Як врятувати освіту?
.jpg)
Ігор ЛІКАРЧУК: Часи Табачника — це один із найменш продуктивних, найбільш кон’юнктурних, заполітизованих, корупційних і ганебних періодів в історії українського освітянства.
23 лютого здійснилася одна з найзаповітніших мрій багатьох українських студентів та освітян, адже саме цього дня Дмитро Табачник перестав очолювати Міністерство освіти і науки України. Кандидатурою його наступника — Сергія Квіта — ректора НУ «Києво-Могилянська академія» громадськість задоволена. Проте радіти ще рано, оскільки одіозний міністр залишив по собі чимало «слідів» своїх освітніх експериментів. Про особливості й наслідки реформування української освіти по-табачниківськи, а також про основні завдання нового міністра розмовляємо з директором Центру технологій і моніторингу якості освіти Ігорем ЛІКАРЧУКОМ.
«Реформ не було. Це були якісь епізодичні «покращення»
- Як можете охарактеризувати чотири роки міністерства Табачника? Якими вони були для української освіти?
— Складними. Роки, які не принесли ніяких зрушень у системі освіти, а в багатьох питаннях це явне відкочування назад. Коли аналізувати діяльність усіх міністрів освіти України, починаючи з 1917 року, а я маю на це право, бо це тема моєї багаторічної наукової праці, то це один із найменш продуктивних, найбільш кон’юнктурних, заполітизованих, корупційних і ганебних періодів в історії української освіти і суспільства.
- Якою була українська освіта до Табачника, а якою стала після нього?
— В той час, коли Міністерство освіти і науки очолював іван Вакарчук, йому вдалося розпочати деякі надзвичайно конструктивні процеси в системі української освіти. Зокрема, при Вакарчуку на вершині свого тріумфу було зовнішнє незалежне оцінювання, яке і на сьогодні залишається єдиною найуспішнішою реформою в системі української освіти. Чогось подібного до цього — за такими ж масштабами, значущістю, рівнем підтримки населення, важливістю для тих, хто вступає до вищих навчальних закладів, — за часів Табачника запропоновано не було. Також за івана Олександровича було започатковано певні зміни в системі вищої освіти, які наближали нас до європейських стандартів вищої освіти, до реалізації Болонських домовленостей. За часів Табачника це все було загублено, і коли в 2012 році країни-учасниці Болонського процесу підбивали підсумки виконання основних вимог адаптації своїх освітніх систем до європейських стандартів, Україна опинилася на передостанньому місці серед усіх. Це оцінка. Візьмімо рейтинг світового економічного форуму, де експерти зі всього світу оцінюють якість освітньої діяльності, оцінки 2008 року й оцінки 2014-го. За якістю освіти Україна впала на 40 позицій. Ще потрібно щось продовжувати?
- А які реформи Табачника мають найнегативніші наслідки для системи освіти?
— Реформ не було. Це були якісь епізодичні «покращення», але через те, що вони готувалися поспіхом, без належного наукового підррунтя, запроваджувалися без врахування думки насамперед тих, хто їх виконує, фактично вони всі або залишилися незавершеними, або мали яскраво виражений негативний результат. Останнє — це так званий моніторинг знань учнів п’ятих—десятих класів, який проводився в жовтні, листопаді, грудні 2013 року. Або, скажімо, девальвація зовнішнього оцінювання, яка розпочалася в березні 2010-го. В результаті таких дій на нинішній день взагалі стоїть питання про те, чи буде проведено ЗНО в 2014 році. із керівником Всеукраїнської громадської організації освітян і науковців Станіславом Ніколаєнком ми опублікували спільну заяву про те, що ЗНО в 2014 році може не відбутися, якщо терміново не буде вжито заходи, бо систему доведено до фінансового краху. Це лише дві речі я назвав, їх ще можу називати дуже багато, але річ у тому, що новопризначеному міністрові це все доведеться долати.
