В Івано-Франківську феміністки презентували "жіноче кіно"

Такі стрічки не показують на телебаченні та в кінотеатрах. Вони занадто чесні й відверті. Вони про жінок і зняті жінками. Кінопідбірка короткометражок «Бехдель-тест», що відбувається за підтримки Представництва Фонду ім. Г.Бьолля в Україні, 5 квітня завітала і до Івано-Франківська, вже об’їздивши чимало українських міст. Картини демонстрували в «Гранд-кафе», що в приміщенні «Люм’єру».

Про чудернацьку назву кінопідбірки, як відрізнити фільм, знятий чоловіком, від стрічки жінки-режисерки та як перевірити наскільки сексистським є та чи інша кіноробота, кореспондентові «Бліц-Інфо» розповіла організаторка заходу Надія Профан, феміністка та активістка жіночої сотні Майдану ім. О. Кобилянської.

«Всі представлені фільми нещодавно зняті, – розповідає Надія Профан. – Їхніми авторами є режисерки лише зі Східної Європи, таким чином уявлення про жінку, показане у цих стрічках, є близьким і зрозумілим для українського глядача. Це фільми про справжній внутрішній світ жінки, а не той, який нам демонструють у «чоловічому» кінематографі. Тут є і фільм «Між нами» української авторки Катерини Горностай, і дебютна стрічка білоруської режисери Дарії Жук «Віск», і робота, що презентувалася на Берлінському фестивалі «AB OVO» польської режисерки Аніти Квятковської».

Назва дійства – «Бехдель-тест» – пояснює основну думку всіх презентованих стрічок. В основі тесту Бехдель лежить комікс американської художниці Елісон Бехдель, створений у 1985 році. Його використовують для перевірки фільмів на мізогінію (зневажливе ставлення до жінок) та адекватність жіночих персонажів.

Щоб пройти тест, фільм повинен відповідати трьом простим критеріям: 1. У ньому має бути щонайменше дві жінки у головних ролях. 2. Ці жінки повинні розмовляти між собою. 3. Вони мусять розмовляти не про чоловіків. Тобто це перевірка кінороботи на гендерну коректність.

Як зауважує Надія Профан, за всю історію кінематографу знято менше, ніж 10% стрічок, котрі відповідають критеріям тесту Бехдель. Це легко пояснити тим, що в списку відомих режисерів довго не було жіночих імен, а також проявляється вплив сексистського суспільства.

«Та зараз ситуація змінюється, – каже організаторка. – Світова кіноспільнота визнала 2013-ий роком жінок у кіно».

Загалом, подія була схожа на жіночі посиденьки, під час яких на екрані демонстрували історії про істинні жіночі бажання, страхи, пристрасть, волю, кохання, а потім усе це «смачно» обговорювали. До речі, участь у дискусії брали і чоловіки, яких прийшло не мало.