Захід імперії
Світ у серпні досить в’яло згадав про 100-річчя початку Першої світової війни, а у вересні так же ніяко — і про 75-річчя початку ще більш кривавої — Другої світової. Дивно, але всупереч своїм звичкам російський «цар» Владімір Путін, який полюбляє вправлятися на світовій історії, переставляючи її з ніг на голову, не поділився звичними йому скандальними історіософськими узагальненнями — цього разу про початок другої світової бойні, а в його контексті — і про пакт Молотова—Ріббентропа, що й призві
Як відомо, Путін кілька років тому безапеляційно оголосив, що в Другій світовій війні великий російський народ виніс на своїх плечах весь воєнний тягар, а український був нібито й ні при чому. Місяць тому, на 100-річчя початку Першої світової, під час відкриття в Москві пам’ятника її героям Путін знову було замахнувся на сенсацію, кажучи, що Росія виступала заѕ мирне вирішення конфлікту, що призвів до небаченої ще до того світової війни. Хоча достеменно відомо, що вбивство в Сараєві спадкоємця австрійського престолу ерцгерцога Франца-Фердинанда вчинив студент Гаврило Принцип із терористичної сербської організації, яка перебувала на повному утриманні російських розвідки та генштабу. Путін у своїх «размишлєніях» ще й упав в істерику зі знайомою «донбасівською» тональністю: «Але Росія не була почута. і їй довелося відповісти на виклик, захищаючи братський слов’янський народ. Захищаючи себе, своїх громадян — від зовнішньої загрози».
І це продовження путінського коментаря — брехня на брехні. Адже є доведеним історичним фактом те, що імперіалістичні жадання Росії перед початком Першої світової були взагалі хворобливо зажерливі: претензія на гегемонію на Балканах із ліквідацією австрійського чи німецького впливу і перетворенням Болгарії на «Задунайську губернію», загарбання Західної Туреччини з Константинополем (Стамбулом) і утворення якоїсь маріонеткової подоби середньовічної Візантії під орудою Росії, привласнення проток Босфору і Дарданелл, приєднання всієї Польщі, поділеної наприкінці ХVIII ст. між трьома імперіями, і т. ін. Мабуть, не випадково під час виступу на відкритті пам’ятника до 100-річчя Першої світової Путіна «помітив» голуб.
Уже вкотре доводиться констатувати очевидне: в цинічному ставленні як до подій уже далекої давнини, так і до нинішніх Росія неперевершена. В особах Путіна, Лаврова, Чуркіна та інших коментаторів із «третім Римом» у головах вона однаково спроможна безцеремонно називати чорне білим і навпаки, як і заперечувати очевидні факти.
Мабуть, з часом Москва так само стверджуватиме, що вона не причетна й до Четвертої світової війни, як уже нині називають теперішню напруженість у світі, розпалену тим же Путіним. Скаже, просто захищала «соотєчєствєнніков» на Донбасі.
А зараз — стосовно назви «Четверта світова війна». Після Другої світової була, як знаємо, «холодна війна», яка через ідеологічно-інформаційне протиборство двох світових блоків мала всі ознаки світової. Їй не присвоїли порядковий номер «три» лише на тій підставі, що на ній не стріляли. У сучасному світі війна — це протистояння усіма наявними засобами. Якщо в результаті Першої світової на мапі Землі виникло 11 нових держав, низку держав після Другої світової поновлено, то в результаті Третьої світової («холодної») появилося близько 20 держав.
Творець нового історичного терміну «Четверта світова війна» народний депутат України Олександр Бригинець переконаний, що в результаті цієї війни виникне ще близько
20 нових держав. Деякі держави — члени «антипутінської коаліції» (Україна, Польща, Литва, Молдова, Японія, Грузія, можливо, й інші) поновлять свої території. «Це буде остання світова війна на теренах Старого Світу, оскільки остання імперія в Старому Світі — різноінкарнована Російська імперія — рухне. Зрештою, усі три попередні війни і четверта нинішня — це війни проти імперій і спроб створити нові імперії», — пише в своєму блозі О. Бригинець.
Для Росії Перша світова війна обернулася не лише жовтнем 1917 року, а й громадянською війною, жахами колективізації, українським Голодомором і сталінськими репресіями. Так і авантюра на Донбасі може з часом мати для Москви непередбачувані наслідки. Аж настільки, що ця імперія може зникнути з карти світу.
Історія залежить і від адекватности політиків на чолі держав. Виглядає, що Путін так і не зрозумів, що від початку Першої світової війни минуло 100 років і світ став іншим. А Росія продовжує жити за старим часом.
Важко повірити, але всього за одне століття поляки й німці з непримиренних ворогів стали добрими сусідами. Цього не сталося б без розпаду Райху. Щось аналогічне мало б відбутися й із Росією, аби закінчився українсько-російський конфлікт. Адже проблема сьогодні не в Україні, яка з юридично незалежної хоче стати реально незалежною, а в Росії, яка прагне відновити своє панування над Україною. Остання европейська імперія разом із категоричним розворотом України в бік Заходу втрачає одну з основ свого імперіяльного майбутнього і на наших очах здійснює самогубство. Габсбурги, як і ніхто у тодішній Европі, теж не думали, що через маленьку Сербію з карти зникне велика Австро-Угорська імперія.
А про що взагалі думає сьогодні Росія, брязкаючи зброєю на українській землі?
