Вони — бояться...
І народна мудрість і, найголовніше, Біблія не радять сперечатися з дурнями. А ми і не сперечаємося. Просто робимо висновки з опублікованої недавно в «Галичині» статті «Хахли ваюют лучше...». Найперше, що народність, яка іменує себе «русскіми», чудово розуміє українську мову, бо саме з Росії надійшло найбільше відгуків. А що вони в основі своїй, м’яко кажучи, лайливі, то бачимо, як їх зачепила за живе правда.
«Носії» культури
— Коли почитати ваші газети, то ви вже Москву штурмом маєте брати, — коментує якийсь Сергій Кузнєцов. Власне, а ми вже Москву брали. Свого часу славно там погуляли запорізькі козаки. Та хто її тільки не брав. Поляки, французи. А скільки років вона під татарами пролежала... Коротко кажучи, Москва — ще та дівка, з якою в порядному товаристві і з’явитися соромно. Та, з другого боку, ймовірно, що таки доведеться ще раз осоромитися, аби знищити в його ж лігві біснуватого Путіна з кодлом на кшталт Лаврова, Шойгу тощо, як свого часу зробили з Гітлером. Думаєте, фантазую? А хто знає, як закерує Бог? Хіба не спроможна на це, наприклад, відроджена колись могутня держава і пострах Московії Річ Посполита, яка б на рівноправних засадах знову об’єднала Україну, Польщу та Литву, про що, до речі, вже говорять у нас цілком серйозно.
Зрештою, Україна й сама не раз давала собі раду з москалями, якщо згадати знамениту Конотопську битву, коли українські козаки під проводом Івана Виговського розгромили значно численніше московське військо. До речі, ця битва стала останньою для такого собі воєводи Пожарського, пам’ятник якому є на Красній площі в Москві. Щоправда, здавалося б: скільки можна згадувати старі звитяги, коли потрібні нові? Але знаєте, що думаю: минули століття, а дух козацький не зник в Україні, про що свідчать численні добровольчі батальйони, до яких увійшли та продовжують записуватися звичайні українці, і навіть погано озброєні вони дають відсіч окупантам. А ті лютують.
— Рагульки, бандерофашистікі, — захлинається в коментарях якийсь Степан Разін, у якого доволі оригінальна електронна адреса з вульгарним і одночасно українофобським змістом. Звертаю на це увагу, бо ж одна з улюблених москальських фішок — це те, що вони носії культури. До речі, не знаю, чи це справжнє ім’я та прізвище цього коментатора, але воно також промовисте. Для молодшого покоління читачів, яким пощастило не витрачати зайвий час на вивчення суцільно брехливої історії СРСР, поясню, що свого часу Степаном Разіним називався один із найвідоміших московитських розбійників. Він зібрав численну банду. Кажучи сучасною мовою, це було організоване злочинне угруповання, яке займалося грабунками, вбивствами тощо в доволі великих масштабах. Причому грабували як на території Московії, так і здійснювали набіги на сусідні країни. Під час одного з них було захоплено персидську княжну, з якої Разін зробив наложницю і після численних згвалтувань втопив у Волзі. Цей «подвиг» увіковічено в доволі популярній в Московії пісні «із-за острова на стрежень», а сам Разін є у них національним героєм. Що ж, яка народність — такі і герої.
Тож не маючи чим похвалитися, що мають реальні світові цінності, російські коментатори вчиняють як заздрісні ледацюги та неуки, що набирають у рот лайна та плюють на чисто побілену сусідську хату. Зокрема, ще один коментатор — якийсь Олег Русскій — назвав ту публікацію (тільки не падайте!) «жидо-фашистською пропагандою». Мабуть, євреям такий «комплімент» і не снився. Зрештою, в отаких «русскіх» вони завжди були винні. Спершу жидомасони, тепер жидофашисти, а, враховуючи те, як потихеньку, але впевнено, на Далекому Сході починають панувати китайці, то не здивуюся, коли й їх в юдейську віру обернуть подібні до цього коментатори.
