10 місць в Карпатах, які ви маєте побачити на власні очі
Українські Карпати – це ціла скринька незвіданих можливостей та прекрасних локацій, які по-новому змушують нас дивитись на Україну.
Природні багатства гір, шумні водоспади, старовинні палаци та замки на скелях – все це потрібно побачити на власні очі хоча б раз у житті. Про це йдеться на сайті inspired.com.ua.
1) Замок Паланок
У Мукачеві на Закарпатті розташована одна з найдавніших українських фортець: замок “Паланок”. Середньовічні мури приховують безліч загадок і таємниць.
Велична фортеця, що височіє над містом, — головна атракція стародавнього Мукачева. Затишне закарпатське містечко розташоване на берегах ріки Латориці. Воно було зведене на рівній, майже пласкій місцевості, без схилів і пагорбів. Якщо дивитись на місто зверху, здається, ніби воно лежить перед глядачем на долоні. Тим величніше здіймається над Мукачевом замок — за фундамент йому править гора вулканічного походження. Існує легенда, ніби ту гору насипали люди, але праця коштувала їм страшних мук — звідси й Мукачеве.
Фортеця поділена на три тераси, три рівні: Верхній, Середній та Нижній замки.
Потрапити до замку можуть всі охочі: треба лише дістатися Мукачева і дати собі клопіт піднятись до замкової брами. Коли ви перейдете міст, перекинутий через глибокий рів, вас чекатимуть каси, в яких можна просто оплатити вхід чи замовити на додачу екскурсію. В “Паланку” однаково раді екскурсантам і самостійним туристам, які воліють роздивлятись старовинні мури без підказок екскурсовода. На території замку діють не тільки історичні експозиції — працюють сувенірні лавки та кав’ярні. На нижньому ярусі фортеці можна присісти, щоб перепочити, випити кави чи гарячого вина. Прогулятись підземеллями і переходами замку цікаво, але набагато цікавіше взяти екскурсію — це не буде коштувати дорого. Екскурсія триває майже 2 години: гостей знайомлять з побутом та історією фортеці, оповідають легенди та реальні історичні факти, що подекуди вражають більше за вигадки.
2) Озеро Синевир
Озеро Синевир, без перебільшення — легенда Карпат. Це найбільше і найзагадковіше озеро України. Шукати цю перлину варто серед скель і лісів гірського масиву Внутрішні Ґорґани, на землях національного природного парку з тією ж назвою.
Морське Око Карпат розташоване на висоті близько тисячі метрів над рівнем моря, його максимальна глибина — 24 м. Синевир знаходиться високо в горах і його води настільки глибокі, що озеро не прогрівається навіть влітку. Найспекотнішої днини теплими будуть лише метр-два води, якщо зануритись глибше, вас обпече крижаним холодом.
Вода Синевиру чиста і прозора настільки, що в ній добре себе почуває форель — риба, яка може жити лише у кришталево чистій воді. Виникло озеро внаслідок землетрусу, до нього стікаються три гірські потоки, підтримуючи високий рівень води в будь-яку пору року. Гладінь озера іскрить блакиттю, але рівно посередині з води випростовується невеличкий острівець. Ця картина подібна до блакитного ока з темним вічком посередині — саме тому Синевир і отримав свою другу, вельми романтичну назву: Морське Око.
3) Водоспад Шипіт
На північних схилах Полонини Боржави, там, де височіє гора Гемба, серед крутих скель та лісів причаївся водоспад Шипіт. Іноді тільки несамовитий рев води може підказати, що поблизу є потік з мальовничим водограєм. Найближче до цієї природної атракції селище — Пилипець. Але до нього нескладно дістатись і з інших сіл: Верхнього чи Нижнього Студеного, тим більше, що від різних пансіонатів та готелів організовують автобусні тури для охочих подивитись на одне з семи природних чудес України.
Милуватися каскадами можна будь-якого сезону: взимку річка не замерзає повністю, тому ви маєте змогу побачити, як кришталевий потік зривається зі скель. Підійти до водоспаду можна як зверху, так і знизу — пейзаж буде однаково привабливим. Проте найкращий час для зустрічі з Шипотом — навесні, коли на схилах Гемби тануть сніги, наповнюючи потік.