«Якщо міністр зволікатиме з вирішенням кадрових питань, — він не зможе провести жодної реформи». Що, на вашу думку, новий міністр освіти і науки України Сергій Квіт найперше повинен зробити?
— Я висловив йому особисто, сидячи перед ним, п’ять пропозицій.
Перша пропозиція — розчистити авгієві стайні серед освітянського чиновництва, ректорів, директорів та всяких начальників, які не хочуть справжніх освітніх реформ, які колись криком підтримували та вимагали прийняття законопроекту про вищу освіту за редакцією Ківалова, Сороки, Калєтніка. Таких людей, повірте мені, дуже багато. І якщо міністр зволікатиме з вирішенням кадрових питань, — він не зможе провести жодної реформи.
Друге. Негайно розставити «запобіжники», де потенційно можуть бути або здійснюються корупційні дії. Тобто йдеться про системи ліцензування, акредитації, закупівлі, друк та замовлення підручників, внесення змін до умов прийому, які 2010 року ввів у дію Табачник. Якщо він не розставить такі «запобіжники», то всі ці негативні процеси будуть продовжуватися.
Третє. Провести громадський аудит всього, що було прийнято: інструкцій, наказів, розпоряджень, програм, стандартів. і хай практики скажуть — залишати чи скасовувати їх. Щоб не чиновники вирішували, а люди.
Четверте. Негайно прийняти розпорядчі документи, які розв’язують руки ректорам, директорам, учителям, дають більше педагогічної, академічної та адміністративної свободи.
П’яте. Моє окреме прохання стосувалося ЗНО. Його потрібно рятувати, шукати можливості, кошти, вирішувати кадрові питання. Але це першочергові дії. Більш стратегічні дії бачу три: реформування економічної системи освіти, докорінне реформування системи управління освітою з передачею основних управлінських функцій згори донизу і розширення автономії, прав і свобод всіх учасників освітнього процесу, а також створення незалежної системи забезпечення якості освіти.
- Якою була політика Табачника і його міністерства щодо ЗНО?
— Я думаю, що те, що нині є із ЗНО та з Українським центром оцінювання якості освіти, — це була лінія на маргіналізацію і знищення зовнішнього незалежного оцінювання.
- Тобто вони не змогли його одразу знищити, одним махом, то вирішили повільно...
— Так. Нині дуже гострою є проблема коштів в Українського центру оцінювання якості освіти. У них немає за що друкувати тести, обладнання не поновлювалося з 2006-2007 року. і зауважте, що в кінці 2012 року Міністерство освіти і науки мало вільних 31 мільйон гривень, які вони попросили перерозподілити, тому що не змогли провести тендер на придбання 85 автобусів. Ці гроші вони віддали не в УЦОЯО, де гостра потреба у цих коштах була, є і, мабуть, ще довго буде, а віддали їх академії Ківалова.
«За роки діяльності уряду Миколи Азарова в Україні було закрито 1 306 шкіл»
- Які наслідки мало скасування дванадцятирічного навчання та повернення до одинадцятирічки?
— Дванадцятирічка — це ініціатива Василя Кременя. Річ у тому, що в суспільстві далеко неоднозначне ставлення до дванадцятирічного навчання, не всі члени нашого суспільства розуміють, що дванадцятирічка — це європейські стандарти. і так було побудовано всю пропагандистську роботу, всю підготовку до цього питання, і потім відповідним чином було налаштовано депутатів, тодішній склад комітету ВР України з питань науки та освіти, тому це рішення дуже легко пройшло. Але ніхто не подумав над тим, що впродовж 11 років друкували підручники, готували вчителів, калічили долі учнів, тих, хто вимушений був за один рік проходити два курси. Це нікого не цікавило.
Візьмемо інше питання. За роки діяльності уряду Миколи Азарова в Україні було закрито 1 306 шкіл. Причина одна — так звана оптимізація. Але, вибачте мені, якби кошти, зекономлені внаслідок закриття тих шкіл, залишилися в освітньому бюджеті, то якось можна було б тихо закрити очі на це питання. Ті кошти в освітньому бюджеті не залишилися, бо сьогодні сума видатків, яку обраховано на утримання одного учня, є набагато меншою від реальних витрат 2013 року, а ті школи було закрито з метою економії бюджетних коштів.
