Гроші хазяїна «Експресу»

Вже з того, що нині коїться у медійному просторі, ясно як Божий день: президентська кампанія стартувала. Рушила повним ходом.

Для Всеукраїнського об’єднання «Свобода» цей факт ознаменувався зливами наклепів та провокацій, що у небачених досі об’ємах і з усіх боків хлинули на політичну силу націоналістів. Вже звично й не дивно, коли про «Свободу» брешуть відверто провладні медіа-рупори одіозних олігархів (на кшталт телеканалу «1+1» Ігоря Коломойського чи газети «Сєгодня» Рината Ахметова). Але того літа сталося дещо не зовсім пересічне – до цього хору суголосно влилася популярна західноукраїнська газета «Експрес». І не просто влилася, а кинулася оббріхувати націоналістів з таким шалом, що недосяжно переплюнула навіть промосковські та підвладні ЗМІ. З усіма їхніми бузинами, піховшеками, чалєнками і дурнєвими вкупі.

Тож Ганна Герман, Богословська, Колєснічєнко та решта «антифашистів» вже побігли, либонь, передплачувати «Експрес» до 2015 року.

Отож 13 червня цьогоріч на шпальтах «Експресу» виходить матеріал, який шокує численних читачів газети – «Гроші Тягнибока». Умисно підібране фото прищуреного лідера «Свободи», яке ілюструє розлогий текст, видно, має показати, що Тягнибок лукаво ховає від нас якісь казкові «ГРОШІ». Прийом замацаний і примітивний, але автор, очевидно, вважає, що читач і таке «з’їсть». Такою прелюдією газета запускає цілий «сезон» фантазійних детективів про «Свободу». Сицилійська мафія порівняно з намальованими у цих творах образами свободівців – сором’язливо жує спагеті. Націоналістів показують якимись моральними покручами, мерзотними злодіями, ба навіть – замаскованими кримінальними авторитетами. І у кожній своїй статті автор, наче той Кашпіровський, розмірено втовкмачує нам у голови: «Ви розчарувалися у «Свободі»... Ви розчарувалися у «Свободі»...» А після кожного нібито «викриття» газета, наче казкарка Шехиризада – заманює читача обіцянкою-інтригою: здивувалися? А от у наступному номері читайте іще не таке про свого Тягнибока!

До слова, щоби на платній основі розмістити в «Експресі» матеріал обсягом в одну газетну шпальту – тре­­­ба викласти кілька десятків (!!!) тисяч гривень. Якщо ж погортати підшивку лише четвергових номерів за цей час, можна підрахувати скільки «золотих» сторінок уже присвячено пасквілям проти «Свободи» – принаймні 6, (не рахуючи львівського додатка). Тверезий читач легко збагне, що такий небувалий ажіотаж (Чупакабра ховається!) – явно не від безкорисної жаги до правди. І він буде правий.

«Пожежа» спалахує з цигарки

«Свобода» довго – усе літо і початок осені – мирно споглядала цей цирк. Звиклі до наклепів та незаслужених образ, навчені стоїчно їх зносити, націо­налісти підсміхалися собі у вус: може таки схаменуться фіґлярі? Та й врешті, – це ж не битва націоналістів із журналістами газети, працю яких свободівці шанують. Коли насунула загроза блокування «Експресу» Міністерством доходів і зборів, фракція «Свободи» у Львівській облраді якраз виступила на захист газети.Тож правда в тому, що цю віроломну війну оголосила, по суті, одна неадекватна особа. Але численні прихильники «Свободи» просять нас пояснити, що ж це діється насправді. І ми мусимо таки це зробити.