— Хохлы могут воевать с мирными безоружными гражданами — женщинами и детьми.., — плутаючи праведне з грішним, продовжує коментатор. Так начебто це ми, а не московські окупанти розстріляли колону з мирними біженцями на Луганщині, внаслідок чого загинуло мінімум 17 осіб, серед яких — і діти. Зрештою, хочеться нагадати цьому мудрецю про тричі Героя Радянського Союзу, повітряного аса часів Другої світової війни українця Івана Кожедуба, який збив понад півсотню бойових ворожих літаків, а не мирний пасажирський «Боїнг», як це в липні зробили московські бандити.
Семеро одного не бояться
За час, який минув від моменту попередньої публікації, маємо нові приклади героїзму українських захисників Вітчизни. Усі знають про подвиг двох офіцерів-зенітників, які, поранені, підірвали себе гранатою разом із 12 московськими десантниками. 26 бійців добровольчого батальйону «Азов» у пух і прах розгромили втроє більший загін хваленого москальського спецназу. Натомість, чим може похвалитися наш ворог? Тим, що подібно до Гітлера в червні 1941 року без оголошення війни вдерся в Україну! Що нахабно обстрілює зі своєї території наші прикордонні застави та місця дислокації українських військ, бо знає, що відповідь заборонено давати. Однак окупанти наштовхнулися на серйозний опір, хоча, за даними розвідки, наприклад, в «Іловайському котлі» наші бійці протистояли силі, котра вчетверо була більшою, до того ж оснащена найновішою військовою технікою, якої не мали українські вояки. Що ж, як кажуть самі москалі: ми — в’ятські (є таке місто в Московії) хлопці хвацькі, семеро одного не боїмося.
Так, останнім часом українці зазнали серйозних втрат, але у ворога вони ще більші. За даними російської громадської організації «Груз «200», в Україні вже загинуло понад три з половиною тисячі окупантів. І це тільки за підтвердженими даними. Зрештою, як зазначив один знайомий автора цих рядків (до речі, свого часу він навчався у спеціальному закладі ГРУ, а нині, у відставці, полюбляє попорпатися у спеціальних архівах), Росія ще жодної війни не виграла. Ще тоді спробував подискутувати. Адже потоптався москальський чобіт і по паризькому Монмартрі свого часу, і по берлінських вулицях. Але ж Росія не воювала тоді одна, зауважив опонент. Проти наполеонівської Франції, наприклад, була і Великобританія, і Прусія, і потужний партизанський рух опору в Іспанії. Проти гітлерівської Німеччини — та ж Америка, Англія і теж рухи опору в Югославії, Франції, Польщі тощо. А скільки військової техніки надійшло тоді в Радянський Союз! От би так підтримали Україну. Та головне, що втрати СРСР у тій війні у кілька разів перевищили втрати Німеччини. Інакше кажучи, якщо москалі десь і перемагали, то не вмінням, а числом. А коли самі пробували з кимось потягатися, то здебільшого отримували добряче по писку. Згадаймо хоча б поразку в Кримській війні від об’єднаних сил Англії та Франції. Японці добряче їх потовкли свого часу, фіни у 1939 році відправили на той світ понад 100 тисяч радянських вояків. Та візьмімо недавні події — війну з маленькою Чечнею. Лише за офіційними даними там загинуло понад 10 тисяч російських військовослужбовців. І чи можна вважати ту війну переможною, якщо вона закінчилася тільки тоді, коли Путіну вдалося купити одного з чеченських ватажків — Кадирова з його бандою?!
Москалі вбивають росіян і християн
До речі, ви зауважили, що, як правило, гігантська Росія, наважується напасти лише на менші і за населенням, і за армією країни, після чого швиденько створюються легенди про славу «русского оружия» і таке інше. Та уявіть собі, що, наприклад, на ринзі зустрілися хтось із братів Кличків і Путін. Чи додало б це слави українському боксерові? Та якщо вже згадав про бокс, то пригадайте, як перед боєм Володимира Кличка з їхнім Повєткіним тамтешні ЗМі аж захлиналися від смакування майбутньої перемоги свого боксера. Натомість українець добряче натовк йому пику.
