Спектаклі без прикрас
На свій страх і ризик дирекція Івано-Франківського облмуздрамтеатру розпочинає показ вистав у невідреставрованому приміщенні
Цими днями виповнюється вже рік із того часу, відколи Івано-Франківський академічний обласний український музично-драматичний театр ім. І. Франка зупинився на ремонт. Це був вимушений та запланований тодішньою владою крок. Проте замість очікуваних реставраційних робіт цей період став роком втрачених ілюзій і надій. Наразі дирекція театру не знає, чи варто надалі вірити у шанси першочерговості ремонту приміщення, оскільки у зв’язку із оголошеною мобілізацією країни відбувається перекидання бюджетних коштів на більш нагальні загальнодержавні проблеми. З тієї ж причини припиняються як розважальні заходи, так і фінансування різного роду фестивалів. Принаймні про останнє поінформували діячів культури на усіх рівнях.
Дотепер трупа драмтеатру скиталася по різних сценічних майданчиках. Але, звичайно, за таке задоволення доводилося викладати чималу суму із власної кишені за оренду залу в обласній філармонії чи кіноконцертного залу «Арена-центр», де вистави франківського театру успішно тривали протягом декількох останніх місяців. Але це не вихід, каже директор театру Ростислав Держипільський. Для того, аби театр нормально функціонував, необхідно відновлювати роботу на власній великій сцені. Що, зрештою, і зробили.
Керівництво театру не бачить іншого варіанту, як відкривати вистави для ширшого кола глядачів у рідних стінах. З учорашнього дня спектаклі проходять у спартанських умовах. Звичайно, умови перегляду вистав – для витривалих. Для зручності відвідувачів театру тут поставлено до 300 сидінь. Поки що це звичайні переставні стільці, а також масивні крісла і лавки із фойє. Іншого варіанту дирекція не може запропонувати, оскільки ремонт театру невідомо коли взагалі закінчиться.
«Ми прийняли таке рішення, незважаючи на те, що реконструкція театру триває чи навіть заморожена. З квітня ми переходимо працювати в стіни театру, – каже його керівник Ростислав Держипільський. – Ми спробували пояснити новому керівництву області сумний стан речей, який у нас зараз із театром. Ще однієї зими це приміщення може не витримати без опалення і з тим дахом, який протікає. Через рік-два нам буде потрібно вкладати набагато більше коштів. Мені здається, що нас почули».
Схоже, таку ідею працівники театру запозичили із підмостків сусідньої Польщі. Наші західні сусіди дозволяють собі навіть виставляти подіум, котрий максимально наближує акторів до глядачів.
Тепер на підлозі замість звукоізоляційного покриття чорна поліетиленова плівка. Це, кажуть у театрі, для того, аби не зіпсувати нові плити. Коли будуть стаціонарні стільці для залу – невідомо. У театрі сподіваються, що таким чином змусять владу не забувати про потребу завершити розпочату реконструкцію споруди. Зрештою, уже сьогодні зрозуміло, що кількість місць у глядацькому залі навіть після завершення ремонту буде значно меншою, ніж була дотепер – лише 795. Але це все тільки для зручності відвідувачів.
«Ми не можемо більше чекати з моря погоди, а тому вирішили рятуватися самі», – пояснює Ростислав Держипільський і показує, як саме стоятимуть стільці у «новому» залі. Нагадаємо, що це не перший альтруїстичний крок колективу театру. Так, влітку минулого року своїми силами колектив відремонтував приміщення малої сцени, де проходить значна частина постановок. Мала сцена не входила у першочергові плани реконструкції, а виживати якось треба!
Навіть неозброєним оком зараз можна побачити, що у театрі майже нічого не змінилося. Якщо глядачі придбали квитки на виставу на великій сцені, то їм доведеться пройти лабіринтами театру: до омріяної зустрічі із акторами веде вхід зі сторони вулиці Бандери через малу сцену. У коридорах споруди ніяких кардинальних змін ви також не побачите. Немає і обіцяних у першій черзі ремонтних перетворень ліфта для інвалідів.