Почнемо з головного. Отже головний редактор «Експресу» Ігор Починок – не тільки шеф газети, а ще й неймовірно здібний бізнесмен, рівних якому між газетярів, кажуть, годі знайти не тільки у Львові, а й у всій Україні. Газета «Експрес» – це лиш видимий вершок айсберга його бізнесу. Є також потужне видавництво, яке, окрім «Експресу», за недешевими, м’яко кажучи, цінами, друкує чимало різної продукції. Є підприємство «Інтерпрес», яке на сьогодні налічує лишень у Львові понад 80 кіосків, де торгують газетами, жуйками, надувними кульками... А найперше – сигаретами. З отих цигарок і зайнявся вогонь. Отож, зі слів фахівців, кіоски з цигарками – справа казково прибуткова. Люди, втаємничені у тонкощі цього бізнесу, пояснюють: лишень «розкладка» цигарок дає одному такому кіоску 2-3 тисячі «зелених» у рік.А «розкладка» – це ще навіть не продаж! По суті, це – прихована реклама отрути – тютюнові компанії платять лишень за «виставку» своєї продукції на найвиднішому місці вітрини. Себто 80 кіосків тільки на «виставці» цигарок (!!!) мають приносити 160-240 тисяч доларів річного прибутку. Як повідомляють деякі обізнані підприємці, загалом лишень львівські цигаркові кіоски Починка дають у рік близько 3 мільйонів гривень! Отому підприємливий газетяр, витісняючи конкурентів, відвойовує у Львові під ті «газетно-сигаретні кіоски» все нові та нові місця. А погодження має давати – Львівська міська рада.

Тютюнові кіоски, певно, множилися б у Львові й далі, як гриби після дощу, якби депутати Львівської міськради не поставили чітку вимогу. Кіоски з газетами – будь ласка. Але цигаркам у них – не місце. Тим паче, що їх там частенько купують діти. Адже коли 2005 року мережа «Інтерпрес» уперше отримала місця під кіоски, в ухвалі було чітко прописано «для встановлення МАФів з продажу друкованої продукції БЕЗ ПРАВА РЕАЛІЗАЦІЇ ТЮТЮНОВИХ ВИРОБІВ» (ухвала ЛМР №2030 від 01.12.2005 року). Бо одне діло сприяння українській пресі, а зовсім інше – нікотиновому гендлю. Врешті, тисячі львів’ян мріяли би отримати бодай одну-дві такі торгові точки, аби годувати свої сім’ї. То з якого дива місто мусить дарувати таку пільгу одному пану? Депутати-свободівці десятки разів звертаються до керівництва «Інтерпресу» з вимогою працювати за законом і припинити продаж цигарок. Та ба! Ті в носі мали законне прохання обранців громади. Тоді свободівці готують ще один проект ухвали про заборону продажу тютюну («Про врегулювання торгівлі тютюновими виробами у тимчасових спорудах від 18.07.2013 року).

Депутат-націоналіст Андріян ГУТ­­НИК, якого ВО «Свобода» делегу­­­ва­­­­­­­­­­ла на посаду голови комісії архітектури, містобудування та охорони історичного середовища Львівської міської ради, розповідає, що Ігор Починок приходив до нього на розмову. Адже саме ця комісія погоджує встановлення кіосків та продовження терміну їх експлуатації – себто наділена вельми цінними для Ігоря Починка повноваженнями. Медіа-магнат мав солодку мрію звести у Львові іще десятки нових тютюно-газетних МАФів. Свободівці ж – аж ніяк не проти продажу газет, але – без тютюнового диму. Починок же наполягає, що без нікотину в його кіосках «свобода слова» гине… А коли змовитися з депутатами-свободівцями не вдається, погрожує: не хочете вирішити справу по-доброму, тоді читайте кожного четверга… То хто тут дійсно «рекетир»?

