Як борються комунальні служби Коломиї з незаконними рекламними вивісками

Після опублікування статті «Заплямована репутація», в якій порушено проблему незаконного розміщення реклами, кореспонденти вирішили наочно глянути, як з цим борються на практиці, зокрема працівники санітарно-екологічної інспекції КП «Коломийська муніципальна дружина».

Зранку разом з муніципальником Аллою Вітровою вийшли на обхід середмістям. Там на нас чекав неприємний сюрприз – недолугі тендери залишилися на своїх місцях навіть після попередження власників. Від так званих спотикачок Коломия дедалі більше стає схожою на азійський базар.

Не позаздриш роботі інспектора муніципальної дружини, який отримує мінімальну зарплату. Не всі поводяться шляхетно й адекватно реагують на зауваження, особливо якщо інспектор – жінка. Пані Алла розповідає, що бували випадки, коли мало не битися з нею хотіли, а всіляких образливих слів наслухатися можна досхочу. Кілька разів мала справу навіть із неввічливістю деяких депутатів міської ради. Єдина «зброя» працівників муніципальної дружини – такі собі паперові попередження – ознайомлення з правилами благоустрою. Їх можна роздавати безконечно, це все одно, що пальчиком махати: но-но-но!

Час від часу Коломию трохи відшкребчуть від паперових оголошень на фасадах будівель, огорожах, деревах. Але не встигли озирнутися, як з’явилися нові. На одному з будинків на вулиці Валовій хтось наклеїв оголошення про політичний захід, а на щойно очищених стовпах на вулиці Січових Стрільців – новенька яскрава рекламка меблевого магазину. Пані Алла набирає вказаний телефонний номер і вже вкотре за годину терпляче пояснює, що за розміщення реклами у невстановленому місці передбачена адміністративна відповідальність. Обіцяють усе прибрати. Однак бувають такі хитромудрі оголошення, зазвичай, про різні молодіжні вечірки, адреса на яких не вказана. Тож запитати й ні з кого.

Вулицею Січових Стрільців часто прогулюється чоловік, щось бурчить і зриває з парканів плакати різних «діджеїв», кидає на тротуар. Такий собі волонтер. Так виглядає, що роботи в нього доволі, бо наступного дня всі ці агітки чиєсь око милують, а чиєсь і дратують.

Звичайно, комунальних стендів для безкоштовного розміщення оголошень у місті таки малувато, а комерційні «біл-борди», «сіті-лайти» не всім по кишені. Можна ще недорого подати оголошення в друковані рекламні видання або в Інтернеті. Це вже питання вибору.

Далі долаємо смугу перешкод, на яку перетворюються тротуари середмістя через спотикачки. Зрозуміло, що турботою про інвалідів на візках за бізнесовими справами перейматися ніколи. І це проблема не лише Коломиї. Інформація про створення спільноти борців зі спотикачками час до часу з’являється в інтернет-виданнях. Обговорюють цю тему на форумах львів’яни, тернопільці, кияни. На одному із сайтів Кам’янця-Подільського можна прочитати цікавий коментар до статті на тему спотикачок: «ну сфотографували ви мою вивіску, і що? Дякую за безкоштовну рекламу». Слід зауважити, що фото до статті зроблене взимку, коли через кучугури пішоходи, щоб обійти цей витвір рекламного мистецтва, змушені були виходити на дорогу назустріч автівкам.

Під час обходу середмістям з муніципальником так видалося, що дехто із коломийських підприємців таки направду здивований змістом попереджень, бо не знав нічого про правила розміщення реклами. Це підтверджує один з наших форумів, запис на якому з’явився, мабуть, після того, як пані інспектор вручила повідомлення. Дата – 17 серпня цього року, майже дослівно: «уже навіть за виносну рекламу (спотикачки) штрафували, причому санітарно-епідеміологічна служба міста!..»

Можна спробувати зрозуміти й власників фірм, бо якщо мають прибирати тротуар і частину дороги за власний кошт, тоді це практично їхня власність, встановлюй що хочеш. Сумнівний, але все ж аргумент.

А як із цим дають раду за кордоном? Знайомі з Німеччини розповіли, що обліплені папірцями стовпи поблизу метро – така ж проблема й там. Проте прибиральники зривають їх щодня. А от спотикачок немає зовсім, бо на кожну рекламку треба мати дозвіл відповідних служб міста. А незаконна виносна вивіска, якщо, наприклад, через неї перечепилася і впала дитина, може коштувати дуже дорого. Ніхто не церемониться з порушниками, одразу подають до суду. У Сполучених Штатах виносну рекламу справді носять. Фірма винаймає людину, яка із «бордом» в руках ходить тротуаром і так повідомляє про все, що потрібно. Розминутися з живою людиною легше, ніж із нерухомою металевою конструкцією.

Моралізувати з цього приводу можна довго, але очевидно, якщо живемо в суспільстві, то мусимо зважати на того, хто поруч, – на ближнього.

Оксана ПАЛІЙ, «Дзеркало Коломиї»