, написаними гуцульським діалектом, та багато чого іншого.
Музей Гуцульщини цікавий не лише з точки зору представлених експонатів: від самого початку він мав стати не просто місцем зберігання об’єктів культурної спадщини, а науково-дослідною базою Гуцульщини та Східних Карпат. З моменту відкриття у лютому 1938 року на базі цього музею вчені проводили навіть астрономічні дослідження!
Писаний Камінь
Геологічна природна пам’ятка і просто гарне місце. Назву свою Писаний Камінь отримав від петрогліфів — висічених пращурами зображень на камені. На вершині масиву колись було язичницьке капище: 9 круглих кам’яних виїмок збереглись і донині.
На вершину з Верховини прокладено маркований маршрут. Час підйому: 3-4 години пішки, хоча дорога дозволяє виїхати на Писаний Камінь і машиною.
Озеро Марічейка
Високогірне озеро неймовірної краси лежить, щоправда, не у Верховині, а набагато вище від неї. До Марічейки можна влаштувати одноденний похід чи піднятись до озера з ночівлею. За легендою, водойма утворилась зі сліз чабана Івана — через тугу за загиблою коханою той наплакав ціле озеро! Проте вода в ньому прісна, а не солона. Довкола стоїть тихий ялиновий ліс і зарості гірської сосни, а озеро часто поростає осокою. Для ночівлі чи перепочинку — ідеальне місце!
Кам’яна обсерваторія на г. Піп Іван
Від Марічейки, до речі, можна піднятись до гори Піп Іван Чорногорський (2 028 м). На вершині цього двотисячника стоїть величезна кам’яна обсерваторія. До речі, це найвищерозташована споруда на території сучасної України, в якій постійно проживали та працювали люди.
Будівництво почалось ще у 1936 році, але повноцінно обсерваторія працювала лише три роки — з 1938 по 1941 рік. Дивовижною є історія її створення: камінь для зведення споруди на самісіньку вершину будівельники везли кіньми, а інколи — і на власних спинах. Стіни, утеплені поміж камінням прошарком просмоленого корку, сягають 1.5 м завтовшки. Будівля мала 5 поверхів заввишки і величезний мідний купол, який нагору доставляли по частинах, найбільша з котрих важила 950 кг!
З 43 кімнат величезної обсерваторії нині майже жодна не збереглась, зате стоять зовнішні товстезні стіни, за якими від ураганного вітру, що на Чорногорському хребті не рідкість, ховаються туристи-відчайдухи.
Довбушеві Комори
На г. Довбушанці неподалік Верховини розташований природний скельний коридор — гуцули кажуть на нього «сутки». Старий міф розповідає про потойбічні брами, що ховаються десь тут: одна ущелина для прадавніх Людей-Велетів слугувала виходом на Цей, а інша, вглибині печер — брамою на Той Світ.
З прадавніх давен у гуцулів вершина гори Довбушанка була сакральною. «Довбушевими Коморами» це місце стало зватись набагато пізніше: легенда переповідає, що ватажок опришків Олекса Довбуш сховав у тутешніх печерах-підземеллях свої скарби. Шукачів золота вистачало: хто просто вивчав печери у надії знайти чавунець з монетами, а хто, побачивши «знак», копав глибокі ями вглиб Довбушанки. Один з таких випадків закінчився трагічно, тому у 1938 році тодішня місцева влада заборонила небезпечні свавільні досліди.
Нині маршрут на Довбушанку — прекрасний варіант для прогулянки вихідного дня. Тільки в печери, будь ласка, самі не ходіть: міфи міфами, але безпека — понад усе!
Хата-музей фільму «Тіні забутих предків» та хата-ґражда
Для початку дещо треба розмежувати: хата-музей фільму «Тіні забутих предків» і хата-ґражда — не одне й те ж. Обидві будівлі знаходяться у Верховині, проте перша — у присілку Ґлифа, а друга — у присілку Жаб’євський Потік. Та й тутешня хата-ґражда до «Тіней забутих предків» стосунку не має — це хата Івана Бойчука і Ганни Ласкурійчук: тут у 1968 році відбувались зйомки х/ф «Анничка».
До слова, протягом 1950-1960 років Київська кіностудія художніх фільмів ім. О. Довженка на Верховинщині зняла три кінострічки: вже згадані «Тіні забутих предків» та «Анничку», а також «Олексу Довбуша».
Хату-музей «Тіней забутих предків» було створено на початку 2000-х років у старовинній хаті Марії та Василя Хімчаків — гуцулів, що брали участь у зйомках. Завдання музею — вивчення історії створення легендарної кінострічки і, головним чином, — участі в зйомках місцевого населення, бо саме актори-аматори зробили фільм настільки правдоподібним.
Хата-ґражда ж, у якій знімав Параджанов, знаходиться у присілку Заріччя (с. Криворівня) — за 8 км від Верховини.