Водоспад згадується на сторінках літературних творів. Щорічний фестиваль субкультур, який відбувається біля привітних вод ріки Пилипець, став головним мотивом роману “Трохи пітьми” Любка Дереша. Літні святкування біля Шипоту починаються з першим днем липня і завершуються на Івана Купала. Це свято проходить особливо гучно, зі всіма традиційними елементами та колоритом. Проте для прихильників спокійного відпочинку липень — не кращий час, щоб подивитись на славнозвісний водограй. Тут стає надто шумно, і далеко не всі гості фестивалю виконують чисельні прохання підтримувати чистоту.
4) Невицький замок
Руїни величного палацу лежать між селами Кам’яниця та Невицьке, а неподалік котить свої хвилі річка Уж. Навіть від автодороги можна помітити сіру стіну та грізні башти Невицького замку. Історія цієї твердині починається у далекому XII ст., коли угорці звернули увагу на північний схід і вирішили товаришувати із галицькими та київськими князями, через що почали з’являтись нові дороги через перевали, а з ними — й нові укріплення. На місці палацу тоді створили щось на кшталт городища із ровами та земляними валами.
Проте швидко з’ясувалось, що подолати Верецький перевал можуть не тільки слов’яни — до Закарпаття докотилася хвиля монголо-татарської навали, яка зруйнувала Невицьке укріплення вщент. Угорці не полінувалися відновити твердиню, а трансільванські владарі її розбудували, додали до споруди донжон і колодязь.
Фортеця довгий час була кинута напризволяще, хоча поряд з нею проводились дослідження, а місцеві фахівці можуть розповісти багато цікавого з її історії. Руйнація тривала, одна з башт впала, проте врешті-решт почалася реконструкція будівлі. Сьогодні охочі можуть роздивитись замок зблизька, вхід до нього вільний. Поруч із спорудою є “Сад Вагнера”, закладений ще в XIX столітті. В ньому б’є чудовий фонтан, який не замерзає навіть взимку. З 2006 року в замку проводять театралізоване свято весільних обрядів, відтворюючи давні традиції сватання.
5) Ужгородський замок
Ужгородський замок приховує безліч таємниць. Підземні ходи з’єднують його з іншими закарпатськими палацами, а вночі замком блукає Біла Діва — сумний привид шляхтянки.
Ужгородський замок гордовито здіймається над історичним центром міста. Згідно традицій та логіки побудови воєнних укріплень, він розташований на замковій горі та оперезаний ровом. Колись грізна, сьогодні фортеця використовується в якості приміщення краєзнавчого музею, в якому виставленні археологічні експозиції та зібрано повні відомості про географію, тваринний та рослинний світи Закарпатської області. Але найбільшою принадою музею є сама будівля фортеці.
Замок зведено на краю крутого схилу, тому одна з його стін фактично височіє над прірвою. Північна частина споруди розташована на такому карколомному схилі, що ворог жодного разу не пробував атакувати фортецю з цього боку. При слові “замок” можна уявити собі витончену споруду на кшталт крихітного палацу “Ластівчине Гніздо” чи неоромантичного палацу графів Шенборнів. Але Ужгородський замок — справжня бойова твердиня, яка бачила чимало битв та облог. Ця сувора споруда має лише два поверхи, її стережуть грізні квадратні вежі, а зверху на туристів похмуро споглядають отвори бійниць. Товщина стін сягає 3 метрів, а фортифікаційні укріплення продумані з ретельністю генія. Навіть якщо ворогам вдавалось подолати міцну замкову стіну, захисники фортеці могли продовжувати оборону. Оскільки замок служив за сховок не тільки аристократії, але й чисельним городянам, під ним розташовані глибокі каземати. У підземеллях можна також побачити в’язницю та кімнату для тортур.
6) Водоспад Гук
Однокаскадний красень, прогулянка до якого може стати прекрасним варіантом як зимової днини, так і влітку. Не ховайте фотоапарат в рюкзак: довкола казкові пейзажі гір Ґорґани, пряма і переважно асфальтована дорога вздовж мальовничого потоку Женець зі скельними виступами та височенними смереками понад водою!
