Заморожені сланці

Інформація про ймовірний вихід з проекту видобутку сланцевого газу на Олеській площі у Галичині американського енергетичного гіганта "Шеврон" з’явилася рівно місяць тому, але й досі вона ні підтверджена, ні спростована офіційно. Та хвилі розійшлися, і ниву засіяно, відтак коли компанія й справді оприлюднить рішення про вихід з лупакового проекту, це вже ні для кого не стане несподіванкою. Якщо ж американці залишаться, то хтось на цьому спробує заробити собі плюсів до іміджевої карми.

"Zбруч" спробував з'ясувати в енергетичних експертів, чи справді сланцевий проект в Україні заморозять і які причини цього кроку з боку енергетичних гігантів.

Загальний обсяг Олеської площі становить 6 324 км². Прогнозований ресурс родовища газу у сланцях на момент підписання угоди становив 3 трлн. кубометрів

Попереджувальний постріл

Нагадаємо, що наприкінці року (15 грудня 2014 р.) інформаційна агенція "Інтерфакс-Україна" з посиланням на джерело в уряді, повідомила, що американська енергетична компанія "Шеврон" має намір в односторонньому порядку вийти з проекту видобутку лупакового газу на Олеській площі.

Формальною підставою, за словами джерела, стало те, що українські урядовці не виконали у встановлений термін певні вимоги, передбачені угодою про розподіл продукції – низка законодавчих актів не була приведена у відповідність до чинного законодавства. Відтак американська компанія отримала підставу вийти з проекту, зберігши обличчя.

Водночас джерело агенції натякнуло, що реально американці були незадоволені тим, що український уряд у серпні минулого року збільшив удвічі плату за користування надрами, і ця норма була поширена на всі енергетичні проекти, зокрема, й на угоди розподілу продукції. Тож американці мали би не лише віддавати державі частину видобутого, як це передбачалося на початку проекту, а й платити високі податки.

Частина українських оглядачів такий розвиток подій вважає цілком очікуваним. Зокрема, експерт "Інституту енергетичних стратегій" Юрій Корольчук зазначив у коментарі "Z", що "Шеврон" прагнув вийти з цього проекту ще навесні 2014 року, але шукав причину. Саме тому компанія чекала певний час, щоби отримати формальні приводи для ймовірного виходу з проекту. Як пояснює експерт, в угоді між "Шевроном" і урядом є пункти (44.6 та 44.7) про те, що компанія має право не приступати до роботи, якщо уряд за 12 місяців не виконає взяті на себе зобов'язання. І саме це стало формальним приводом для виходу з проекту.

"Але тут є нюанс: "Шеврон" нічого не робив. Ще у жовтні 2013 року, коли підписували цю угоду, то в них мало все бути готове. От "Шелл" набирав штат, розгортав діяльність, підписував якісь виробничі угоди, навіть уже до операційної угоди дійшли. А "Шеврон" навіть штат не набрав, таке враження, що їх це не цікавило" – каже експерт.

Юрій Корольчук бачить дві причини такої поведінки компанії – відсутність чіткого розуміння обсягу запасів на цих родовищах і стрімке здешевлення нафти на світових ринках. При цьому він припускає, що "Шеврон" не розриватиме угоду про розподіл продукції, а призупинить свою участь у цьому проекті.

Європейська лупакова халепа?

На зорі сланцевої епопеї опонентиназивала ці проекти політичними авантюрами, мовляв, Янукович таким чином хотів задобрити американську владу, щоби забезпечити собі безпроблемне панування в Україні.

Але президент Центру глобалістики "Стратегія ХХІ" Михайло Гончар категорично заперечує, що такий гігант, як "Шеврон", міг собі дозволити якусь авантюру.

"Ніякої авантюри тут немає. Уряд України може собі дозволяти, образно кажучи, авантюри. Але крупні компанії, річний бюджет яких більший за наш ВВП, вони собі авантюр не дозволять. Тому це ніяка не авантюра, це типовий підхід до розробки не тільки нетрадиційного газу, але й при розробці традиційних вуглеводнів" – говорить він.

За словами експерта, угода з американцями передбачала п'ятирічний термін первинного геологічного вивчення. За цей час мала бути отримана відповідь на питання, які обсяги з тих прогнозних ресурсів є комерційно видобувними запасами. А щойно опісля ухвалюють рішення про наступні дії. Якщо комерційні запаси покривають видатки, тоді здійснюється програма, записана в угоді про розподіл продукції. Якщо ж з'ясовується, що комерційні запаси не є надто привабливими, тоді проект закривають.