«Каральна бита», загорнута в газету

Отож 13 червня на світ Божий з’являються перші «Гроші Тягнибока». І головний «герой» цього пасквіля – Андріян Гутник, якого «лихий поплутав» усовіщати медіа-магната не плювати на закон. Того ранку Андріян прокидається «знаменитим» – йому присвячено не тільки чільне місце під газетною «шапкою» – але й цілий розворот. Сюжет такий. Скептичний журналіст, не вірячи, мовляв, що «Свободу» фінансують лише її активісти-підприємці (хоча це, взагалі-то, нормально) – починає завзято «копати», де ж то зариті ті міфічні «гроші Тягнибока». Вивчає бізнес підприємця Андріяна Гутника. Його Олег Тягнибок, як приклад, дійсно називав колись у 2009 році ОДНИМ ІЗ меценатів «Свободи» (Андріян на той час був активним членом Економічної ради об’єднання). Наприкінці «розслідування» журналіст з’ясовує, що Гутник не такий вже й олігарх, яким, на його думку, має бути спонсор партії. А тому обзиває Андріяна «звичайним невдахою» і – обіцяє шукати далі «звiдки бере грошi «Свобода»»... Себто все це «сенсаційне розслідування» – виїденого яйця не варте. Але чорт ховається в деталях. Довкола одної такої – маленької й підленької – і плететься вся інтрига. Спершу автор тупо приписує (!) Тягнибокові твердження, що Гутник – ЄДИНИЙ спонсор «Свободи». А далі впродовж усієї статті... сам же свій вимисел «розвінчує»! Паплюжачи по ходу підприємця, малює лідера «Свободи» казна-яким крутієм, що, нібито, забрехався... А раз, мовляв, «гроші Тягнибока» – не в Гутника, то нумо далі «розслідувати»! Головне – в пам’ять має вбитися отой маніпулятивний заголовок-інтрига: «Гроші Тягнибока». Аби читач думав, нібито Олег Тягнибок таки точно ховає від нього якийсь казковий скарб, який конче треба знайти – просто таки, як золото Полуботка. Отоді, либонь, вернеться в Україну щастя й доля!

Просто кажучи, газета «Експрес» з подачі Починка опльовує «Свободу» – на рівному місці. Якби Партія регіонів не була така жадібна – то відіслала би Починкові того ж дня валізу «зелених» – на знак вдячності за таку «благородну» справу. А може - таки відіслала? Адже виявляти благодійників «Свободи» – це на ділі «спалювати» цих людей. Бо кожен, хто фінансово сприяє націоналістам, одразу потрапляє під податковий прес. Чи «Експрес» забув уже, як це в нас є? Отому Олег Тягнибок і не часто називає конкретних людей, коли настирні журналісти вимагають вказати всі прізвища. До речі, Андріяна Гутника Олег Тягнибок називав як одного з меценатів ще чотири роки тому – тоді підприємницькі справи свободівця справді йшли значно краще і бізнес процвітав. Але коли стало відомо, що Андріян фінансує «Свободу» – його бізнес почали свідомо руйнувати. Та й особливість «Свободи» власне в тому і полягає, що її підтримує дуже багато людей. І часто різні у різний час. Ці люди – успішні підприємці, які виросли в патріотичних сім’ях і хочуть, щоб їхні діти жили в нормальній державі.

Ще кілька фактів про Андріяна Гутника. Навіть сьогодні усі підприємства, у яких він є засновником чи співзасновником – а їх близько 20 – дають щороку мільйон гривень чистого прибутку (і, до слова, ще мільйон гривень прибутку – у його дружини). Жодне з цих підприємств не визнане банкрутом. Аквапарк «ПЛЯЖ» справді має кредитні зобов’язання, але він – працює, має численні благодійні проекти. Тут зокрема безплатно навчають плавати дітей-сиріт, дітей-інвалідів, тренуються спортивні команди, відбуваються міжнародні змагання. Отож, обзиваючи свободівця «невдахою» (порівняно зі своїм газетно-сигаретним бізнесом?), медіа-магнат просто обмовляє людину.

Вочевидь, «герой розслідування» Андріян Гутник, прочитавши про себе цілу «сагу» в газеті «Експрес», мав, за задумом Починка, дуже злякатися і від імені всіх депутатів-свободівців піднести дозвіл на цигаркові кіоски медіа-магнату – на блюдечку з голубим обід­­­ком. Але депутати-націоналісти на порушення закону заради Починка – не пішли.