Як нам стало відомо із джерел у драмтеатрі, зараз ситуація дуже суперечлива, оскільки деякі навчальні заклади міста, зважаючи на те, що ремонт не закінчено, не беруть на себе відповідальність вести групи школярів на вистави. Вони готові приймати акторів у себе у школі або на інших сценічних майданчиках, але аж ніяк не ризикувати життям і здоров’ям школярів. Зрештою, їх можна зрозуміти.
Відкриття сцени в таких умовах стане свого роду експериментальним майданчиком для сприйняття вистав, а також, як переконують у театрі, спонукатиме владу до вимушених кроків.
«Терпіти вже більше несила, – зізнається директор драмтеатру Ростислав Держипільський. – Такими стали реалії сьогодення».
З нагоди дня театру тут навіть не було традиційних святкувань-«капусників». Колектив драмтеатру відсвяткував своє професійне свято відкриттям оновленого сайту. Цьогоріч у театрі не буде запланованого традиційного театрального фестивалю «Прем’єри сезону».
«Ми спробували зробити сайт за найсучаснішими технологіями. Там буде афіша, анонси, а також послуга – можливість придбати квиток за 59 секунд. Така послуга зараз запроваджена у деяких столичних театрах. Ми стаємо доступніші для широкого кола глядачів, – зауважує директор драмтеатру».
Ставши заручниками ремонту, трупа театру втратила чималу суму прибутків від вистав, адже в останні повноцінні сезони касовий збір тут сягав понад мільйон гривень.
Життя у храмі мистецтва продовжує вирувати. Тому дирекція, режисери та актори випускають все нові і нові постановки. За словами Ростислава Держипільського, ще до закінчення цього сезону франківські глядачі побачать дві прем’єри. Тут поновили роботу над оперетою «Шаріка». Вона була майже готова до постановки ще восени, але для її прем’єри не було відповідних умов. Зважаючи на те, що квітень – завжди складний місяць для івано-франківської богеми, прем’єру оперети планують показати аж у травні.
Окрім затяжного ремонту, театр переживає не найкращі часи і з точки зору фінансування. Театральна спільнота обговорює те, що існує загроза зняття надбавок до зарплати за академічність. «Ніколи на культурі не можна було сильно заробити, і економити на ній також неможливо. Якщо зараз зняти надбавки, це означає зруйнувати театральний поступ, який є і в нас у місті, і в цілому в державі. Думаю, що владі стане глузду цього не робити», – з гіркотою каже Ростислав Держипільський.
Володимир БОДАК
Коментар
Сергій АДАМОВИЧ, радник голови ОДА:
– Нове керівництво обласної державної адміністрації бачить великі запити суспільства, котре хоче яскравих змін. Незважаючи на відсутність коштів, ми будемо намагатися закрити першочергові об’єкти, які є статусними для області. Сюди ж належить і драмтеатр. Він є першочерговим об’єктом. Сьогодні фінуправління провело частину коштів на закупівлю крісел. Далі ми будемо пробувати до кінця року завершити більшість ремонтних робіт. Хоча їх там ще дуже багато. Треба перекрити дах, закінчити котельню, впорядкувати зал, купити ліфт. До 75-ліття театру, яке буде відзначатися восени, ми будемо намагатися зробити максимум із того, що можемо. Розуміємо, що театр довго збирав для себе глядацьку аудиторію і він є дуже важливим з точки зору культурного життя області.
Ми зняли на оборону держави 8 мільйонів гривень, у тому числі і з культури. Якщо ситуація перейде у більш мирне русло, то, можливо, 25 квітня на сесії облради проголосуємо за повернення коштів.
Роботи у театрі насправді ще багато. Станом на сьогодні там виконано тільки 30 відсотків від усіх запланованих робіт. Цього року є потреба у виділенні на реконструкцію драмтеатру 885 тисяч гривень із обласного бюджету, а із держбюджету – 11 мільйонів 700 тисяч гривень.
