Ярослав Мельник - Герой України, який знищив у небі 28 одиниць ворожої техніки

Командир зенітної ракетної батареї «Бук-М1» 30-річний Ярослав Мельник із побратимами – мисливці за ворожими літаками. На рахунку підрозділу щонайменше 28 одиниць знищеної російської техніки та сотні врятованих військових і цивільних

Побратими називають Ярослава нестримним, поважають за хоробрість. Його ЗРК вражає ціль із відстані десятків кілометрів. Але батарея Мельника підходила якомога ближче до переднього краю, щоб захищати наших піхотинців від авіаційних ударів ворога, пише Український інститут національної пам'яті

Одного разу Ярославу вдалося ліквідували ворожий літак без жодного пострілу: «Виявили ціль. Увімкнули радар підсвічення. У кабіні рашиста пищать і світяться індикатори, сигналізують йому, що він – наша ціль. Напевно, це так приголомшило льотчика, що він одразу катапультувався. Літак розбився», – згадує Ярослав Мельник.

Із майже 40 бойових пусків батареї – фактично кожен влучав у ворожий об'єкт. Підрозділ Ярослава збив 2 крилаті ракети, 2 гвинтокрила, 11 бойових літаків різних типів та 13 безпілотників.

«Одна ракета була виготовлена у 1983 році. Я дивився на неї і сумнівався, чи полетить. Та ми виконали бойовий пуск і знищили ціль. Російський літак падав на землю, немов осінній листок».

У лютому підрозділ Ярослава Мельника ніс бойове чергування в Херсонській області. У перший день повномасштабного вторгнення Росії бійці перемістилися до Нової Каховки на Херсонщині, потім – до Запоріжжя. Згодом пів року протистояли ворогу в районі Ізюму на Харківщині. Рашистські льотчики там були дуже активними:

«Одночасно в небі могли перебувати більше 10 ворожих літаків. Росіяни здійснювали авіанальоти на Ізюм та околиці і полювали за засобами ППО, тобто за нами. Наша батарея протистояла їм одна. Це означає, як тільки ми вмикаємо апаратуру для виявлення цілі, одразу стаємо помітною мішенню для 10 рашистських льотчиків. Та ми все одно вступали в протиповітряні бої. Російські стерв’ятники полювали за нами, а ми — за ними».

Воювати нашим бійцям доводилось у складних умовах. На початку березня на Харківщину повернулася люта зима.

«Морози до мінус 20. Ми не знімали ватяних штанів і курток упродовж кількох діб. Не було тепла і гарячої води. Не могли навіть розпалити вогнища поблизу, бо це нас демаскувало. Далеко від позиції, у чагарниках могли ненадовго розвести багаття. Розморожували воду, щоб напитися, розігрівали консерви. Грілися. Декілька тижнів нашим будинком була самохідна установка. У ній ми жили, їли, пили, спали і воювали».

Коли військові перемістились у населений пункт, люди запросили їх у будинок і дбали, як про рідних. Ярослава розчулив момент, коли діти з іграшковими автоматами запропонували змінити бійців на чергуванні, аби ті відпочили.У серпні Ярослава Мельника нагородили званням Героя України з врученням ордену «Золота Зірка» на урочистій церемонії з нагоди Дня Повітряних сил ЗСУ. Нині він продовжує захищати наше небо від окупантів.

Фрагмент спільного фото з Головнокомандувачем ЗСУ генералом Валерієм Залужним під час урочистої церемонії з нагоди Дня Повітряних Сил ЗСУ / АрміяInform

Читайте нас у Facebook, Telegram та Instagram.
Завжди цікаві новини!