Таким же міг бути і фінал вихвалянь Путіна за два тижні дійти до Києва чи ще й далі на Захід. Між іншим, на такі закиди натрапляємо не вперше в історії Росії. Саме коли готував цей матеріал, я виявив конкретні факти в газеті «Експрес» у публікації «Як виграти війну з Росією?». Там, скажімо, згадується, як під час російсько-японської війни москалі теж обіцяли за місяць увійти в Токіо, натомість втратили 86 тисяч загиблими та частину території. Під час радянсько-польської війни в 1920 році збиралися у Віслі напувати коней, а замість того їм довелося викопати 25 тисяч могил для своїх вояків. Зрештою, як Бог дасть, так і буде. Он Гітлер теж заявляв, що його Третій рейх проіснує тисячу років, а навіть двадцять не протримався. Ймовірно, що й Путіна з його імперією очікує такий самий кінець. Якщо Гітлер свого часу вихвалявся перемогти завдяки якійсь суперзброї, так і Путін, як останній ідіот, погрожує застосувати проти України ядерну зброю. Якщо Гітлер свого часу наказав затопити берлінське метро, хоча в ньому переховувалися місцеві жителі, щоб радянські солдати не змогли дійти по ньому до рейхстагу, так і путінські командири віддали наказ обстріляти колону українських військ, які виходили з «Іловайського котла», знаючи, що там є і російські полонені. Всі вони загинули. Вже не згадуємо про те, що обстріл відбувся, незважаючи на обіцянку безперешкодно пропустити наших вояків. Тож, як доречно зауважив командир добровольчого батальйону «Дніпро», про яку офіцерську честь з окупантами можна вести мову?
Замість гідності — лайно
Авжеж — ні честі, у них ні совісті, навіть перед своїми мертвими, котрих ховають абияк. А журналістів, які пишуть на теми загиблих у цій ганебній війні російських військових, жорстоко б’ють, як це було у Пскові та Астрахані. Коли почали створювати так звані «антимайданівські» дружини для боротьби з тою невеличкою частиною російського суспільства, яка ще не втратила гідності й усвідомлює всю ганебність ситуації, в якій опинилася їхня країна. На жаль, цього не усвідомлює більша частина російського населення. Тільки не треба знову стверджувати, що вони, мовляв, зазомбовані путінською пропагандою тощо. Ми живемо у ХХI столітті, всі мають, принаймні середню освіту і в усіх є мозок, який дано для того, щоб думати, аналізувати та робити висновки. Інша річ, коли людина сама не має бажання цього робити і слухає тільки те, що їй подобається. А москалям подобається чути, що навколо них усі погані. Бо самі не мають власної гідності, будучи століттями пригнобленим народом. Не тільки монголо-татарським ярмом, а й ярмом попередніх та нинішніх своїх правителів. Адже ніде в світі немає більшого казнокрадства, корупції, злочинності, алкоголізму та наркоманії, аніж у Росії.
Коли через Януковича намагалися нав’язати таку модель й Україні, відбулася Революція гідності, що ще більше розлютило москалів. Не маючи сміливості захистити свою людську честь, вони намагаються самоутвердитися за рахунок приниження інших: починаючи від усім відомих анекдотів про чукчів, презирливих прізвиськ для інших народів — до намагання знищити тих, хто кращий за них. Спершу вони напали на християнську Грузію, тепер — на християнську Україну, бо самі належать, очевидно, до протилежної сили. Зрештою, патріарх Філарет прямо сказав, що в Путіна вселився сатана. Хоча в Україні є ще одна, можливо, більш достовірна версія — це Путін вселився в сатану. І коли Папа Римський Франциск зауважив, що агресія Росії є нічим іншим, як початком третьої світової війни, до цього треба прислухатися, водночас пам’ятаючи, що всі ці події передбачено Біблією. Та найголовніше, що в ній конкретно вказано також на перемогу добра над злом. Це й має підтримувати наш український народ у своїй справедливій боротьбі за свободу і християнські цінності.