Починкові, збагнувши, що шантаж не діє, на тому й заспокоїтися б. Забрати з кіосків цигарки і продавати, як він і обіцяв, – самі газети. Ну ще там всілякі жуйки, кульки... Але медіа-магнат, якого всі, хто його знає, описують як людину неймовірно амбітну і таку, що звикла за всяку ціну домагатися свого, – наче з ланцюга зривається. Далі читач уже не встигає стежити за всіма «викриттями», повними маніпуляцій та перекручувань. За якихось три місяці – їх з’являється понад десяток!

На чий млинок ллє воду Починок?

Масштаби паплюження «Свободи» в псевдорозслідуваннях такі, що 
складається враження, ніби у Починка прокинувся скажений мисливський азарт. Жадоба свободівської «крові», схоже, не дає йому спати. Не в силах самостійно сплодити тонни фантазій 
та вигадок про «Свободу», аби донесхочу заповнити ними сторінки своєї газети – Починок користується «достойним» творивом інших. Як лахмітник старе шмаття – жадібно вишукує скрізь, де лише можна, всяке плюгавство на «Свободу» і – просто передруковує. Не гребує навіть плагіатом з одіозних провладних ви­­­дань, таких як ахмєтовська газета «Сєгод­­­ня» чи комуністична «2000». Ось телеканал «1 плюс 1» мільярдера Ігоря Коломойського показує брехливий сюжет, що Олег Тягнибок нібито має якийсь міфічний «маєток» у заповіднику. Щасливий Починок негайно переспівує і це. Гадаєте, він, за правилами журналістської етики, бодай зателефонував у прес-службу «Свободи» і перепитав, чи то правда? Звісно, що ні! Ба більше! Газета виходить у четвер, а за два дні до того – у вівторок – прес-служба «Свободи» спростовує брехливий сюжет програми «Гроші». Починок про це навіть не згадує!!!

Треба зазначити, що гідним спільником Починка стає міський голова Львова і також медіа-магнат – Андрій Садовий, котрому «Свобода» не дає красти. Отак вони дуетом і трудяться на ниві очорнення «Свободи». Починок бере у Садового розлоге інтерв’ю (під красномовним заголовком «Незабаром люди спитають «Свободу»: А де ж це щастя, яке ви обіцяли?»), де той на знак вдячності просторікує, яка «кака» ці депутати від «Свободи». До слова, дружба у Починка із Садовим давня – із 1998 по 2002 роки Ігор Починок був депутатом Львівської міськради і належав… до фракції, яку очолював Садовий.

Подейкують, до слова, що надмірний «маніакальний азарт» Починка – очорнити «Свободу» – набув нових яскравих барв після податкової перевірки, яку нещодавно проводили в газеті «Експрес». Нагадаємо, що починаючи від 12 серпня діяльність шести підприємств, що забезпечують підготовку, випуск та розповсюдження газети «Експрес», була заблокована податковою. Але підозріло швидко їхню роботу розблокували. В кулуарах Верховної Ради подейкують, що прочитавши в «Експресі» перші «Гроші Тягнибока», представники режиму на радощах відкоркували шампанське – вони й не чекали, що матимуть такого потужного союзника у вигляді популярної західноукраїнської газети. У найсолодших снах своїх не мріяли, що тут, у патріотичному Львові, знайдеться людина з журналістським посвідченням, яка буде в прямому сенсі слова – захлинаючись від задоволення – паплюжити українську націоналістичну політичну силу. І отоді – послали до Починка хлопців з податковою перевіркою. Про що вони бесідували – не знаємо. Вочевидь, переконали так тримати.

