Дністровський каньйон – одне з семи природних чудес України

Древні римляни називали цю ріку Данастріс, а греки – Тіріс. Вона торувала собі шлях по землі ще за багато століть до нас. Древній Дністер.

Більше тисячі кілометрів тягнеться його синя стрічка від України до Молдови. А між Галичем та Хотином, розійшовшись високими берегами, утворює дивовижної краси каньйон. Сівши у човен, ви помандруєте однією із найгарніших річок Європи. Величні береги 200-літніх дубових лісів, водоспадів, печер, скельних храмів та фортечних руїн з обох сторін кликатимуть вас зупинитись, пише vsviti.com.ua.

Коли на землі росли перші дерева

Дністровський каньйон починається в районі села Нижнів Івано-Франківської області унікальним відслоненням юрського періоду, а закінчується поблизу села Трубчин Борщівського району Тернопільської області найбільшим у світі відслоненням силурійських порід.

Ці кам’яні береги досі складають залишки порід таких давніх історичних періодів як силур та девон. Це палеозойська ера – час, коли нашу Планету лише почали заселяти перші хребетні тварини, а на суші з’являлись перші дерева. (Це більше як 400 млн. років тому). Скелі девонського періоду, джерела та водоспади є найдавнішими природними пам’ятками Дністровського каньйону. Він – ціла книга історії природи нашої землі.

Флора та фауна Дністровського каньйону до кінця не вивчені, та вони насправді унікальні. За даними вчених, більше двох третіх живих організмів, які населяють ці води, є цілком унікальними видами. Аборигени пізнього юрського періоду, виявлені тут, були вперше описані в науці.

Цей куточок світу має навіть свій мікроклімат. Так званий «ефект субтропіків»: у час помірно спекотного літа тут майже не буває дощів, а весна приходить на місяць раніше, ніж на території решти Покуття та Поділля. Справа у тому, що «стіни» каньйону (які досягають висоти 120 метрів), чудово затримують тепло.

Печери та замки: святилища і руїни

Чимало природних та рукотворних пам’яток ви побачите, якщо мандруватимете берегами найбільшого в Україні каньйону. Красиві руїни середньовічних Чорвоноградського, Жванецького та Раковецького замків, костелу Вознесіння Діви Марії.

На крутих берегах Дністра збереглось багато печер. Немало з них у минулі століття використовувались як монастирі (поблизу сіл Рукомиш, Стінка, Монастирок). А ще раніше язичники мали тут свої жертовники (принаймі так розповідають легенди).

Біля села Лука Врублевецька є залишки однієї із найдавніших в Україні стоянок раннього палеоліту.
Неподалік можна побачити і відому печеру Вертебу, де було знайдено стоянку людей трипільської культури.

Червоні землі

Зелені долини каньйону засинають під пісню Джуринського водоспаду. Його 16-метрова висота завоювала титул найбільшого рівнинного водоспаду України. Джерельна вода каскадами спадає на каміння червоної землі. Тут камінна порода скель та земля справді мають червонястий відтінок. Саме від кольору землі й каміння пішла назва поселення Червоногород, яке було тут кілька століть тому і якого зараз вже не знайдеш на жодній сучасній карті.

А щоб побачити найкрасивішу панораму Дністра з висоти – треба вийти на Червону гору. Знаходиться вона у Берем’янській частині ландшафтного парку. Гора піднімається над річкою на 150 метрів. Це – найтепліше місце Дністровського каньйону. Навіть у найсуворіші зими сніг лежить тут не більше двох днів. А на схилах можна зустріти рідкісні види степових та гірських рослин.

З метою збереження усіх цінностей каньйону було створено Націона́льний приро́дний парк «Дністро́вський каньйо́н», який охоплює території чотирьох районів Тернопільської області.

Для тих, хто зібрався в дорогу:

Місце знаходження:
Каньйон лежить у межах Тернопільської, Хмельницької, Івано-Франківської та Чернівецької областей

Поради бувалого мандрівника: Сплави Дністром є одним із найпопулярніших видів туризму. Рафтинг підійде навіть для новачків, адже річка на має порогів. А надзвичайна краса довкола зробить мандрівку найприємнішою.