Як «Укртрансгаз» економив на зарплатах

Виявляється, гірський статус населених пунктів — такий вимріяний і роками очікуваний — ще не панацея для бодай часткового поліпшення соціальних гарантій горян, бо, як свідчать факти, Закон України «Про статус гірських населених пунктів чи постанову Кабміну України «Про умови оплати праці осіб, які працюють у гірських районах» можна підкореговувати чи навіть перелицьовувати на потрібний лад.

І якщо на додаток ще «на всіх язиках все мовчить» — і колектив працівників, і потенційний відстоювач його прав — профком, то й роками люди можуть не бачити гарантованого законом 25-відсоткового підвищення тарифних ставок оплати своєї праці.

Заява, акт, припис, позов, суд...

Нещодавно ПАТ «Укртрансгаз» в особі Долинського ЛВУМГ — лінійного виробничого управління газопроводів філії «Управління магістральних газопроводів «Прикарпаттрансгаз»  звернулося до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом на Територіальну державну інспекцію з питань праці в Івано-Франківській області «про визнання дій незаконними, визнання протиправним та скасування припису від 14 січня 2014 року». Суд відмовив «трансгазовикам» у задоволенні позову, і  ті вдалися до оскарження судової постанови в апеляційному порядку в Львівському апеляційному адмінсуді.

На нашу думку, такий розвиток подій став несподіванкою для адміністрації одного з потужних бюджетоутворювальних підприємств Долинщини і свого роду прецедентом у відносинах керівництва та колективу, а для громадськості — неочікуваним штрихом до виробничого портрета Долинського ЛВУМГ, яке провадить свою господарську діяльність у приміському селі Княжолуці вже майже півстоліття.

А все почалося ще 2013 року. Спочатку була заява — скарга інженера Долинського ЛВУМГ і депутата райради (нині заступника голови) Івана Диріва, а відтак за дорученням Долинської міжрайонної прокуратури тривала позапланова перевірка підприємства заступником керівника територіальної Держінспекції з питань праці в Івано-Франківській області. Результат перевірки — акт і припис. Зокрема, і про встановлення 25% надбавки до тарифних ставок працівників — так званих «гірських».

Дії інспектора-перевіряльника керівництво ПАТ «Укртрансгаз» в особі Долинського ЛВУМГ оскаржило у суді — як незаконні і протиправні, а припис вимагали скасувати. Проте їхні вимоги суд вважає необррунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

«У колективному договорі ПАТ «Укртрансгаз» на 2013—2015 роки, який поширюється на працівників Долинського ЛВУМГ, — як встановив суд, — запроваджено умови, що погіршують порівняно з чинним законодавством становище працівників, а саме: передбачено, що якщо працівникам, які працюють в структурних підрозділах, розташованих на території населених пунктів, що мають статус гірських, відповідно до колективного договору встановлено місячні тарифні ставки (посадові оклади), розміри яких перевищують установлені в Галузевій угоді більш ніж 25 відсотків, то такі тарифні ставки (посадові оклади) додатковому підвищенню не підлягають». Таким чином, заробітну плату частини працівників Долинського ЛВУМГ прирівняли із зарплатою тих працівників ПАТ «Укртрансгаз», які працюють у населених пунктах, що не мають гірського статусу.

Тож завдяки такій угоді «Укртрансгаз» зекономив на людях, за нашими приблизними підрахунками, десять мільйонів гривень. і якщо надалі й апеляційна судова інстанція визнає претензії ПАТ «Укртрансгаз» до Територіальної державної інспекції з питань праці в івано-Франківській області необррунтованими, то через суд кожен із працівників Долинського ЛВУМГ, який був позбавлений нарахування «гірських», матиме змогу домогтися їх компенсації в повному обсязі.

І один у полі — воїн...