Саме під час податкової перевірки та після неї з’явилися сповнені жовчі, брехні та просто хамства статейки: «Тягнибакс за Тягнибакса», «Та який там закон! Депутати партії «Свобода» зводять у Львові неоковирні споруди без жодних дозволів!», «Гроші Тягнибока-2. Бізнес із серпом та молотом. Керівник опозиційної партії розкошує на гроші, отримані від бізнесу з комуністами», «Партія Тягнибока сиплеться. Син одного із засновників національного руху теж полишив лави партії «Свобода»» (про вихід півтора роки тому (!!!) одного рядового члена зі «Свободи» на Черкащині), «Що будує Тягнибок?» (творчий переспів сюжету телеканалу Ігоря Коломойського, в якому лідерові «Свободи» цинічно приписують будівництво маєтку в заповіднику), «Гроші Тягнибока-3. Хазяїн партії “Свобода”».

Починок живе за кошт повій?

Якими маніпуляціями творяться нібито «викривальні матеріали» «Експресу»? 8 липня Починок випускає в світ своє чергове твориво – «Гроші Тягнибока-2. Бізнес із серпом та молотом». У матеріалі – грубою сокирою витесана «сенсація». Олег Тягнибок нібито… розкошує на гроші, отримані від… бізнесу з комуністами. З якого божевільного пальця виссана така маячня? А ось із якого. Починок нібито «накопує» надсекретну інформацію про те, що спортивний тележурналіст, підприємець, а нині народний депутат Ігор МІРОШНИЧЕНКО за низькою ціною продав будинок у Києві редакторові газети «Київський вісник». Брехня в кожному слові. По-перше, продав не комуністичному редакторові, а капіталістичному ТОВ «Київський вісник». По-друге. За ціною шість мільйонів гривень за 760 квадратних метрів на околиці Києва, на території садового товариства та ще й у час економічної кризи у 2009 році. То це для Починка задешево? Очевидно, тому, що цигарковий бізнес є надприбутковим, незалежно від того, чи є криза, чи нема. А ще Починок винюхує в Інтернеті інформацію, що цей «Київський вісник» колись (23 роки тому!) був «Прапором комунізму». І лишень на цьому факті вибудовує цілу теорію змови Тягнибока з... комуністами. Єдиний документ наведений у пасквілі як доказ тої теорії – скан сайту газети. Там дійсно можна розібрати уривок тексту: «Ранее называлась «Прапор комунізму» (обведено червоним маркером), была официальным органом Ки... Коммунистической партии Украины. Переименована в 1990 году постановлением...». Ну, називалась, ну була органом КПУ (як і всі практично газети в ті часи), ну перейменована ще в 1990 р... І що? Мірошниченко зобов’язаний був це знати? Та коли ту газету перейменували, йому було 14 років! У рідному Лебедині він ще до школи ходив. Чи, може, Ігор перед продажем будинку мусів передплатити «Київський вісник», аби вивчити його зміст? Так виглядає, що Починок винайшов новий закон економіки: питати партквитка, коли щось продаєш. Уявляєте, бабуся, яка на базарі продає яблука, щоразу питає покупця: «А ти не з Партії регіонів, голубе? А не з колишніх есдеків? А чи не був часом у ЗаЄдУ?» За такою логікою можна твердити, що й Починок «розкошує на грошi, отриманi вiд»... повій! Чому ні? Адже, серед покупців сигарет у його кіосках, либонь, і такі трапляються...

Далі «логіка» Починка показує геть карколомні кульбіти. Продав, значить, Мірошниченко будинок. А гроші де? Еврика! Тож саме з тої продажі (не з жодної іншої!) він купив авто, яке потім надав у користування лідерові «Свободи». Висновок феєричний – Тягнибок таємно співпрацює з комуністами!

