Сочинські уроки для України

Відома приказка твердить, що розумний вчиться на чужих помилках, дурень — на своїх, а ідіот — ніколи. Проведення Олімпіади у російському Сочі наочно показало, як робити не треба. Втім, нова українська влада повинна визначитись: чи потрібно їй наступати на ці граблі. Колишня влада на чолі з Януковичем протягом усього свого правління запозичувала російський досвід у законотворенні та в економіці. Чим це обернулось для них — відомо. Однак важливо, щоб нова Україна не повторювала чужих помилок і вчи

Росія — зимова країна. На її карті важко знайти місце, де не буває снігу і де не розвинені зимові види спорту. Російський лідер Владімір Путін таке місце знайшов і вирішив провести там Зимову Олімпіаду. Це місто Сочі. Після перемоги російської заявки багатьом здавалося, що підсумком Олімпіади стане зростання престижу Росії в світі, розвиток зимових видів спорту і створення зимового гірськолижного курорту світового класу, єдиного в Росії. 

Зимова Олімпіада в Сочі — особистий проект Путіна. Він вважав, що Олімпійські ігри стануть його тріумфом, а участь у них спортсменів з усієї планети — визнанням його беззастережного лідерства як в Росії, так і в світі.

Подальші події довели, що підготовка до Олімпіади замість тріумфу стала ганьбою. нині очевидно, що сочинська Олімпіада — безпрецедентна злодійська афера, в якій замішані як представники путінської влади, так і наближені до неї олігархи. Афера ця за масштабами не йде ні в яке порівняння з авантюрою Микити Хрущова засіяти кукурудзою російське Заполяр’я і прожектом комуністів повернути назад північні ріки. По суті, Олімпіада висвітлила у сконцентрованому вигляді основні вади російської системи: свавілля, корупцію, самодурство, клановість, непрофесіоналізм, безвідповідальність.

Під знаком свавілля і корупції

Сочинська Олімпіада увійшла в історію олімпійського руху, навіть ще не встигнувши відкритися . Це найдорожча Олімпіада в історії людства, яка своїми витратами — понад 50 млрд. доларів — перекрила затрачені кошти на спортивні об’єкти усіх зимових Олімпіад разом узятих, а їх уже було 21. При цьому левова частка коштів — це державні витрати. Навіть найдорожча Літня Олімпіада в Пекіні 2008 року виявилася дешевшою за сочинську й обійшлася китайцям у 43 млрд. дол.

Проаналізувавши витрати на Олімпіаду, російська опозиція дійшла висновку, що путінські ціни на спортивні та інфраструктурні проекти в два-три і більше разів перевищують середньосвітові. За їхніми підрахунками ціна сочинської Олімпіади мала б становити 20 млрд. дол. А це означає, що 30 млрд. дол. вкрали. іноземні експерти трохи скромніші у своїх оцінках. Президент Міжнародної федерації лижних видів спорту (FIS) i член Міжнародного олімпійського комітету Жан-Франко Каспер заявив, що вкрадено лише третину коштів. Зрештою, європейці вже давно цьому не дивуються, адже для Росії таке масштабне злодійство — абсолютно звичне явище.

Королі олімпійських замовлень

Астрономічні 50 млрд. доларів, витрачені на Олімпіаду, освоювали переважно наближені до Путіна бізнесмени і компанії. Великих приватних інвесторів усього двоє — бізнесмени Олег Дерипаска та Владімір Потанін, частка яких у фінансуванні не перевищує 10%. Решту коштів дали державні банки і держава.

Найбільшим інвестором у будівництво олімпійських об’єктів була держкорпорація «Олимпстрой». Вона освоїла близько 20% бюджету Олімпіади. Компанія відповідала за будівництво стадіонів в імеретинській низовині, головного Олімпійського села та інфраструктури олімпійських об’єктів, а також координувала загальну підготовку до Олімпіади. На другому місці з освоєння бюджетних коштів — компанії, афілійовані зі структурами братів Ротенберрів — Аркадія і Бориса, друзів дитинства Путіна. І нарешті остання компанія в трійці лідерів — ВАТ «Російські залізниці» («РЖД») . Всього, за даними річних звітів «РЖД» близько 10 млрд. доларів надійшло за рахунок підвищення залізничних тарифів. Тобто «олімпійське диво» оплатили за рахунок пересічних росіян. інші великі учасники олімпійського будівництва освоїли від 4% до 10% виділених бюджетом коштів. Приміром, «Газпром», який очолює друг і підлеглий Путіна О. Міллер, був зайнятий на чотирьох об’єктах загальною вартістю близько п’яти млрд. доларів. 

