Всі за одного?

Викрадення працівника Служби безпеки Естонії ілюструє, як Росія крок за кроком підриває довіру до НАТО. У що виллється цей прецедент, залежить від реакції Заходу

Найпевніший спосіб підірвати довіру до когось – робити це поступово, крок за кроком. Саме так діє Росія стосовно НАТО, що засвідчило викрадення працівника Служби безпеки Естонії.

Це приклад кремлівських методів. Бандитизм, розвідка, пропаганда, історія, дипломатія – тут змішалося все. Час вибрано бездоганно, як і мішень: Заходу завдано удару по його найслабшій точці, яка міститься між тим, що прифронтові держави вважають недопустимим, і тим, що їхні союзники готові помічати.

Результат – повільний розвал НАТО. Альянс не знає, як реагувати на дрібні, незрозумілі виклики. Тому Росія так ними й сипле. Якщо вони й провокують якусь реакцію, для Кремля ризик незначний (Когвера можна було перекинути назад через кордон за кілька годин). Але ці виклики сходять з рук, тож маємо прецедент. Нові порушення ймовірно, будуть значно серйознішими. А невеликі країни, які залежать від безкомпромісного забезпечення дотримання правил завжди і всюди, деморалізуються.

Естон Когвер – заслужений борець зі злочинністю в Естонії. На момент викрадення він, схоже, виконував якесь завдання чи зустрічався з інформатором одного із російських кримінальних угруповань. Невідомо, чи його викрали злочинці й тоді передали ФСБ, чи бандити працювали в одній зв’язці з цим сумнозвісним корумпованим агентством внутрішньої безпеки РФ. Естонські ЗМІ пишуть, що ті, хто це зробив, застосували димові гранати і глушили цифровий зв’язок. Не дуже схоже на звичайних бандитів.

Точно відомо одне: викрадення людей – давній радянський прийом. 1953 року у Відні було викрадено відомого чехословацького соціал-демократа Богуміла Лаушмана. Він помер від «лікування» психотропними препаратами (1963-го у празькій в’язниці за «нез’ясованих обставин». – Ред.). Викрадення перекинчиків і дисидентів (а інколи й військовослужбовців західних держав) було поширеним у Західному Берліні в розпал холодної війни.

Зрештою Когвер опинився в московській в’язниці. Йому загрожує 20-річний термін за шпигунство. РФ запустила класичну кампанію з дезінформації, заявляючи, що його спіймали на російській території зі шпигунською технікою. Згадуються моторошні історичні паралелі. У 1938-му Радянський Союз заарештував і розстріляв трьох естонських прикордонників: Артура Пунґаса, Вольдемара Кяо і Васілія Еви. А через два роки сталося вторгнення в Естонію.

РФ не залишила собі простору для відступу. Тепер їй буде важко заявляти, що докази сфабриковані або що Когвера викрали злочинці. Росіяни можуть спробувати обміняти його на справжнього російського шпигуна, якого тримають в Естонії, наприклад Германа Сімма. Але це ще більше затягне вузол.

В Естонії бездоганна репутація навіть у каламутному світі спецслужб. Росіяни ж – закоренілі брехуни. Дратує те, що більшість ЗМІ подають інформацію так, ніби претензії обох сторін мають рівну вагу.

Викрадення сталося відразу після візиту Барака Обами до Таллінна, який викликав небувалий сплеск ентузіазму в Естонії, наляканій війною в Україні. НАТО захистить Таллінн точно так само, як і Берлін, Лондон або Париж, заявив американський президент, нагадуючи про «святий обов’язок одне перед одним». П’ята стаття Північноатлантичного договору «кристально зрозуміла»: напад на одного – напад на всіх.

Усім столицям країн НАТО і ЄС потрібно викликати на килим російських послів і заявити їм: якщо Когвера не буде звільнено негайно, вони можуть пакувати валізи. Відкликати з Москви наших дипломатів. Жоден чиновник, що має стосунок до цього викрадення, включно з усіма членами родини не повинен отримати візу до жодної західної країни. Необхідно скликати термінове засідання Ради Безпеки ООН.

Це показало б Росії, що Обама не жартував, заявляючи, що «напад на одного означає напад на всіх».

Когвер якраз і є тим «одним». Уся Естонія почувається так, наче на неї напали. Але де її друзі?

Едвард Лукас, Тиждень.ua