Фантазії Починка: Голлівуд плаче

А ось найсвіжіший антисвободівський «шедевр» від Починка, надрукований у номері за 12 вересня. «Гроші Тягнибока-3. Хазяїн партії “Свобода”». Цього разу журналіст береться за народного депутата-свободівця, Голову Економічної ради ВО «Свобода» Ігоря КРИВЕЦЬКОГО, який багато років у партії, але ніколи не був надмірно публічною людиною. Власне непублічність Кривецького стає приводом, аби журналіст вибудував божевільну теорію, за якою Ігор Кривецький − це рекетир далеких 90-их. Коротко сюжет. Журналіст «Експресу» намагається знайти інформацію та фотографії Ігоря Кривецького в Інтернеті. Стверджує, що не знаходить. Хоча насправді – це не так, є в Інтернеті і такі фотографії, і така інформація. Страшенно підозрілим журналістові видається також і те, що він не відшукав, коли саме Ігор Кривецький закінчував навчальні заклади. Хоча це також нісенітниця. Ігор Кривецький закінчив стаціонарно (!!!) хіміко-технологічний факультет Львівського політехнічного інституту у 1995 році, а згодом здобув другу вищу освіту – закінчив економічний факультет університету, спеціальність – «Міжнародні відносини». Його дипломи є на сайтах вишів, ЦВК та Львівської обласної ТВК. Підозрілим здається журналістові і те, що бізнес Ігоря Кривецького… досі не зруйнували (до слова, нині на цих підприємствах безвилазно сидять численні перевірки). Тобто те, що бізнес свободівця Андріяна Гутника понищили – підозріло. І що бізнес родини Кривецького ще живий – також. Як тут не згадати про те, як в середньовічні часи «розпізнавали» відьом. Бідну жінку зв’язаною кидали у воду. Випливе – відьма, в багаття її. А втопиться – отже, була не відьма. Царство їй небесне. Але шансів вижити у жодному разі не давали.

Отож озброєний «підозрілістю» журналіст їде в рідне село Ігоря, де проживає 150 людей і всі один одного знають. Знаходить там безіменних (!!!) осіб, які, виявляється і не відають, що їхній односелець є нардепом України, а нібито «працює в рекеті». Нічого не нагадує? У сюжеті на «1+1» в програмі «Гроші» використовували таких самих анонімних «свідків», які розказували про «маєток Тягнибока». Один почерк! Брехня на брехні їде, брехнею поганяє – кажуть українці. Такий собі – синдром Мюнхаузена. Або – запаморочення від брехні. Як можна людину, яка не фігурувала у жодній кримінальній справі (навіть як свідок) зробити рекетиром і кілером, у якого «руки по лікоть в крові». Та якби влада мала хоч найменшу зачіпку, що у Ігоря Кривецького кримінальне минуле – його – Голову Економічної Ради «Свободи» – уже стерли б на порошок.

Ні, товариство, ці, такого роду «викривальні статті» – це ніяке не марення слабої на шизофренію голови – це цинічне заробляння «бабла». І зухвала впевненість, що читачеві можна втулити все, що заманеться. До слова, всі бізнеси Ігоря Кривецького – легальні, він працює на ринку готельного і ресторанного підприємництва. У 2008-му балотується до Київської міської ради (№6 у виборчому списку). 2010 року стає депутатом Львівської обласної ради.

І ще момент. З цього пасквілю про Ігоря Кривецького вже цілком явно стирчать вуха інтересів Банкової. І знаєте – де? В питанні… сланцевого газу. За фантазією Починка, Івано-Франківська обласна рада нібито через те не погодила дозвіл на видобування сланцевого газу, що американська компанія «Шеврон»... не заплатила «всесильному» Кривецькому 450 мiльйонiв доларiв (!!!). Цю «качку» втулили в матеріал не просто так. Мета − відвернути увагу від усім відомої корупційної схеми. Тої, за якою  «Сім’я» через свою фірму-прокладку від сланцевої угоди отримає  десятивідсоткову участь.

То, може, правду люди кажуть, що Починок отримав завдання «зверху» – кожного підприємця, який є у «Свободі», обплювати так, аби ніхто з успішних українців і думати не смів сприяти «Свободі».

