Від фабрики до культурного простору: історія косівської «Килимарки»

Колишня килимова фабрика в Косові, яка понад 25 років стояла занедбаною, перетворилася на Центр карпатської культури. Тепер досвід її відновлення вивчатимуть фахівці громадської організації «Центр спільних дій», щоб розробити практичні рекомендації для інших українських громад.

«Килимарка» стала одним із десяти культурних проєктів, відібраних командою організації в межах проєкту «Від мережевості до спроможності: переосмислення ролі закладів культури в малих громадах». Його мета — знайти цікаві приклади роботи культурних просторів, дослідити, як вони влаштовані, та запропонувати рішення, які зможуть використовувати інші громади.

Як занедбана фабрика стала культурним простором

Будівля «Килимарки» розташована в центрі Косова. У різні часи тут видобували сіль, працювала повітова адміністрація, а за радянських часів виготовляли гуцульські килими. Після закриття фабрики приміщення понад 25 років пустувало й поступово руйнувалося.

Місцеві активісти вирішили змінити ситуацію та відновити будівлю. Так виникла ідея створити тут Центр карпатської культури — простір для ремесел, творчості, підприємництва та спільних проєктів.

«Коли ми тільки починали, мало хто вірив, що занедбані руїни колишньої фабрики вдасться перетворити на щось більше, ніж просто склади. Але завдяки наполегливості та першим крокам у проєктному менеджменті ми навчилися писати мікропроєкти, а згодом залучили масштабне фінансування через програму транскордонного співробітництва», — розповідає тодішня координаторка проєкту Роксолана Мартинюк.

Сьогодні «Килимарка» — це не лише відновлена історична будівля. Тут працюють майстри та підприємці, зокрема ті, хто переїхав до Косова через війну.

Серед них — ткацьке ательє «Вандра Рагз», яке релокувалося з окупованої Каховки.

«Ми привезли сюди не просто верстати, а віру в те, що традиційне ремесло може жити й розвиватися попри будь-які потрясіння. Косів зустрів нас відкритими серцями, і тепер ми спільно створюємо нову якість українського продукту на історичному місці», — розповідає засновниця ательє Лариса Боден.

Як працює модель «Килимарки»

Одна з причин, чому експерти звернули увагу на косівський досвід, — спосіб управління простором і розподілу витрат.

Будівля належить Косівській міській територіальній громаді. Водночас простір розвивається завдяки співпраці міської влади, місцевих активістів і підприємців, які працюють у ньому.

Окрему комунальну установу створити було складно через обмеження воєнного часу. Тому команда обрала гнучку модель управління із залученням представників креативного сектору.

Міська рада фінансує основні роботи з утримання будівлі та території. Зокрема, йдеться про обслуговування системи опалення з тепловими насосами, гідроізоляцію стін і благоустрій прилеглої території.

Резиденти простору, зі свого боку, самостійно вирішують частину поточних питань і долучаються до розвитку «Килимарки». Такий розподіл відповідальності допомагає підтримувати роботу простору та не покладати всі витрати на місцевий бюджет.

Саме цю модель взаємодії між громадою та підприємцями експерти хочуть детальніше дослідити, щоб зрозуміти, які її елементи можна застосувати в інших містах і селах.

Які ще проєкти потрапили до десятки

Окрім «Килимарки», команда «Центру спільних дій» відібрала ще дев'ять культурних ініціатив із різних регіонів України.

Серед них:

• «Бібліотечний гараж» (Чортківська громада, Тернопільщина) — колишній гараж біля публічної бібліотеки перетворюють на сучасний безбар'єрний простір для молоді та ветеранів.

• Платформа «Креденс» (Волинь та Івано-Франківщина) — громади спільно створюють цифрову систему обліку бібліотечних фондів та об'єктів культурної спадщини.

• VERETA (Томашпільська громада, Вінниччина) — проєкт відроджує традиційне подільське ткацтво та шукає способи повторного використання текстильних відходів.

Кожна з цих ініціатив демонструє свій підхід до розвитку культури: від відновлення занедбаних приміщень до цифровізації та співпраці з бізнесом.

Що отримають інші українські громади

Наступний етап проєкту — детальний аналіз відібраних ініціатив. Експерти вивчатимуть, як організована робота просторів, звідки вони отримують фінансування, як розподіляють відповідальність і які послуги надають мешканцям.

На основі цього досвіду команда розробить методичні рекомендації та типові документи: статути, положення й внутрішні регламенти. Інші громади зможуть безоплатно використовувати ці напрацювання у своїй роботі.

Також у межах проєкту створюють серію з десяти подкастів «Один одному: Культура». У них автори та учасники культурних ініціатив розповідають про власний досвід, труднощі й рішення, які допомогли втілити їхні ідеї.

До кінця 2026 року команда планує завершити роботу над дослідженнями та практичними рекомендаціями.

Досвід «Килимарки» показує, що комунальне приміщення може стати не просто відновленою будівлею, а місцем для роботи підприємців, збереження ремесел і взаємодії мешканців. А напрацювання цього та інших проєктів можуть допомогти громадам знаходити власні рішення для розвитку культурного життя.

Матеріал підготовлено ГО «Центр спільних дій» за підтримки Фонду «Аскольд і Дір», що адмініструється ІСАР Єднання, у межах проєкту «Сильне громадянське суспільство України — рушій реформ і демократії» за фінансування Норвегії та Швеції. Зміст публікації є відповідальністю ГО «Центр спільних дій» і не обов'язково відображає погляди урядів Норвегії, Швеції або ІСАР Єднання.

Читайте нас у Facebook, Telegram та Instagram.
Завжди цікаві новини!