Студенти франківського університету зустрілись із учасниками АТО

У четвер, 10 листопада, в бібліотеці Івано-Франківського національного медичного університету відбулася зустріч студентів з учасниками АТО.

На зустріч зі студентами запросили учасників антитерористичної операції на сході України, які є випускниками та працівниками ІФНМУ. Участь у події також взяли ректор університету Микола Рожко та перший проректор Ганна Ерстенюк, пише прес-служба медуніверситету.

Нині на фасаді головного корпусу ІФНМУ встановлена меморіальна дошка Ярославові Чомку, випускнику університету, добровольцю Національної гвардії, який загинув 12 січня 2015 року від кулі снайпера в спину, в момент, коли допомагав пораненому військовому на полі бою.

Участь в АТО взяли багато випускників та працівників університету. Серед них Микола Багрій, доцент кафедри патморфології, кандидат медичних наук, старший лейтенант медичної служби; Степан Андрійців, доцент кафедри стоматології ПО, кандидат медичних наук, командир медичної роти, капітан медичної служби, кавалер ордену «За мужність» III ступеня; Назар Слюсаренко, в.о. доцента кафедри хірургічної стоматології, кандидат медичних наук, командир медичної роти 1 ОТБр; Віктор Костюк, доцент кафедри патморфології, лікар медичного пункту батальйону, старший лейтенант медичної служби; Юрій Чопик, старший викладач кафедри мовознавства, лейтенант медичної служби; Іван Жмурко, студент першого курсу, молодший сержант, кавалер ордену «За мужність» III ступеня; Андрій Кирилюк, лікар, випускник ІФНМУ, лейтенант медичної служби; Ярослав Семкович, доцент кафедри дитячих хвороб ПО, кандидат медичних наук, лейтенант медичної служби; Максим Пермінов, лікар-ординатор, старший лаборант кафедри хірургічної стоматології, 57 ОМПБр.

«Ми маємо пам’ятати, що зараз у зоні АТО, у промзоні Авдіївки щодня наші бійці зазнають втрат, — звернувся до студентів Степан Андрійців. — Закликаю всіх присутніх не бути байдужими, бо байдужість і легковажність — це найгірші вади медика. Ця війна — це проблема всіх нас, і студенти-медики мають зростати з усвідомленням цього».

«Не кожна людина зможе взяти зброю в руки, — каже Ганна Ерстенюк. — Медикам судилося берегти життя, тому ми маємо робити все, щоб берегти один одного, і зберегти ту землю, яка попала нам у спадок. Ми не змогли сьогодні згадати всіх, але маємо один із наших символів — меморіальну дошку на головному корпусі нашого університету. Ми маємо дякувати Всевишньому за збережені життя і просити Його, щоб якомога швидше завершилося це горе для нашої країни».

«Напевне, стільки страждань, які перенесла Україна за свою історію, не перенесла жодна інша країна, і вони чомусь продовжуються, — говорить Микола Рожко. — Хто б міг подумати кілька років тому, що ми матимемо таку страшну біду? Коли наших хлопців забирали на війну, я найбільше боявся, телефонних дзвінків, щоб, не дай Боже, не прийшла якась страшна звістка. Наші хлопці працювали там не просто, щоб ми сиділи тут і говорили, як нам погано. Наш університет був ініціатором відновлення роботи військових кафедр в Україні. І у відповідній постанові Кабінету Міністрів є частинка нашого університету. Нині ми відкрили новий факультет медичної та психологічної реабілітації, що є надзвичайно важливим сьогодні. Тому маємо продовжувати допомагати нашим військовим, працювати на майбутнє нашої України».

«Двоє моїх дідусів воювали під час Другої світової війни, — розповідає Віктор Костюк. — І колись я приводив їх до школи на зустріч зі своїми однокласниками. А зараз настав такий час, що ми, молоді люди відносно наших батьків і дідусів, але нас теж запрошують до студентів. Дуже незвично. Я бажаю, аби надалі кількість наших ветеранів не збільшувалась. Дай Бог, щоб не було більше мобілізацій, і ми мали приємніші нагоди для зустрічей».

«Це перша така зустріч у нашій залі, — говорить директор бібліотеки Мирослава Татарин. — Краще, щоб таких зустрічей не було взагалі, щоб не було війни. Але ми маємо знайомити наших студентів з нашими учасниками АТО і віддавати їм пошану за те, що вони відстоюють Україну, а ми можемо спокійно вчитися, працювати, відпочивати. Ми пишаємося ними і будемо надалі ставити їх у приклад молоді».