«Волонтерство - мій внесок в загальну перемогу», - Андрій Коваль з Чернієва

5 грудня відзначають Міжнародний день волонтера. Відколи московія напала на Україну на плечах цих людей неабияка допомога захисникам та величезний кредит довіри від людей.

З нагоди свята команда "Бліц-Інфо" підготувала цикл інтерв'ю з тими, хто безперервно підтримує ЗСУ та щодня наближає перемогу України. Співзасновник благодійного фонду «Власними зусиллями» Андрій Коваль з Іварто-Франківська разом з друзями допомагає захисникам з початку повномасштабного вторгнення.

Насамперед волонтери передають на фронт автомобілі. За весь час вдалось відправити бійцям орієнтовно - 140 машин. Частину з них волонтери придбали самостійно, збираючи кошти. Решту - купляли самі бійці або їх рідні, а волонтери ремонтували, фарбували, обслуговували і доставляли на передову.

— Коли і як розпочалось ваше волонтерство?

— Починаючи з 25 лютого, я спільно з друзями намагався бути корисним для Збройних Сил України і всіляко їм допомагати. Ми об'єднались в селі Черніїв. Спочатку просто патрулювали вулиці села, а вдень намагались допомагати військовим. Зокрема в перші два місяці ми опікувались тими військовими частинами, які були в Івано-Франківську, нацгвардією, авіацією та новоствореною 102 бригадою територіальної оборони. Ми діставали для хлопців взуття, одяг, дрони. Якщо зараз це все налагоджено, тоді була інша ситуація - у всіх були кошти, але не було можливості придбати. Спочатку скидались своїми грошима, а потім почали писати друзі з-за кордону та інші люди й просили створити карту на збір коштів. Таким чином я зареєстрував волонтерську карту і люди почали туди донатити. Ми купляли харчі, засоби зв'язку тощо. Тобто все, що могло бути корисним.

Згодом ми налагодили комунікацію з-за кордону - з Польщі, Німеччини, Італії, Канади, Америки. Було таке, що ми їхали бусами на кордон і на нейтральній території перевантажували допомогу, а потім надсилали військовим. Допомагали також переселенцям, перші два-три місяці ми опікувались тими, хто знайшов прихисток у Чернієві.

Коли держава закрила ті базові речі, а потік допомоги з-за кордону зменшився, ми більше зосередились на напрямку автомобілів для військових і засобів захисту. Шукали каски, бронежилети, турнікети. Протягом літа ми займались автівками, збирали кошти, закупляли офіційно за кордоном на потреби тої чи іншої військової частини, привозили їх сюди, ремонтували і доставляли на передову.

Крім того, приблизно двічі на місяць наші волонтери їдуть на схід. Вони везуть автомобілі, посилки від рідних та ті речі, які військові замовляють: продукти, окопні свічки, цигарки, маскувальні сітки тощо. Цими вихідними наші хлопці теж поїхали. Одна частина на харківський напрямок, інша - на Донеччину, куди повезли вісім автомобілів. Ці поїздки плануємо робити допоки в цьому буде необхідність.

Пізніше ми створили у Чернієві благодійний фонд "Власними зусиллями". Спочатку не було часу на це, але коли зрозуміли, що війна буде довго і ситуація в країні трохи стабілізувалась, взялись за це. Частина хлопців повернулась до цивільної роботи, хтось пішов до війська, а ті, хто мали бажання і час продовжити волонтерство, - створили фонд.

— Деякі люди, які почали волонтерити на початку вторгнення, зараз дещо перегоріли. Як ви з цим справляєтесь і продовжуєте працювати?

— Зараз наша організація вже не робить ті масштаби, які були в перші місяці війни, адже держава забрала певну частину на себе. Найперше - надихають хлопці, які там. Ми продовжуємо реагувати на запити військових, адже розуміємо, що вони потребують нашої підтримки і їм значно важче, ніж нам. Друге - це діти, які волонтерять. Вони готові віддавати всі заощадження, жертвувати своїми мріями, щоб допомогти військовим.

Надихає, що люди об’єднані і досі готові допомагати війську. Таким чином ми можемо направити свою злість на ворога, роблячи донат, підтримуючи військових чи ініціативи інших волонтерів. Ну й так само допомагають повсякденні речі. Ми почали ходити на роботу, проводити вільний час з рідними. Коли ти це отримуєш, то розумієш завдяки кому це, тому треба продовжувати допомагати ЗСУ.

— Що найважче у цій діяльності?

Для мене найважчим є те, що не завжди вдається задовільнити запити, які приходять від військових. Ти розумієш, що це дійсно потрібно, але по тих чи інших причинах не можеш це зробити: щось не вдається придбати, на щось не вистачає коштів. Для мене морально важко відмовити. Зрештою, ти не можеш допомогти всім. Якщо на початку ми займались внутрішньо переміщеними особами, військовими, харчуванням і транспортом і амуніцією, медикаментами. В якийсь момент прийшло розуміння, що на все не вистачить ресурсу. І викристалізувалася ніша, якою ми конкретно займаємось - автомобілями для військових, їх ремонтом, фарбуванням та доставкою на передову. Іноді ще займаємось амуніцією та доставляємо посилки від рідних на фронт. А от ВПО вже не займаємось. Знайти свою нішу, усвідомити і зосередитись на конкретних кількох підрозділах - це було важко.

— Які подальші плани у вашого фонду?

— Як мінімум - займатись тим, чим зараз займаємось. Не плануємо зупинятись. Я впевнений, що ми з хлопцями будемо робити все необхідне і все, що в наших силах і доки буде ресурс. Можливо, він зменшиться чи збільшиться, але ми точно будемо працювати і займатись цим допоки не буде перемога.

— Що вам дає волонтерство?

— Волонтерство - це мій внесок в загальну перемогу, щоб потім я розумів, що теж доклався до неї і не був байдужим до долі України. Наразі я не в ЗСУ і вважаю, що не можна сидіти і надіятись, що хтось зробить це за вас. Коли ти щось робиш, коли розумієш, що ти дотичний, це допомагає жити в ці складні часи.

Найкраща реакція на російські звірства - всіма зусиллями наближувати перемогу. Не потрібно проявляти негатив на рідних, близьких чи знайомих, краще його спрямовувати в донати чи працю. Не маєш фінансових можливостей - плети сітки, роби окопні свічки. Вмієш ремонтувати автомобілі - займись цим. Це все теж про волонтерство і це так важливо. Немає маленького доната чи неважливого, бо кожна гривня - цінна. Кожен робить те, наскільки має змогу. Для мене - це можливість теж внести свою лепту в загальну справу - нашу перемогу.

Читайте також: "Наснаги додає мрія і віра у нашу перемогу"- волонтер з Бурштина Ігор Харів

Читайте нас у Facebook, Telegram та Instagram.
Завжди цікаві новини!