Найдорожчий об’єкт найдорожчої Олімпіади

Найдорожчим об’єктом сочинської Олімпіади є зовсім не центральний стадіон і не трампліни чи бобслейні траси. Це все «сущі» копійки порівняно з 48 кілометрами дороги Адлер—Красная Поляна. Загальний кошторис цього будівництва — 9,5 млрд. доларів. Тобто один кілометр дороги коштував майже 200 млн. дол. у цінах 2012 року. Ціна одного погонного метра становить 200 тис. дол. Це ціна елітного житла в Москві! За ці гроші можна побудувати 5,5 млн. квадратних метрів житла і забезпечити житлоплощею 275 тисяч людей. Ще одне порівняння: американська програма з доставки на Марс та експлуатації марсохода нового покоління Curiosity обійшлася в три з половиною рази дешевше, ніж вартість будівництва дороги Адлер—Красная Поляна.

Життя після свята

Олімпіада-2014 проходила в гірському районі Сочі (Красная Поляна), але більша частина змагань, а також відкриття і закриття Олімпіади, пройшли в субтропічному районі — імеретинській низовині — найтеплішому місці Росії та Великого Сочі. Влада з великим небажанням обговорювала, що буде з олімпійськими об’єктами після лютого 2014 року. Неважко здогадатися, що спортивні об’єкти будуть пустувати і розвалюватися. До речі, така проблема виникає у багатьох країнах. Приміром, в американському Солт-Лейк-Сіті Олімпійське село використали для облаштування в’язниці. Бобслейна траса в Сараєво (Боснія і Герцеговина) лежить у руїнах. Навіть в успішній Німеччині занепали стадіон та залізнична станція в передмісті Мюнхена, який приймав матчі чемпіонату світу з футболу-1988.

У Росії попереду — чемпіонат світу з футболу-2018. Стартовий обсяг фінансування теж астрономічний — 42 млрд. доларів. Враховуючи досвід Сочі-2014, можна не сумніватись, що ця сума зросте в кілька разів.

Україна перед вибором

9 лютого в Сочі українська делегація презентувала концепцію олімпійської заявки «Львів-2022». Президент Національного олімпійського комітету Сергій Бубка заявив, що «це перший крок у серйозній роботі з «розкрутки» України в її прагненні стати господаркою Олімпіади, а те, що ігри потрібні Україні, — не викликає сумніву». Тодішній міністр молоді та спорту Равіль Сафіуллін зазначив, що економічний ефект від підготовки до Олімпіади відчує вся країна: «Ігри-2022 дадуть поштовх для розвитку регіону на 20-30 років вперед. 
І цей поштовх відчує вся Україна».

Як може розвиватися ситуація, Україна знає на прикладі «Євро-2012». На цей захід країна витратила більше 80 млрд. гривень і жодних економічних бонусів не отримала. Натомість навіть після двох років після закінчення «Євро-2012» доводиться сплачувати борги за його проведення.

У березні НОК України планував відправити до швейцарської Лозанни заявковий файл з детальною інформацією щодо концепції підготовки до проведення Олімпіади. Найімовірніше, зміна влади у країні поставить хрест на таких планах. Країна, яка закінчила минулий рік з дефіцитом бюджету мінус 100 млрд. гривень, не має права витрачати кошти на піар-акції планетарного масштабу. Інакше нас неминуче спіткає доля Греції, яка на кредитні кошти провела Олімпіаду-2004 в Афінах. Економічні наслідки такої непродуманої політики далися взнаки в 2010, коли ця країна опинилась на межі дефолту. Звісно, Україна і без Олімпіади перебуває на межі економічного краху, адже за чотири роки державний борг збільшився вдвоє.

Втім, Олімпіада в Сочі запам’ятається українцям під ще одним кутом. Після її завершення президент Росії  В. Путін розпочав військову анексію Криму, яка може кардинально вплинути на міжнародні відносини й системи колективної безпеки в Європі та в світі.

Галичина