Поетеса з Донеччини Світлана Телицина стала переможницею літконкурсу «З точки зору осені»

Світлана Телицина стала авторкою найкращого вірша за підсумками 30-го відкритого щорічного літературного конкурсу «З точки зору осені». Переможниця отримає головний приз — планшетний комп’ютер.

Про це повідомили у громадській організації «Громадський інститут аналітики». Засновником і організатором традиційного літературного конкурсу «З точки зору осені» в Івано-Франківську вже 30 років поспіль є громадський діяч Віталій Перевізник. 

Переможця визначило журі конкурсу на чолі з кандидатом філологічних наук, письменником і журналістом Іваном Ципердюком. Планшет для нагородження надав підприємець і громадський діяч Володимир Яблонь.

Світлана Телицина — філологиня за освітою. Вона навчалася у Слов’янському педагогічному інституті, тривалий час жила та працювала у Краматорську на Донеччині. З початком повномасштабної війни її родина переїхала до Дніпра, однак сама авторка зізнається, що серцем залишається вдома.

Нині Світлана Телицина викладає українську мову та літературу в Краматорському вищому професійному торгово-кулінарному училищі.

Поезію авторка називає голосом душі та способом висловити те, що хвилює й надихає. Вона є співавторкою літературних альманахів «СНІП», «Українська мрія», а також збірок «Стожари», «Місто моєї сили», «Ти вічно будеш жити, Україно», «Світоч», «Александрійський маяк» та інших. Також брала участь у всеукраїнських і обласних літературних конкурсах, у деяких із них здобувала перемоги.

Перемогу в цьогорічному конкурсі Світлані Телицині принесла поезія «Коли рими на лікарняному». У вірші осінні мотиви переплітаються зі спогадами, тугою за теплом і пошуком душевного затишку. Лірична героїня знаходить розраду в обіймах коханої людини, музиці Стінга та запаху яблук, напоєних літом.

Ось вірш, який журі визнало найкращим:

Коли рими на лікарняному

Коли рими на лікарняному
і душа на ремонт зачинена,
загорни мене в плед, коханий,
і постав щось старе зі Стінга.

Щоб мурахами вздовж і впоперек,
(недоречним музам на заздрість)
мої втрачені внутрішні спогади
як шалені, скрізь розповзалися.

Осінь мчить тротуарами мокрими,
небо прямо під ноги — пасмами,
листопадять дерева потайки
снів уламками, згадками, шансами.

В мисці — літом напоєні яблука,
під язик, мов пігулки, — солодко,
я лікуюся сонячним запахом,
ну і Стінгом, якщо вже коротко.

Читайте нас у Facebook, Telegram та Instagram.
Завжди цікаві новини!