Це лише нещодавно — після подій на Майдані — Іван Дирів став заступником голови Долинської районної ради на вимогу сотень людей. А до того він був депутатом райради і працював інженером в Долинському ЛВУМГ, де хоч входив до профспілкового комітету підприємства, але нерідко виявлявся одним у полі воїном, відстоюючи права працівників перед адміністрацією. «Я особисто бачив, — згадує Іван Ярославович,— як у Києві горів Будинок профспілок у часі Революції гідності. Було дуже гірко усвідомлювати втрату українських патріотів у тому вогні, але те палахкотіння столичних профспілок для мене видавалося тоді ще й символічним — немов відхід у небуття приручених і беззубих профспілок, та вселяло надію на народження інших — гідних людської довіри і здатних належно боротися за їх права», пише Галичина.

Іван ДИРІВ, заступник голови Долинської районної ради:
— Як я розумію, то ще 2008 року — в часі економічної кризи в державі — на рівні «Укртрансгазу» чи «Прикарпаттрансгазу» постало питання вжиття заходів для економії коштів. Звісно, стовідсотково це стверджувати не можу. і у колективному договорі 2008-го між адміністрацією та працівниками змінили один із пунктів, яким обмежували виплату «гірських». А до того жодних проблем в оплаті праці не виникало. На підприємстві сьогодні є приблизно до 400 працівників. Колективний договір повинен передбачати для робітників такі умови, які були б не гіршими, ніж зазначені в угоді галузевій. Так є у державі, так має бути і так було у Долинському ЛВУМГ до 2008 року. А наприкінці року вже перестали дотримуватися галузевої угоди, «підкорегували» один із пунктів колективного договору, який дав можливість адміністрації маніпулювати з тією 25-відсотковою «гірською» надбавкою до зарплати працівникам, яку гарантує українське законодавство. Такі «нововведення» торкалися не всіх працівників. Тим, що задіяні не в основній виробничій ланці, — а це третина працівників, — «гірські» нараховували, а іншим — ні. Наприклад, шофер, який нас возив на роботу, одержував зарплату більшу, ніж я — інженер на компресорній станції. Тож ситуація рік у рік і загострювалася. Я порушував це питання на сесії райради, звертався в інспекцію праці — пробували лякати, мовляв, навіщо тобі того треба. Перевірки ніби й проводили, але нічого не змінювалося. Люди мене на підприємстві підтримували, але тихо. Навіть на зборах трудового колективу було неможливо добитися визнання виконання адміністрацією колективного договору незадовільним. У іншому разі набиралося до двох десятків голосів. До речі, аж цього року колектив визнав виконання колективного договору нашим керівництвом управління незадовільним. Керівникові Долинського ЛВУМГ, самі розумієте, було неприємно, що я — його підлеглий — під час сесії завжди наголошував, що порушується закон, і вимагав нараховувати працівникам «гірські», інформував керівництво профкому. Слава Богу, що Територіальна державна інспекція з питань праці в області належно спрацювала і, заручившись прокуратурою, провела непланову перевірку підприємства, встановила факти порушень, склала акт і дала припис. А керівництво підприємства, своєю чергою, з приписом не погодилося і звернулося до суду, який у першій інстанції не знайшов підстав задовольнити позов керівництва на терінспекцію. Я також був залучений як третя особа, бо мене справа стосувалася конкретно. Таким чином, коли справа почала вже «вилазити» на поверхню, керівництво різних рівнів «Укртрансгазу» почало шукати шляхи до діалогу з працівниками. Погодилися, що є перекоси. Але від позову не відмовилися, мовляв, буде рішення суду — виконуватимуть. Тож якщо травневе рішення суду після розгляду в апеляційній інстанції набуде чинності, то кожен працівник, якому упродовж якогось часу не виплачували «гірські», зможе звернутися до керівництва із заявою про перерахунок. Адже підприємство таким чином «економило» по 200—300 тисяч гривень щомісяця. Я цікавився справами з виплатою «гірських» в інших долинських підприємствах. Свого часу такі «спокуси» були і в структурі «Укрнафти». Просто їхні профспілки трохи сильніші і зуміли відстояти інтереси трудових колективів. Тож уникли публічних розголосу та резонансу. Очевидно, вже настав час і на «Укртрансгаз». Проте у Долинському ЛВУМГ новий цьогорічний колективний договір ще не затвердили. Хоч уже травень. Чекають. Але я чув, що готується такий варіант угоди, яку свого часу запровадили в «Укрнафті» і вона на практиці себе виправдала.