Терпіння й простота Шевченка
Ісус Христос говорить дуже просто. І Шевченко має ту простоту. Любомир Гузар про великого українського поета Тараса Шевченко.
Думи мої, думи мої,
Лихо мені з вами.
Нащо стали на папері
Сумними рядами?
Чом вас вітер не розвіяв
В степу, як пилину?
Чом вас лихо не приспало,
Як свою дитину?
Ці слова нашого Пророка, поета Тараса Шевченка загально знані. Але коли задумаємося – що вони значать? Здається, в них відбивається те, чого ми дуже часто недобачуємо в житті і в творчості великих людей. Нам здається, що оскільки вони великі творці, талановиті люди, то в їхньому житті якось усе складається гарно. Ми знаємо, що в житті Шевченко дуже багато натерпівся – заслання та багато різних моментів справжнього терпіння. Але ми не звертаємо, може, достатньо уваги, наскільки він терпів, дивлячись навкруги себе, перевіряючи те, що він бачив, передумуючи, переосмислюючи те, що він бачив. І як від того він дуже терпів. Це в якийсь спосіб у тому коротенькому вірші згадано.
Він не одинокий, що так переживав. Маємо такий примір Лесі Українки, яка казала: «Геть думи, ви хмари осінні». Також вона переживала думи. Значить, вона переживала те, що бачила, те, що могла осмислити. Але, здається мені, що до такої міри, як Шевченко, ніхто з наших поетів не терпів. І не терпів, і не виспівав свойого терпіння у так досконалий спосіб.
***
«Кавказ» я дуже люблю. А друге, що я дуже люблю, це «Неофіти». Я майже все, що написав Шевченко, дуже люблю. А вже часами деякі речі особливі. Як він казав: «Не завидуй багатому, він ніщо не має. Свою долю, своє щастя – він те все наймає». Бачите, яка глибина думки в чотирьох рядках? Це неймовірно.
Або така фраза, яку я навіть дуже часто у проповідях вживаю: «Раз добром нагріте серце вік не прохолоне». Як то гарно сказано! Простенько. Я не є фахівець, не є літературознавець, я говорю як читач. Шевченко, на мою думку, має ту прикмету євангельську. Ісус Христос говорить дуже просто. Його притчі кожна людина сприймає. Бо він говорив до простого народу, до того народу, що коло нього стояв. Не говорив богословські правди. Говорив притчі, дуже простенькі. І Шевченко, на мою думку, має ту євангельську простоту. Такі глибокі речі – і прекрасні речі, милозвучні – а він такими простими словами вміє переказати. Мене то дуже захоплює – ця така неймовірна простота.
