Як не залишитись просто неба?

Надія Іванищак — мешканка міста Бурштина. Зі свого народження разом із матір'ю проживала в гуртожитку Бурштинської ТЕС. Доки не вийшла заміж. Жінку з кімнати виписали. Однак, спільного життя з чоловіком не склалося. І 2002 року вона повертається туди знову.

В березні 2013-го помирає мати пані Надії. Через місяць після похоронів ордер на поселення в тій же кімнаті видають іншій людині — працівникові Бурштинської ТЕС.

Надія Іванищак, апелянт: «Приходив цей чоловік. Він мені погрожував, що він мене виселить, що це його кімната, що ми будемо жити разом».

Жінка хвора на розсіяний склероз. Доглядає за нею 14-річна донька і тепер обом подітись нікуди. Торік суд першої інстанції зобов'язав їх виселити з кімнати.

Ігор Раврик, адвокат: «Ордер йому видали з порушенням. Організація, яка видавала ордер відповідно мала би обстежити дані умови. Якби це була вільна жилплоща, то вони мали б право видати ордер, а так, як Надія Іванищак там вже проживала, то я вважаю, ордер не мав права видаватись».

На разі рішення суду першої інстанції оскаржують. Суддя оголосив перерву. На наступному засіданні хочуть бачити представника Бурштинської ТЕС і розглянути всі необхідні документи.

Петро Проскурніцький, суддя: «Ми підготуємо листа і направимо до Бурштинської ТЕС».

Наступне слухання справи в апеляційному судді відбудеться 11 серпня.

Паралелі