Децентралізація по-косівськи

В листопаді 2014 року відбулась зустріч мера Косова з громадськими активістами, керівниками установ та закладів міста. На цій зустрічі директор Косівської філії Львівської Академії несподівано заявив,що подає в суд на Косівську міську раду з метою відсудити право власності на будівлі інституту.

З історії даної проблеми: В 2010-му році Львівська Академія звернулася з проханням до Косівської міської ради визнати право власності на будівлі інституту за нею. Сесія Косівської міської ради відмовила в даній заяві. Аргументи косівської влади є наступні: історія Косівського інституту тягнеться ще з далекого 1882 року, коли зусиллями та коштом громади було засновано школу ткацтва та зібрано кошти і куплено землю під будівництво приміщень школи у Москалівської Гміни. Також ми добре пам'ятаємо долю таких підприємств, як Сирзавод, "Гуцульщина",які були виведені з власності громади шляхом сумнівних маніпуляцій на початку 90-х років,і фактично знищені.

Тому міською радою було прийнято рішення виготовити свідоцтво на право власності над даними будівлями за косівською територіальною громадою в особі міської ради. Що й було зроблено. Мотиви даного рішення - заклад почав свою історію ще в 1882-му році, землю під нього і значна частина коштів виділялась представниками громади (і не тільки косівської, а й навколишніх сіл), тому будівлі, земля і нерухоме майно повинно належати громаді Косова, а не львівській академії,яка появилась на горизонті на початку двотисячних років.

Колишнім директором закладу Катериною Сусак, була проведена титанічна робота в архівах області та м Львова, де знайдено багато забутих та невідомих сторінок з історії вузу за часів Австро-Угорщини, Польщі та СРСР. Зокрема й те, що за часів СРСР будівництво вузу фінансувалось не з державного бюджету, а Міністерством місцевої промисловості, (за рахунок доходів підприємств місцевої промисловості району та області та дотацій міністерства).

Разом з тим, ще в 2008 році інституту було видано свідоцтво на право користуватись земельною ділянкою під будівлями, так як вони були користувачами. Маючи цей документ, і керуючись тим, що існує нібито якесь розпорядження міністерства освіти про те, що будівлі повинні знаходитись в державній власності, директор С. Мартинюк вирішив відсудити будівлі.

Також відбулась зустріч профспілкового комітету інституту з мером та групою  депутатів про ситуацію з майном, так як намір директора подати в суд викликає в багатьох представників колективу (які,одночасно є представниками косівської громади). Зустріч відбулася, директор, зробивши коротку доповідь, в якій подав дуже своєрідну точку зору, відразу втік ,а ми 2 години спілкувались з представниками колективу.

На питання до Мартинюка,чому ж тоді він своєю заявою просив міську раду визнати будівлі майном Львівської Академії, якщо вважає, що будівлі належать державі  - якоїсь конкретної відповіді не отримав. Натомість виступила пані головний бухгалтер і заявила, що відсутність у них права власності на будівлі створює певні незручності в роботі. На моє питання, які саме незручності, і з якого часу - теж відповіді не було. Я в своєму виступі вказав на наступні речі: ніхто більше, ніж косівська громада,не зацікавлений в успішному функціонуванні вишу.

По-перше - це престиж, місто з населення 9 тис чол. має вищий навчальний заклад, який готує і випускає реальних спеціалістів, які набувають реальних професій.

По-друге - це гроші і робочі місця. Не секрет,що студенти, навчаючись в вузі винаймають квартири, тратять свої гроші на товари та послуги в Косові. Ми говоримо про розвиток туризму і забуваємо, що студенти - це практично туристи, які проводять в нашому місті більшу частину року. Багато міст в Європі тільки й живе за рахунок навчальних закладів.

По-третє - успішні люди, які закінчили наш вуз,назавжди пов'язані з нашим містом, роблять йому рекламу.

Тому міська влада ніколи не втручалася в діяльність вузу, не ставила ніяких майнових претензій, не вимагала ніякої оплати. І не збирається цього робити в майбутньому.

Натомість, дивує позиція директора. Якщо є якісь формальні проблеми, які шкодять діяльності закладу – то, на мою думку, потрібно підійти з юристами в міську раду і сівши за стіл, попробувати їх вирішити. А не подавати в суд. Тому перераховані обставини наводять на думку, що ми маємо справу зі спробою захоплення майна косівської громади.

Після цього мною було направлено депутатські запити у Фонд державного майна Івано-Франківської області, Фонд державного майна України та в Міністерство Освіти України з питанням, чи перебувають будівлі Інституту у власності держави. Ствердної відповіді я не отримав. Завтра, представники косівської міської влади будуть перебувати в господарському суді м Івано-Франківськ, де представники обласної прокуратури будуть намагатись відібрати будівлі  Інституту в косовської громади.

Прикриваючись іменем України, представники тієї влади, яка зі сцени Майдану обіцяла реформу з децентралізації, реформу місцевого самоврядування, спробують забрати залишки майна, яке перебуває у власності громади.

Депутат косівської міської ради

Ю. Плосконос з пошти Бліц-Інфо