Скільки можна відкладати?: Калушанин про Ельбрус, автостоп Росією та мандри Грузією

На початку липня калушанин Саша Тутов зійшов на найвищу вершину Кавказу — Ельбрус. Добирався до неї автостопом разом з подругою.

Про підняття на вершину, автостоп Кавказом, тритижневі мандри з палаткою Грузією Саша розповів KalushNews.City.

Саша Тутов — затятий мандрівник. Він проїхав більше 50 тисяч кілометрів автостопом. Відвідав чотири континенти та понад 40 країн світу.

Спорядження зібрав за півтори дні

Все вийшло дуже спонтанно. Як і кожна моя подорож. Я два тижні ходив Карпатами і тоді виникла ідея піти на якісь вищі гори. Коли шукав в неті, то натрапив на фотку Ельбруса і запалився.

Саша Тутов в Ананурі, Грузія

Тоді ж — в кінці червня — до мене в Калуш приїхала Віка Гашук з сестрою. Вони поверталися з Карпат. Я їй показав фото Ельбруса, а також як туди стопити з Білорусі та Росії. Віка зрозуміла мене відразу й погодилась їхати. Буквально за півтори дні я зібрав спорядження у друзів. Віка мала все з собою після Карпат. Так і відправилися в дорогу.

Чесно, я давно хотів туди добратися. А тут подумав: «Мені майже 30. Скільки можна відкладати?!»

У Владикавказі нас відвезли до фешенебельного ресторану й нагодували

З Калуша до Ельбруса ми добиралися три дні. До Сум їхали поїздами. Від Сум стопили. Додому добралися швидше — за два дні. У цій подорожі нам щастило з автостопом. Були випадки, коли нас везли аж 600-700 кілометрів. Ще й годували в дорозі.

​Краєвиди при сходженні на гору Казбек ​

Їхали ми тільки двоє. Останнім часом я намагаюся подорожувати лише з кимось одним. Так найкраще й найлегше стопити. Росіяни траплялися нам два рази. Частіше всього підвозили люди з Узбекистану, Азербайджану, Казахстану, осетинці.

Найкрутіший автостоп був у Владикавказі. Після Ельбрусу ми прямували на Казбек. Стояли на окраїні Владикавказу. Зупинилася машина. В салоні були чоловік і молода дівчина. Взяли нас і спитали, чи ми хочемо їсти. Ми відповіли, що трішки. От вони завезли нас у фешенебельний ресторан. Запитали на рецепції, чи нічого, що ми одягнуті не по дрес-коду. На нас же шорти, босоніжки були. На рецепції не заперечили. То було свято. Їжа різноманітна й неймовірна.

Озеро Удзіро неподалік села Шові, Грузія

Опісля запитали, де ми думаємо ночувати. Ми такі: «В палатках, ми ж мандрівники». Вони запропонували нам квартиру в центрі Владикавказу. Це їхня квартира і ніхто там не живе. Завезли нас туди, ще й їжі купили на сніданок.

Розклали намети біля озер, неподалік села Джута

Пізніше дівчина запитала, чи не хочемо ми екскурсії нічним Кавказом. Ми не відмовилися. Вона скільки всього цікавого розказувала. А о 12 ночі запропонувала поїхати до ущелини в Осетії. Це півтори години дороги від Владикавказу. Було неймовірно: нависаючі гори, ліси, прірви. Після поїхали до загубленого містечка. І це все вночі. Так гуляли до четвертої ранку. Повернулися в квартиру о шостій. Уже об 11 нас забрала машина й відвезла до кордону з Грузією.

Вершини, озера і гречка на Нафтусі

Щодо маршруту подорожі, то спочатку ми піднялися на Ельбрус. Було дуже важко. Підйом і спуск зайняв дев’ять годин. Перепади температури були нереальними: -10 на вершині, тоді як у Нальчику в низині — +30. Було важко дихати. А ще сніг і сильний вітер.

Саша Тутов при сходженні на Казбек

Після Ельбрусу ми відправилися до Грузії. Тут провели три тижні. Спочатку піднялися на Казбек (5033 метри — Авт.). Цей підйом був набагато легший. Піднімалися 8 годин. Ішли у в’язці. Проте спуск зайняв всього 45 хвилин.

Саша та Віка по дорозі на Казбек Віка Гашук

Потім відвідали Абадалаурські озера. Чесно, шлях до них видався кращим, ніж вони самі.

Далі відправилися до Тбілісі. Звідти за порадою помандрували у район Рача. Це було неймовірно. Найперше, це нетуристичне місце. За три дні там ми не побачили жодної людини. Чесно, я такої краси ще ніколи не бачив. Район Рача називають «грузинською Швейцарією». Ночували ми там на великому камені біля річки. То наче острівець. Там є джерело з мінеральною водою. Готували на ній каву, гречку, вівсянку. Така смакота, типу готувати на нашій Нафтусі (сміється).

Камінь, на якому розмістили палатку

Звідти відправилися до Батумі. Три дні провели на різних локаціях біля моря. Потім знову відправилися до Тбілісі. Мандрували центральною Грузією.

Нам часто зустрічалися мусульмани. Вони ну дуже гостинні. Щодо грузин, то нас попередили: якщо їх хвалити, то вони «тануть» і нічого не шкодують. Тому пригощали нас дуже багато (сміється).

Ну скільки можна писати, як все круто?!

Моя найкраща подруга, майже сестра Юля Ляшенко сказала: «Ну скільки можна писати, як все круто?!» Тоді я вирішив, що таки треба розповідати і про іншу сторону подорожей.

Саша Тутов під час сходження на гору Казбек

Тому з’явилися пости про страшенну втому, набридлу їжу, важкість сходження через сніг, вітер, різкі перепади температури. Раніше я цього не писав, бо, чесно, звик не звертати увагу на труднощі.