Як архітектурні пам’ятки в Польщі отримують чотири зірки

Колотнеча з палацом Потоцьких в Івано-Франківську чи садибою Рея в Приозерному на Рогатинщині триває не один рік, а історичні будівлі лише дедалі більше занепадають і їх майбутнє й далі є таким же туманним. Такою ж сумною виглядає і доля Пнівського замку біля Надвірни та деяких інших давніх будівель. А от сусідня Польща напрацювала в справі порятунку історичних об’єктів уже неабиякий досвід, у чому мав змогу переконатися журналіст «Галичини» під час прес-туру «Шльонські замки і палаци», який орг

У таких закутках у Польщі мені ще не доводилося бувати. Серед полів кукурудзи, пшениці, буряків і т. ін. блудив навіть водій нашого буса Марцін, «озброєний» навігатором. Воно й не дивно, бо село Возьнікі біля Ченстохови, куди в готель «Czarny Las» нас везли після авіаперельоту з Києва до Катовіце, я згодом виявив лише на дуже детальній мапі Польщі. Воно ніби й недалеко від автобану — за якихось 
7 км, але того дня на цій дорозі робили якісь ремонти, тож доводилося об’їжджати периферійними селами. Було цікаво не лише спостерігати сільські дороги, наближені до українських, але все ж не такі погані, як наші «автостради» на Калуш чи Галич.

Більше інтригувало, що нас чекає попереду, адже в програмі прес-туру готель «Czarny Las» позначили чотирма зірками. Чотири зірки в глухому селі серед полів і лісів? В умовах України це виглядало б фантастично — така логіка нормального українця. А в Польщі нас таки зустріли ці чотири зірки. Готель і територія навколо нього були бездоганні. Як згодом і кілька інших...

Цей 100-літній палац, у якому шльонзаки під час Шльонського повстання в 1919 році підписали відозву про належність Шльонська до Польщі, викупила охоронна фірма і за пильного контролю консерватора ще в 1999—2003 роках сумлінно реставрувала занедбану будівлю. Ще однією особливістю готелю «Czarny Las» є розкішна винарня для дегустації вин з усього світу. Але хто живе в цьому готелі в глухому шльонському селі, з якого дива фірма вклала в нього мільйони?

— Якщо в Европі такі готелі живуть з відвідин індивідуальних туристів, то в Польщі вони виживають за рахунок не туристів, а різних імпрез — «корпоративів», весіль, хрестин і т. п. Це дорогі заклади, — розповів українським журналістам чільник «Спілки історичних готелів Польщі», головний редактор видання «Goscinne zabytki» Кшиштоф Канєвський. Він кілька років тому запропонував власникам готелів, ресторацій, розташованих в архітектурних пам’ятках, створити об’єднання. і тепер до цього stowarzyszenia входить близько тисячі таких закладів, хоч вимоги стосовно членства високі — готелі мають відповідати повноцінним чотирьом зіркам. Своєю чергою «Спілка історичних готелів Польщі» входить до континентальної організації «історичні готелі Европи».

— Процес відновлення палаців і замків у Польщі не має порівняння в усій Европі, — продовжив свою розповідь К. Канєвський. — Але самі поляки фінансово ще не готові до таких дорогих готелів, хоч і ціни в них менші, ніж на заході Европи. А західні европейці тим часом оминають Польщу через різні міфи — погані дороги в Польщі, антисемітизм і т. ін. Стосовно ж того, чому інвестори беруться за такі непрості проекти, пояснення просте — інвестор отримує податкові пільги.  

Перлиною архітектури є і рококовий 300-річний палац Котулінських і парк поряд — у Чеховіцах-Дзєдзіцах біля Б’єльсько-Б’яли. Перший інвестор купив його 2001 року в занедбаному стані — без вікон і даху і таким же перепродав місцевій фірмі «Polplast», яка й повернула палацові первісний вигляд і в 2011 році відкрила його для клієнтів. і тут орієнтація — на «корпоративи». Готель рекламує можливість організації пленерової імпрези аж на 600 осіб. Стандартна ціна одномісного покою — 240 злотих. «Маємо багато бізнесових гостей», — запевняли працівники готелю «Палац Котулінських».

І все ж найяскравіші враження залишили не так «Czarny Las», «Палац Котулінських», палац «В’єнькшице» в Опольському воєводстві, ні навіть популярний серед західних VIP-гостей і польської бюрократії готель «Noma Residence» в мисливському замку княжат Пушчинських у Промніцах серед Коб’юрських лісів, а передусім готель «Палац Люція» в Закшові, неподалік знаменитої Гори святої Анни на Опольщизні, яку нам показали якраз у час п’єльржимки (паломництва) туди кількох сотень байкерів, та готель «Палац Суліслав» у селі Суліславі на заході Опольського воєводства.

