"Дивилися, як на супергероїв": гірський штурмовик з Прикарпаття Ігор Семкович про дебют на Іграх героїв

Учасник Ігор героїв і боєць 128 окремої гірсько-штурмової бригади заново відкрив для себе спорт після того, як втратив частину ноги під час звільнення Херсонщини.

Про дебют у ветеранських змаганнях, "бонусне життя" після поранення та який приклад хоче показати іншим військовим, Ігор Семкович поділився в інтерв'ю Суспільне Спорт.

У листопаді Ігри героїв уперше з початку повномасштабного вторгнення повернулися на міжнародну арену. Проєкт, присвячений ветеранському спорту, провів змагання з кросфіту в Брюсселі, де перше місце серед адаптивних атлетів посів новачок команди Ігор Семкович. Разом із ним до трійки ввійшли Юрій Козловський і Михайло Соколян, а всього Україну представили 11 військових і ветеранів із пораненнями.

Для 32-річного Семковича це був не лише дебют на Іграх героїв, а й загалом перші змагання в житті. Військовослужбовець приєднався до проєкту лише влітку 2023 року, коли проходив відновлення після ампутації нижньої кінцівки. Який шлях подолав Ігор і які ще має цілі.

"Часто ішов у бій першим"

"Справжній гірський штурмовик", — представився Ігор, вказавши на шеврон із емблемою 128-ї бригади. Сам він родом з Калусього району, що на Івано-Франківщині. До війська приєднався на початку повномасштабної війни у 2022 році. До того, зізнається, про армію практично нічого не знав: "навіть не любив фільми про війну" та плутав БМП з танком. Утім, поступово набув нових навичок і став сапером.

Поранення Семкович зазнав під час визволення Херсонщини восени 2022 року, наступивши на міну. Каже, що "налаштовувався на найгірше" з кожним виходом, тому подібний сценарій "переживав" у голові заздалегідь.

"Під час контрнаступу багато розмінував, часто ішов у бій першим, щоб виявити [міни]. У Росії добре розвинута саперна справа, на жаль. І ось одну з мін я не помітив: вона була добре замаскована. Наступив — і бабахнула. Після того, як підірвався, може, кілька секунд була паніка, і потім почав брати себе в руки".

"Через кілька місяців уже не помічаєш, що в тебе щось не так, як було до того, — розповідає Ігор про те, як адаптовувався до відсутності частини ноги. — Тим більше, якщо хороший протез підібрати, мобільність практично не втрачається. Можна і бігом займатися, і в гори ходити, і плавати. Залежить від того, яка кінцівка ампутована, але все можна підлаштувати. Треба шукати нові можливості".

"Починати займатися самотужки — це дурня"

До проєкту "Ігри героїв" Семковича запросив один із організаторів змагань Олександр Гончаров. У пошуках нових членів команди той завітав до реабілітаційного центру, в якому проходив відновлення Ігор. Військовий радо погодився, адже відтоді, як зазнав поранення, почав цікавитися адаптивним спортом. Раніше він мав досвід у паверліфтингу й міг виконувати жим лежачи, але не займався цим професійно.

Уже через тиждень після протезування Ігор виконував присід зі штангою та катався на велосипеді, але визнає, що працювати без нагляду тренера було помилкою.

"Я самотужки почав займатися, чого не рекомендую [робити]. Люди думають: почну собі сам, а потім звернусь до тренера. Насправді це дурня. Треба відразу, бо собі травм наробите. Я от і собі трошки заробив".

Оскільки захисник не мав можливості займатися у спортзалі з тренером, йому став у пригоді формат онлайн-занять, які зараз пропонує проєкт. "Я знімав свої тренування, і [головна тренерка] Юлія Коваль мене постійно поправляла й ставила правильну техніку, — пояснює, як проходить цей процес, Ігор. — На жаль, не так багато часу ми займалися, і я ще припускався помилок під час виступу в Брюсселі".

Відкривши для себе кросфіт, Ігор усвідомив його терапевтичний ефект у фізичному й ментальному відновленні. "Я спортом скорше почав займатися, ніж до психолога звернувся, — ділиться військовий. — Коли займаєшся, ні про що не думаєш".

"Я до цього силовим видом спорту займався, і трохи витривалість втратилася. Кросфіт для здоров'я набагато кращий: він більш рухливий, [і від того] краща циркуляція крові. [...] Особливо спортом треба займатися людям, у яких [ампутовані кінцівки] — інакше почнуться проблеми зі здоров'ям ще більші. Втрачається мобільність, на хребет неправильне навантаження. Тому треба зміцнювати спину".

"Перемогу здобули ми всі"

Уперше продемонструвати результати тренувань на міжнародному рівні Ігор зміг у Брюсселі, де на учасників чекали змагання на витривалість, силу й швидкість. Спортсмени мали виконати по два комплекси вправ. У першому були підтягування, кидання медболу, а також підйом і поштовх дисків. У другому — веслування у два підходи, махи гирею та берпі.

Попри те, що техніка в Ігоря, за його словами, ще не ідеальна, йому вдалося здобути перемогу. Та сам чемпіон виправляє:

"Перемогу здобули ми всі, бо сам факт того, що ми займаємося спортом, — це перемога. А оскільки ми змагалися з побратимами, то тут правильніше сказати, [що я] виграв або посів перше місце. У мене лояльно командування поставилося: постійно до спортзалу відпускали, і я собі міг файно підготуватися. А от у деяких хлопців не було такої можливості, і десь я трошки краще виступив, але ніяк не переміг своїх побратимів".

Підтримати учасників приїхали представники української діаспори, та ще потужніше позитивне враження команда справила на іноземців.

"Всі на нас дивилися, як на супергероїв, — розповідає Ігор про реакцію глядачів і просто перехожих, яких вони зустрічали в Бельгії. — Особливо реакція іноземців [була бурхливою]. Коли ми гуляли Брюсселем і вони чули, що ми військові з України, [сприймали нас як] крутих дядьків. А як штанку піднімеш [і вони побачать протез], для них це так, якби перед ними стояв Супермен чи Спайдермен".

Поїздка до Бельгії, наголошує Ігор, була "не тільки про спорт". Команда відвідала штаб-квартиру НАТО і Європарламент, а також брала участь у брифінгах, зокрема на тему медицини й реабілітації.

Більше читайте за посиланням.

Читайте нас у Facebook, Telegram та Instagram.
Завжди цікаві новини!