Женецький Гук — водоспад молодий: утворився внаслідок повені у післявоєнні роки. Вода в ньому спадає з висоти 15 метрів. Навесні під час сходження снігів та після злив у інші при року він виглядає якнайкраще: вода, окрім основного потоку, тонкими нитками струменить згори по скелі, породжуючи довкола ще декілька мініводоспадів.
Зимою Гук частково замерзає. Якщо пощастить, побачите, як скелі вкриваються філігранним льодом, попід яким ще тече вода. На сонці лід виблискує, як диско-куля: краса неймовірна! Попід водоспадом облаштовані місця для відпочинку: є дерев’яні столики та лави. Над потоком стоять дерев’яні містки — чим не ідеальне місце для пам’ятного фото? На Гук можна дивитись як знизу, так і зверху — є видові майданчики, стежки до них мають міцні перила.
Біля Гуку є невеличкий сувенірний базарчик. Глінтвейн, карпатський чай з медом чи кава з перцем стають особливо актуальними зимою, коли хочеться не тільки на водоспад подивитись, але й зігріти носа в ароматному напої. А ще біля Гуку є маловідомий водоспад Нарінецький. Теж однокаскадний, висотою приблизно 10 метрів. Розташований на потоці Нарінець — це лівий приток Женця.
7) Кам’янецький водоспад
Гучний потік Кам’янецького водоспаду чути здаля. З таким орієнтиром повз водоспад ви точно не пройдете. Висота падіння води сягає 6 метрів. Навесні та раннім літом, коли річка Кам’янка повноводна, водоспад стає найбільш видовищним. Проте приїжджати сюди можна у будь-яку пору року.
Неподалік водоспаду є облаштовані місця для відпочинку, оглядові майданчики. Маршрут до Кам’янецького від с. Сколе маркований, а стежка добре втоптана — точно не переплутаєте, куди прямувати. Від Сколе йти не більше 7-10 км. Точна відстань залежить від початкової точки — від залізничної станції йти рівно 10 км. Підйоми нескладні, тому дійти до місця можна за 1.5-2 години тінистим лісом.
Долина річки Кам’янки мальовнича: плануючи прогулянку, враховуйте додатковий час для того, щоб роздивитись все довкола. Дорогою на водоспад можна піднятись до Мертвого озера, або як ще його називають, Журавлиного. Це унікальне озеро багате на сірководень, тому в ньому не половиш рибку: довкола болотиста місцевість, а посеред озерця плаває острівець зі сплетеного коріння, віття та моху. Місце трохи моторошне, але на свій лад прекрасне.
Якщо ви маєте кілька днів, зупинитись можна у Сколе, щоб в перший день відвідати Кам’янецький водоспад, Мертве озеро та піднятись на гору Ключ (929 м н.р.м.), а на другий день вирушити на Коростів і звідти зійти на гору Парашку (1268 м н.р.м.) або обрати будь-який інший з можливих маршрутів.
На гору Парашку, окрім того, підійматись можна і з самого Сколе.
8) Озеро Герешаска та Драгобратський водоспад
Заввишки більше 7 метрів каскадний водоспад розташований неподалік відомого гірськолижного курорту Драгобрат. Вище від нього — озеро Герешаска. Разом вони утворюють дивовижний природний ансамбль, а ще це просто прекрасні локації для одноденної прогулянки.
На захід від туристичної бази та долини Драгобрат, на річці Кисва (інша назва — Косівська річка) гуркотить водоспад Драгобратський. Дійти з г/к “Драгобрат” до водоспаду можна повз гору Стіг у напрямку вершини Апшинець (Догяска). Дорога від курорту до водоспаду в один бік може розтягнутись на 2-2.5 години. Вода тут спадає з висоти 7 метрів. Найбільш видовищного вигляду водоспад набирає навесні, коли тануть сніги, або влітку, після затяжних дощів. Підйом до водограю непростий, проте краса краєвидів, що можна побачити з висоти у 1 500 метрів, того варта!
Трохи вище за Драгобратський, на 1 577 м над рівнем моря, розташоване озеро Герешаска — озеро дивовижної прямокутної форми. Ширина озера — більше 110 метрів, глибина — до 1.2 метрів, проте навіть у сонячну днину вода тут не прогрівається вище 11 градусів тепла. Як не хочеться йти пішки, до цих атракцій можна винайняти позашляховик.
