Василь Підлуцький: Фермерство на Прикарпатті має розвиватись

Василь Підлуцький родом з села Марківці Тисменицького району. За освітою інженер-механік сільського господарства. Фермерством займається понад 20 років. Балотується до Івано-Франківської районної ради від партії «Голос».

У розмові з кореспонденткою Бліц-Інфо політик розповів, чому йде у депутати, які проблеми в районі варто вирішувати в першу чергу та як розвинути фермерство на Прикарпатті.

- Пане Василю, чому вирішили йти в політику з партією «Голос»?

- Я у місцевій політиці доволі довгий час. Вперше обирався 30 років тому депутатом Тисменицької районної ради. Пізніше були й повторні обрання. Також був головою комісії та членом президії районної ради. Йду з «Голосом», бо ця партія близька мені по духу. Це команда, яка об’єднує дрібних та середніх підприємців. Ці люди думають про майбутнє країни та живуть цією державою.

- Ви вже багато років займаєтесь фермерством. З якими проблемами стикаються фермерські господарства на Прикарпатті?

- По-перше, це політика держави. Якщо відверто, у нас все обернено з ніг на голову. Ставки робляться на великі холдинги. А це десятки, сотні, тисячі гектарів землі. Вони зосередили все в своїх руках. Як наслідок, подавили ті зачатки фермерського руху, які були на початку 90-х років. Неправильні кроки держави привели до того, що дрібні фермери відійшли десь в сторону. З них зробили ледь не ворогів свого села.

У селах корова скоро буде рідкістю. Може в місті люди то не помічають, але корів вже тримають одиниці. А як виглядають прилавки з молочною продукцією? Та все завалено. Пішов прямий обман. Людям, які хочуть «молочки», пропонують зовсім інші продукти. Бо як можна називати продукти переробки пальмової олії молокопродуктами? Внаслідок цього ціна на молоко часто дешевша, ніж на мінеральну воду. І це впливає негативно на того бідолашного фермера, пропадає тваринництво. Бо біля корови треба наробитися, а молоко за копійки продавай. Люди не в стані це тягнути і виїжджають на заробітки. Прикро, бо з кожним роком ситуація стає все плачевнішою.

- Як зупинити цю масову еміграцію? Що робити, аби українці розвивали власну справу вдома, а не їхали на заробітки?

- Справді, значна частина молоді виїхала з села на заробітки за кордон. Села пустіють, особливо ті, що далі від міста. Я не хочу називати ці цифри, бо вони сумні. Чому так відбулось? Люди не бачать перспективи. Держава не створила умов для того, щоб люди у сільській місцевості розвивались. Наша команда поставила собі завдання повернути цих людей додому. Це можна зробити. У першу чергу варто створити умови, для розвитку дрібно-сільськогосподарського товаровиробництва. На Прикарпаття їде дуже багато туристів, які мають гроші. Бо на гірськолижний курорт дуже без грошей не поїдеш. Та в будь-якому випадку, людина їде на день, чи на тиждень, але вона хоче їсти. І не раз на день. Ресторани могли б купувати ту саму картоплю, овочі, гриби не польські, і навіть не з інших областей. А наші, прикарпатські. До того, ж зараз є великий запит на салати, трави, які дуже здалеку й не привезеш. Ті самі молочні продукти, сири. Навіть на ті самі квіти є запит. На цьому можна заробляти у районах, які не можуть багато заробляти на туризмі, але є сільськогосподарськими. І тут не треба запускати величезне підприємство, можна почати з малого.

От навіть за тими шубами можуть їхати здалеку. Приїхали в Буковель і одразу й за шубою. Це набагато дешевше, аніж в столиці. Направду, шуби у Тисмениці зараз так і купують. Ідей для бізнесу є багато, лише треба не боятися. Спільними зусиллями, з розумінням народних та депутатів місцевих рівнів це можна вирішити.