Але. Брехнею, кажуть, світ пройдеш, та назад не вернешся. Пригадуємо історію іншої популярної львівської газети «Молода Галичина». Років 15 тому контроль над нею отримали так звані есдеки (партія СДПУ(о)). І – почали наводнювати улюблену газету львів’ян всілякими наклепницькими матеріалами на тодішню опозицію. До речі, і тоді, 9 років тому, чи не найбільш популярним (за частотою негативних згадок) у цій газеті став саме ненависний партії Медведчука Олег Тягнибок. Все це вже було. Люди спершу були шоковані, вражені, а потім відвернулися – перестали читати та купувати. Тираж упав, газета вмерла. Як би Починок та сам своїми руками не вирив своїй газеті яму! Щонайменше наївно думати, що люди бездумно і всьому повірять. І дуже шкода, що Починок перетворює шановану колись газету «Експрес» на «жовте» видання…

Гнилі технології

Мусимо нагадати: метод зведення порахунків з допомогою зухвалої брехні – це аж ніяк не винахід Починка, він зародився в надрах совєцької кадебістської машини – така собі технологія виставляння дисидентів кримінальними злочинцями. Пригадаймо, В’ячеслава Чорноволасудили… нібито за зґвалтування. Уже за Незалежності колишні кагебісти розповідали, як важко було знайти жінку, котра згодилася б лжесвідчити. Василя Стуса було оголошено «особливо небезпечним рецидивістом». Члена Української Гельсінської Спілки Ярослава Лесіва зробили «наркоманом», у Петра Розумного нібито знайшли холодну зброю… Нині просто інші часи. «Невгодних» по-модньому оголошують як не рекетирами, то «кримінальними авторитетами». Приписують їм «брудні гроші» і чужі маєтки…

А ось ще одна, стара як світ технологія – «Поділяй і володарюй!». Починок стверджує, ніби існує не одна, а… дві «Свободи». Одна «Свобода», на його думку, хороша, а друга – нібито погана. «Хороша» – це Руслан КОШУЛИНСЬКИЙ, Андрій ІЛЛЄНКО, Юрій МИХАЛЬЧИШИН, Ірина ФАРІОН… А «погана» – це підприємці, які належать до націоналістичної сили, і її лідер. Але насправді «Свобода» – єдина.

Адже політична сила – надзвичайно складний і багатогранний організм. «Свобода» – це і речники, як-от Юрій Михальчишин чи Ірина Фаріон, і люди, котрі роздають газети, і організатори, і підприємці (зазвичай, теж хороші організатори і стратеги), які коштами підтримують «Свободу» тощо. Голуба мрія чинного режиму – «знешкодити» підприємців, які допомагають «Свободі» фінансово. Адже тоді націоналісти навіть не зможуть поїхати на акцію чи надрукувати газету. Багато хто, звісно, мріяв би, щоб націоналіст був повік «голим, босим, у вінку». І навіть підприємець щоби став «звичайним невдахою», як це мариться Починку.

Інший фокус, який застосовує Починок, полягає в тому, що всі його висновки ґрунтуються на припущеннях, свідченнях якихось безіменних осіб, чутках та переказах. По суті кожен «доказ» супроводжується словами: «дехто вважає», «дехто каже», «оповідають», «можливо», «може бути», «ймовірно» тощо. Словом, головне джерело інформації – «баба бабі сказала».Конкретних фактів та свідчень нема. Такі прийоми спеціально застосовують також для того, аби не можна було подати до суду. Мовляв, ми ж попереджали, що то просто наші припущення, чутки.

Ще цікава деталь. Схоже, не ми перші помітили, що головна зброя Починка – маніпуляція. У червні цього року Ігоря Починка виключають зі Спілки журналістів. А перед тим, 14 березня, до секретаріату ЛОО НСЖУ надходить текст відкритого звернення 58 журналістів (фактично з усіх львівських ЗМІ!) щодо ситуації, яка склалася у журналістському середовищі Львова та щодо порушення етичних принципів журналістики головним редактором газети «Експрес». «Львів, який завжди був прикладом свободи слова та дотримання журналістських норм, сьогодні постав перед загрозою повної дискредитації професії журналіста та нівеляції професійних стандартів, а відтак – повної втрати довіри до засобів масової інформації. Така загроза спричинена систематичним порушенням етико-моральних норм, а часто – і Закону України «Про друковані засоби масової інформації в Україні» газетою «Експрес» та персонально її головним редактором Ігорем Петровичем Починком», – йшлося зокрема у зверненні…