"Шеврон" готовий був витратити $300 мільйонів (згідно з угодою про розподіл вуглеводнів, компанія зобов’язана витратити 350 мільонів – "Z") на пошуково-розвідувальні роботи, але він може собі це дозволити, для нього це не буде потужним корпоративним збитком, але далі він проект не розвиває. Україна отримала би $300 млн інвестицій в Олеську площу, і на цьому проект закривається" – каже експерт.

За словами Михайла Гончара, ймовірний вихід "Шеврону" зі сланцевого проекту пов'язаний із тим, що ця компанія вкупі з іншими енергетичними гігантами переосмислює свої корпоративні інтереси на тлі падіння цін на нафту. З огляду на це можуть бути ухвалені рішення про згортання низки проектів. На думку Гончара, може йтися загалом про згортання лупакових проектів "Шеврон" у Європі, а не лише в Україні.

"Інший бік справи полягає у тому, що європейська стратегія "Шеврону" з розробки покладів сланцевого газу, м'яко кажучи, виявилася провальною і не тільки в Україні. Якщо ми поглянемо на чотири інші країни, куди Шеврон увійшов з аналогічними проектами, то ніде успіху немає – ні в Болгарії, ні в Румунії, ні в Литві. У Польщі також є дуже скромні успіхи, і з Польщі Шеврон також може піти" – вважає Михайло Гончар.

Іміджеві втрати

Якими б не були мотиви американської компанії, а відмова від реалізації великого проекту в Україні, самій Україні привабливості серед іноземних інвесторів не додає. Наразі нових відомостей про ймовірний вихід «Шеврону» з проекту видобутку сланцевого газу не надходить, хоча минув майже місяць від часу, коли компанія й український уряд мали би підписати операційну угоду, без якої не можна розпочинати роботу.

На думку Михайла Гончара, репутаційні чи іміджеві втрати України у цьому процесі залежать від формулювань причин виходу з проекту. "Якщо це буде сформульовано як "непередбачувана поведінка уряду чи нелогічна, чи дискримінаційна", то безперечно, це будуть репутаційні збитки для України. Але якщо буде сказано, що корпоративна стратегія "Шеврону" зазнає змін, і компанія виходить не лише з України, але така сама ситуація в інших країнах, вона згортає європейські проекти, то, в принципі, ніяких репутаційних збитків не буде. Є ще третій варіант – компанія просто піде, нічого нікому не пояснюючи. No comments, як то кажуть" – говорить Гончар.

З іншого боку, експерт вказує на те, що ініційоване урядом запровадження рентної плати на угоди з розподілу продукції, аж ніяк не поліпшує імідж того ж таки уряду в очах інвесторів, адже така поведінка є порушенням попередніх домовленостей. Михайло Гончар підкреслює, що така поведінка є неприйнятною, адже під угодою є підпис керівника уряду України, хай навіть тоді ним був Азаров.

Думку Гончара підтримує й президент аналітичного центру "Діксі Груп" Олена Павленко. За її словами, ситуація з "Шевроном" є уроком для чинного уряду, бо йдеться про ставлення бюрократії великих проектів і бажання ручного регулювання галузі з боку уряду.

"Те, що компанія іде, є недобрим сигналом. Для уряду це має стати величезним уроком – не можна бавитися в таке ручне реґулювання, як зараз у нас є в енергетичному секторі. Якщо завтра уряд вирішить поміняти правила гри, то це вважається нормальним, і компанії мають це проковтнути. Та ні, є компанії, які не готові проковтувати і вимагають стабільних правил гри протягом тривалого часу. Бо це бізнес на 20-30 років, відповідно, планування іде на 20-30 років наперед" – наголосила Олена Павленко.

Вона також вважає, що ситуація з "Шевроном" може свідчити про те, що компанії-гіганти знижують інтерес до України, але є менші фірми, готові працювати за менші прибутки з менших родовищ.

Натомість Михайло Гончар наголошує на тому, що тема лупакового газу знову може стати цікавою за якийсь час, коли розпочнеться чергове зростання цін на нафту.

"У довгостроковій перспективі це не вплине на припинення робіт по нетрадиційному газу як у світі, так і в Європі. Просто буде певна пауза, адже ціни на нафту не будуть падати постійно, вони досягнуть певного дна і стабілізуються. А за кілька років виникне потреба у збільшенні нафти, і ціна знову почне рости. Тоді знову згадають про заморожені проекти видобутку нафти й газу, і все може знову прийти в позицію рестарту. Тому говорити, що "всьо пропало", не доводиться" – підкреслює експерт.