Але також потрібно змінити психологію людей та підхід до бізнесу. Бо маємо велику проблему – люди бояться щось робити, брати на себе відповідальність. Мабуть, це пішло з Радянського Союзу. Українцям краще бути рабами, ніж ґаздами. Поляки теж колись їздили на заробітки, але їхали додому і вкладали гроші у власну справу. І тепер де вони, а де ми? Бо ми для чогось спершу будуємо двометрові мури, хати триповерхові і не думаємо, що там не буде кому жити. Бо якщо тут не буде роботи, то далі прийдеться їхати на заробітки. І діти будуть їздити, якщо не змінити світогляд. Тому українцям так важливо навчитися розставляти пріоритети, мислити стратегічно.

- Та чи буде вигідно займатись фермерством? Що потрібно для того, аби розпочати власну справу?

Звісно. Звернусь до тих людей, які хочуть починати. Не обов’язково копіювати ті холдинги, бо їм скоро прийде кінець, як от в Аргентині чи інших країнах. Найдіть свою нішу. Якщо ви дійсно цього хочете, то займайтесь саморозвитком, багато читайте. Це доволі складний процес, це не «посіяв-зібрав». Якщо не маєте спеціальної освіти - йдіть вчіться, бо без цього успіху не буде. З іншого боку скажу – це не так складно, боятись тут нічого.

Насправді у кожному селі має бути хоча б з десяток фермерів, тоді буде надходження до місцевих бюджетів та всі ті покращення, які обіцяють депутати. Бо якщо будуть гроші у бюджеті, то буде і на дороги, і на благоустрій. Але це можливо лише за розвитку малого та середнього бізнесу, який буде платити податки. Бюджет сам по собі не наповнюється.

- А яка ситуація з підтримкою держави? Фермерські господарства отримують якусь допомогу?

Так, є певні програми, які допомагають фермерам. На щастя, закінчилась часи, коли великі компанії забирали великі гроші. Колись одна компанія олігарха забирала більшу половину дотаційних грошей сільського господарства. Зараз вже не так. Але все одно не туди ці гроші йдуть. «Совєччина» далі не відходить. Знову та гігантоманія, знову підняття фермерських господарств до Бог знає якого рівня. Ні, Європа давно від цього відмовилась. Повторюся, має розвиватися малий і середній бізнес. Спеціалізуватися на чомусь одному. Робити трошки, але дійсно доброго, якісного продукту. Але якби ви запитали, що хоче в першу чергу фермер від держави, то скажу так: нічого, відстаньте від них. Нормальні ціни, нормальні стосунки і не потрібна ніяка допомога. Вони самі з усім справляться.

- Як щодо громадських ініціатив у селах? Адже бачимо, що є велика проблема з дозвіллям на селі. Хто має це змінити і як?

Так, це дійсно дуже велика проблема. Хто не виїхав закордон, той шукає розвагу у пляшці. Люди навіть мають бізнес, гроші, посаду і все одно бачать лише відпочинок за чаркою. А діти відповідно беруть приклад. Дуже важливо розвивати спорт у селі. Розвивати місцеві команди. Я багато вклав у футбол. У свій час організував футбольний клуб «Марківці». Ми починали з нуля, перша гра була 1-10 не в нашу користь у Верхньому Угринові. А тепер ми граємо на Чемпіонаті району і є серед лідерів. Треба цим займатись, не такі вже й величезні гроші на це йдуть. Потрібне бажання та зусилля людей, зокрема й фермерів. Знову ж таки, повертаємося до головної проблеми. Якщо буде хоча б з десяток фермерів у кожному селі, то будуть і робочі місця, і податки. Відповідно, будуть гроші й на власний хор, футбол, волейбол, дискотеку, тощо. Все це потребує елементарних грошей, а вони прийдуть тоді, коли будуть місцеві товаровиробники.

Читайте нас у Facebook, Telegram та Instagram.
Завжди цікаві новини!