- А як щодо «вдосконалення» вищої освіти?
— Вища освіта фактично перестала працювати на входження в європейський простір. Вона стала надзвичайно регламентованою. Ви запитайте сьогодні будь-якого працівника університету чи інституту, наскільки зріс обсяг усіляких папірців — звітів, інформацій, різних форм, які потрібно заповнювати. Надзвичайно ускладнились і стали корумпованими процеси ліцензування та акредитації. Сьогодні вищі навчальні заклади кричать від цих процесів ліцензування й акредитацій. Цей перелік також можна дуже довго продовжувати.
- Зупинимося на підручниках — «золотих» та з помилками — теж одне з «досягнень» цього одіозного міністра освіти...
— Ситуацію з підручниками я б назвав просто шкідництвом.
«В освіті не можна зробити реформи за три місяці»
- Чи добрими для загальноосвітніх шкіл є Держстандарти початкової, базової і повної загальної освіти, за котрими вже вчаться українські школярі?
— Я не сприймаю жодної новації, яку не підтверджено експериментально, яку не обррунтовано результатами наукових досліджень, яка не має наукового підррунтя. Тому добре це чи погано, я не можу говорити. Ці стандарти запроваджено без належного наукового обгрунтування.
- То діти стали піддослідними кроликами?
— Можна сказати, що й так.
- Що ви побажали б новому міністрові освіти?
— Я вже висловив свої чіткі побажання, назвав ті п’ять кроків, які насамперед потрібно зробити міністрові, і три комплексні завдання, які також необхідно йому вирішити. Але розумію, що за три місяці, які відведено цьому урядові, реформи зробити неможливо. В освіті не можна зробити реформи за три місяці, освіта — це не та сфера, де можна гратися в реформи і міняти щось докорінно за день, за два, за три. Це дуже консервативна й інертна сфера, і кожну реформу потрібно готувати. От я побажав би міністрові, щоб він не допускав тих помилок, які допускав попередник. Але на відміну від свого попередника теперішній міністр — це державник, людина з яскраво вираженою національною свідомістю, людина для якої «понятія» є чимось чужим. На превеликий жаль, і Табачник, і його перший заступник Євген Суліма були дуже далекі від освіти, вони не були освітянами ні за фахом, ні за духом, для них освіта була чужою, і освіту вони розглядали лише як джерело збагачення.
* * *
Перші міністерські кроки Сергія Квіта
Новопризначений міністр освіти і науки України Сергій Квіт розповів на прес-конференції про нові кроки в освітній політиці. Стосовно нагальних реформувань вищої освіти він наголосив, що запорукою її якості насамперед є сильні університети. Тому найперше потрібно прийняти новий закон України «Про вищу освіту», який розробила група Згуровського. Найближчим часом його розгляне Верховна Рада. Також міністр зазначив, що пріоритетом для розвитку вищої освіти буде якість, а не кількість. Окрім того, Міністерство освіти і науки планує зменшити кількість паперової звітності для українських ВНЗ, а також відмовитись від державних рейтингів навчальних закладів на користь незалежних. Ще мають на меті спростити й уточнити правила прийому до ВНЗ.
Днями С. Квіт звернеться до уряду з проханням виділити необхідні для проведення зовнішнього незалежного оцінювання 2014 року десять мільйонів гривень. Натомість програми ЗНО цього року вдосконалювати не будуть через брак часу.
А у школах Міносвіти планує пом’якшити процедуру проведення підсумкової атестації, не допускати нав‘язування додаткових послуг для навчання, таких як придбання книжок. Також профільне міністерство знову дозволить використовувати підручники, які було заборонено за часів попереднього міністра освіти Дмитра Табачника.