9) Водоспад Пробій
Пробій — один з небагатьох карпатських водоспадів, до якого не треба далеко їхати: знаходиться він у самому серці м. Яремче.
Дорогою на яремчанський ярмарок ви обов’язково пройдете вузьким мостом, під яким гуде Пробій – чи не найповноводнійший каскадний водоспад Українських Карпат. Кажуть, раніше висота падіння води тут сягала 25 метрів, проте для сплаву лісу по ріці Прут водоспад підірвали, значно зменшивши його висоту.
Води Прута спадають вниз з висоти 8 метрів. Більшість карпатських водоспадів можна роздивитись лише з річкових долин, а Пробій — з усіх можливих ракурсів. Наприклад, можна спуститись до самого водоспаду зі сторони ярмарку. У вас також є рідкісна нагода роздивитись водоспад згори — у 20 метрах над Пробієм височіє пішохідний міст.
До речі, на лівий берег Прута тут, окрім як мостом, можна потрапити й іншим шляхом – придбавши квиток на підвісну переправу. Гадаємо, швидкість падіння води та динамічна сила водоспаду вразять вас ще більше, коли пронесетесь над каскадом, міцно тримаючись за натягнутий канат.
Від Пробія, до речі, вгору веде промаркований туристичний маршрут на хребет Явірник. А ще це місце слугує кінцем рафтингового маршруту Яремчанським каньйоном — екстремали, за умови достатнього рівня води у Пруті, сплавляються від Ворохти до Яремче. Протяжність такого сплаву — близько 40 км.
10) Палац Шенборнів
Невеличке село Карпати неподалік Мукачева приваблює чи не легіони туристів. У цьому мальовничому куточку влаштовані санаторії, тут є романтичне місце під назвою Скеля Кохання, з якого відкривається захопливий краєвид гірських просторів. Але головна атракція — це санаторій “Карпати”. Не варто дивуватись: цей заклад для лікування і відпочинку розташований у стінах палацу Шенборнів.
Вежі та стіни Берегвару наче позичені з лицарського роману або казки про чаклунів та героїв. Тож не дивно, що за часів СРСР замок любили використовувати як декорацію для зйомок кіно. Тут знімалась казка “Снігова королева” і культовий фільм про розвідників “Сімнадцять миттєвостей весни”.
Колись романтичній палац слугував резиденцією та мисливським будинком для шляхетної родини графів Шенборнів. На санаторій він перетворися лише 1946 року, коли у цих краях не лишилось і натяку на аристократів. Казковий вигляд споруди — данина модному наприкінці XIX ст. стилю під назвою “неоромантизм”. Архітектори ніби дійсно прагнули відтворити в реальності казкові палаци, поєднуючи елементи готичної та романської архітектури.
Будівля замку Берегвар має своєрідну родзинку: її побудовано за астрономічнім принципом. Це означає, що кожний елемент споруди не тільки виконує свою практичну функцію, але й має символічне значення. Так, кількість вікон становить 365 — за кількістю днів року. Ще одне віконце замуроване на випадок високосного року. Димоходів у палаці — 52, стільки ж, скільки у році тижнів. Входів 12 — за числом місяців, а кути замку прикрашають 4 вежі, що відповідають 4 порам року. Шпилі оздоблені флюгерами й курантами, а на одній з веж встановлено дзвін, що відбиває кожну годину. Споруда щедро декорована вітражами та барельєфами з символікою родини Шенборнів.
Будуючи свою резиденцію, граф Шенборн поклопотався і про залізничне сполучення. Неподалік височіє старовинна будівля вокзалу, а від неї йде “стара графська дорога”. Залізниця — найзручніший спосіб дістатися замку. Треба лише сісти на електричку, яка довезе вас до станції “Карпати”. Будівля самої станції нагадує старовинний палац, тож помилитись зупинкою неможливо. На жаль, потрапити до санаторію старим графським шляхом буде складно — він перекритий. Вхід до замку знаходиться трохи збоку від брами, до якої веде стара дорога.