«Палац Люція» цікавий насамперед колоритною історією життя свого нинішнього власника — німця Зирмунда-Гайнріха Дрансфельда. Це могла б бути справжня історія інвестиційного успіху німця в Польщі. Пізнього вечора, розщедрившись на пляшку доброго вина, Дрансфельд охоче ділився з українськими журналістами подробицями зі свого життя. із родиною Зирмунд 15 років працював у Польщі в аграрному бізнесі (має 500 га землі), аж поки три роки тому не взявся перебудовувати на «Палац Люція» будинок із 1848 року, який стоїть поряд з руїнами замку ХIV ст. Це поглинуло близько семи млн. злотих, причому із них 1,9 млн. становили кошти ЄС.

Але Дрансфельду це ще й коштувало сімейної драми — дружина після десяти років спільного життя повернулася в Німеччину. Хоч він і мав певну сатисфакцію від обрання його солтисом (сільським старостою) в Закшові — першим німцем на такій посаді у Польщі, все ж особиста проблема — відсутність «половини» — досі становить серйозну проблему для ще далеко не старого німця. Щоправда, це дозволяє йому, як сам розповідав, 16 годин кожного дня присвячувати бізнесу і втілювати в життя свою мрію. «Я спав і бачив сни, що маю поле і працюю на ньому. Мрію створити власну імперію», — каже З.-Г. Дрансфельд. У мріях він зайшов так далеко, що й не проти статиѕ президентом Польщі, хоч за 15 літ навіть добре не засвоїв польської мови.

Попри прагматичність німець є досить сентиментальним. Чому палац називається Люція? А це ім’я матері Зирмунда, яка походила зі Шльонська — Вроцлава й була виселена до Німеччини. «Спільний біль — спільна легенда», — вказує на зв’язок цього фактора з готельним бізнесом Зирмунд, але попри це робить ставку передусім на німецьке походження, бо до ментальности поляків своєї округи має претензії. Тому в готелі «Палац Люція» з майже двох десятків працівників є лише одна полька, решта — місцеві німці. Зі своїм раздою вони спілкуються виключно німецькою.

Міжнаціональні стосунки на Шльонську не зовсім ідилічні, як намагалися переконати журналістів. Подекуди зафарбовані німецькомовні написи на двомовних дорожних вказівниках виглядають дитячими пустощами проти того, що розповів зі свого життя Зирмунд Дрансфельд. Отож після розлучення він зійшовся з полькою із двома дітьми і навіть уже збирався одружуватися з нею. Але шльонзаки-німці, дізнавшись про цей зв’язок, стали відмовлятися  проводити в «Палаці Люція» свої весілля, хрестини і «корпоративи» й висунули перед Зирмундом ультиматум: або він припиняє стосунки з полькою, або вони припиняють стосунки з ним як з бізнесменом, що ставило його готель перед ризиком втрати основної клієнтури. Зирмунд пожертвував своїми сердечними справами. 

Тим часом «Палац Суліслав» в однойменному селі на заході Опольського воєводства є першим у Польщі осередком аюрведійської* медицини. Поєднання ексклюзивности капітально відреставрованої 300-літньої архітектурної пам’ятки, вправ із аюрведи та йоги і відповідної дієти гарантує клієнтам, як запевняє нинішній власник палацу — неназвана польська фірма, не лише приємний відпочинок (щоправда, й не дешевий), а й поправини здоров’я. Директором цього готелю працює індієць, який уже років 15 живе у Польщі, а лікарями — його ж співвітчизники, які за особливою діагностикою встановлюють стан здоров’я клієнтів і проводять курс лікування. Директор запевнював, що його закладові під силу лікування й такого непіддатливого захворювання, як цукровий діабет, щоправда, не занедбаний. На це потрібно з півроку. Тим часом десять днів лікування в «Суліславі» з повним пансіоном потягне на чотири-п’ять тисяч злотих, тобто понад тисячу доларів. 

Прикладів успішного перетворення понищених пам’яток у висококласні готелі в Польщі набереться десятки. Їх відродження через бізнесову ідею дало хороший результат за мудрої державної політики. Польща цим подає Україні наочний зразок, як в умовах вічного дефіциту державного фінансування потрібно розв’язувати через бізнесову ініціативу проблему порятунку архітектурної старовини. 

Довідково

Аюрведа (наука життя) — система популярної традиційної медицини, що походить з Південної Азії, та нині практикується в світі як альтернативна медицина. У ній важливе місце посідають профілактика хвороб, здоровий спосіб життя та наближення до природи.

Петро ПАРИПА, "Галичина"