Чого варті обіцянки прикарпатських кандидатів у нардепи

Більшість франківських кандидатів, котрі балотуються до ВРУ, в своїх передвиборчих програмах узагалі забули про інтереси рідного регіону.

Гонитва за зручне столичне крісло на Грушевського надихає франківських політиків на неабияку творчість, яка проявляється у їхніх обіцянках прикарпатському електорату. В передвиборчих програмах кандидатів у нардепи по одномандатному округу №83 (Івано-Франківськ), як під копірку повторюються майстерно побудовані складнопідрядні речення про необхідність люстрації, безвізового режиму з ЄС, боротьби з корупцією, демонополізації економіки, реформування Збройних сил тощо. Однак конкретики там обмаль. І найцікавіше, що лише в деяких передвиборних програмах згадується прикарпатський регіон і представлення його інтересів у Києві.

«Бліц-Інфо», переглянувши всі виставлені на сайт ЦВК програми франківських кандидатів до ВРУ, коротко зауважив особливі, іноді навіть оригінальні пункти, а також, наскільки прикарпатські політики віддані своїй регіональній батьківщині.  

Віктор Анушкевичус. 1\4 передвиборної програми складається з переліку скарг на попередню корумповану владу та наслідків цього лиха: безробіття, деукраїнізація, бідність, корупція і т. д. Тому в решті своєї програми Віктор Андрюсович щиросердно обіцяє всім чимало загальних благ.

Стосовно Прикарпаття, то йому присвятили аж сім пунктів. Щоправда, з-поміж них лише деякі конкретно обумовлені, як-от: сприяння виділення бюджетних коштів на покращення стану доріг (кому ж, як не Анушкевичусу це обіцяти), будівництво мосту через р. Бистриця Солотвинська та об’їзних доріг, реалізація проекту щодо забезпечення міста теплом та гарячою водою з Богородчанської газо-компресорної станції.

Василь Попович у своїй передвиборній програмі теж не відзначається «щедрістю» обіцянок. Очільник франківського Майдану у своїй програмі робить акцент на зміні існуючої системи функціонування органів місцевого самоврядування й пропонує  розширення прав громад, децентралізацію бюджетних асигнувань з метою самодостатнього економічного забезпечення територій.

Що ж стосується загальнонаціональних проблем, то передвиборна програма Василя Борисовича наповнена одразу кількома красномовними й навіть дещо радикальними пропозиціями як от: залишити за Україною право на відновлення ядерного статусу в зв’язку з порушенням Будапештського меморандуму; скасувати депутатську, суддівську та президентську недоторканність; запровадити обрання місцевих суддів громадою терміном на 5 років; забезпечити територіальним громадам право відкликати депутатів рад усіх рівнів; повернути до державної та комунальної власності незаконним чином приватизовані підприємства;  здійснити реформування правоохоронних органів за грузинським зразком (політик, мабуть, забув, що грузинський сценарій не зовсім прийнятний в Україні через її масштаби); заборонити Комуністичну партію; заборонити рекламу тютюнових виробів та алкогольних напоїв на всій території України.

Олександр Шевченко вже на початку програму урочисто обіцяє стати лобістом інтересів Івано-Франківська у владі та вже за короткий час надати реальну допомогу громаді. Й на цьому все! Жодної конкретної пропозиції чи реформи з урахуванням специфіки прикарпатського регіону.

А на завершення Олександр Леонідович вирішив вирізнитися з-поміж суперників та згадав про збільшення ролі Церкви у суспільному житті та духовному вихованні молоді.

Микола Гавриляк. Один із наймолодших кандидатів вважає свій вік перевагою та наголошує на цьому в передвиборній програмі, де він суттєво згадує і про Прикарпаття. Обіцяє багато: залучення грантових коштів для розвитку міста; створення додаткових робочих місць через реалізацію Стратегії туристичного розвитку області; збереження історико-культурних особливостей; зважаючи на специфіку округу, а саме високий рівень трудової еміграції на Захід, сприяння захисту прав трудових мігрантів за кордоном; повернення Івано-Франківську статусу футбольної столиці Прикарпаття. Не обійшлося і без гучної заяви: докладу всіх зусиль для припинення розкрадання коштів бюджету міста.

Максим Кицюк. Інший молодий кандидат свою передвиборну програму презентував у стилі «хай тек», пропонуючи ультрасучасні речі, яких, за словами Кицюка, так довго не вистачало нашому місту.

Тож з усіх нині існуючих проблем і перспектив на Прикарпатті кандидат виділив, на його думку, найосновніші: розробка та прийняття  колор-коду; облаштування системою навігації та покриття центральної частини міста wi-fiспотами з безкоштовним Інтернетом; запровадження нічних рейсів маршрутних автобусів; робота над перспективою отримання автопарку автобусів з європейських міст та обладнання кожного автобусу GPS-датчиком, що дозволятиме дізнаватись місцеперебування автобусу; розвиток веломережі; створення «критого» скейт-парку, що працюватиме цілий рік.

Дмитро Романюк замикає трійку молодої гвардії кандидатів у нардепи. У передвиборчій програмі про Івано-Франківськ не згадує, натомість з-поміж більшості загальних пропозицій на кшталт боротьби з корупцією, бідністю, проведення люстрації тощо, вирізняються деякі пункти: пріоритет вивчення англійської мови на рівні української; створення системи дистанційної он-лайн освіти, яка прийде на заміну заочній формі навчання; створення технопарків по всій Україні; перебудова усіх відділків міліції на офіси типу «open-space»; ліквідація ДАІ.

Віктор Вінтоняк у передвиборній програмі наголошує на своїй безпартійності та ставить високі цілі: розпуск чинної Верховної Ради України і призначення дострокових виборів; конституційна реформа; розробка законодавчої бази для глибокої люстрації, боротьби з корупцією. В економічному блоці Вінтоняк обіцяє негайну емісію військових облігацій під 3-5% річних для відновлення української армії; заборону валютних кредитів для фізичних осіб; звільнення наукоємних підприємств від оподаткування на п’ять років.

У культурницькому блоці кандидат «розслабився» та лише прописав загальні фрази про відродження масового фізкультурного руху, розвитку українського спорту і підтримку національного книговидання. Про Прикарпаття – жодної згадки.

Михайло Петруняк полюбляє цитувати класиків. Уже на самому початку передвиборної програми представлені слова Д. Вашингтона: «Народ, що готовий пожертвувати  заради добробуту бодай крихтою свого суверенітету,  не гідний ні добробуту, ні суверенітету».

Далі програма рясніє великою кількістю загальних обіцянок: зміцнення громадянського суспільства і його контроль над усіма галузями; недопущення будь-якої дискримінації громадян за національно-культурним критерієм; зупинити майнове розшарування суспільства і падіння життєвого рівня населення, запровадження системи погодинної оплати праці; зростання розміру пенсій та вдосконалення пенсійної системи…

Згадується тут і наш регіон. Петруняк планує відновити роботу великих підприємств із залученням іноземних інвестицій. Яких саме підприємств (чи хоча б якого спрямування) і яким чином залучатимуться інвестори – невідомо.

Володимир Тітов своїми пріоритетами називає науку, техніку, культуру, медицину та освіту. Окрім цього наголошує, що перевага має бути на боці державної форми власності. Івано-Франківській області не обіцяє нічого.

Ігор Шумега теж не виділив жодного пункту для Прикарпаття, натомість велику частину передвиборної програми присвятив історії Народного Руху України, В’ячеславу Чорноволу та Майдану.