І ще факт для роздумів. Починкові не вперше боротися з опозиційною політичною силою. 2010 року він брав участь у знищенні Львівської «Батьківщини» – надавав свої сторінки тодішньому депутатові від БЮТ – «тушці» Іванові Деньковичу. 11 березня 2010 року в «Експресі» вийшло перше інтерв’ю з Деньковичем з промовистою назвою «Мафіозні групи захопили ключові плацдарми в БЮТ», а 18 червня того ж 2010 року – друге інтерв’ю з Деньковичем «БЮТ – це біле братство, де Бог замінений на Тимошенко». Восени Львівську організацію «Батьківщини» зняли з виборів. Цікаво, що сподіваючись на те, що у львів’ян коротка пам’ять, Починок нині силується стверджувати, що у загибелі львівської «Батьківщини» нібито винна… «Свобода».

Собаки гавкатимуть далі

Останнім часом, після короткого періоду відносної гласності – з часу проходження «Свободи» в парламент і приблизно до початку літа – для націоналістів знову «закриваються» засоби інформації і починається період замовчування. Видно, «Свобода» стала настільки небезпечна для режиму, що нею не на жарт стурбовані ті, котрі «зверху». Є відомості, що уже дано команду «фас» для багатьох-багатьох ЗМІ. Схема розправи зі «Свободою» виглядає так: зі всіх сторін зашарпати брехнею і наклепами у такому обсязі, аби націоналісти тільки те й робили, що виправдовувалися. Аби про своє більш актуальне завдання – боротьбу з режимом Януковича – вони і думати забули. А ще – влаштувати націоналістам у західному форт-пості такі проблеми, аби ті на схід не пхалися.

Звісно, свободівці, про яких писав і ще напише у своїх статтях Починок – це ж не святі ангели з крилами. Але і не чорти з рогами, як їх малюють в олігархічних ЗМІ. Вони – такі ж, як усі люди, з якимись своїми «плюсами» та «мінусами». Але ж не з вигаданими біографіями! І вони не є «тушками» і ніколи ними не стануть, правильно голосують в інтересах громади, завжди на передовій боротьби за національні і соціальні права українців, віддані ідеї. То очевидно саме це викликає таку лють і потік маніпуляцій та брехні - як єдиний спосіб нашкодити потужній та монолітній політичній силі.

Свідома брехня зі всіх сторін потрібна також для того, аби переконати українців, що мовляв – «всі вони однакові і думають тільки про власну кишеню». Видно справжній рейтинг Олега ТЯГНИБОКА і «Свободи» насправді набагато вищий, аніж його малюють соціологічні служби. Точнісінько так само, як це було на останніх виборах до Верховної Ради, коли Україна вражено ахнула, побачивши результат націоналістів. І цього разу буде так само.

То ж не дивуйтеся, коли знову на газетно-сигаретних розкладках у нових сезонах побачите кричущі заголовки свіжих «викривальних» серіалів: «Палаци Тягнибока», «Катівні Тягнибока», «Людожерство Тягнибока» тощо.

Замість P.S. Правда про «гроші Тягнибока»

А тепер факти. І цифри. Коли в нас політики найщедріші? Правильно, під час виборів. За їхніми видатками можна й судити: хто які дійсно гроші має. Як відомо, найменше їх мала якраз «Свобода». Порядний журналіст не міг того не знати. Ціла всеукраїнська кампанія обійшлася «Свободі» лише у $2,9 млн. Це дешевше, ніж середньої руки мажоритарний «гречкосій» кидав на один (!) округ. Ще наочніше порівняння: липовий проект Королевської вбухав у свій програш, за різними оцінками, в 50-70 разів більшу суму – $150-200 мільйонів. А кампанія ПР, ціною близько $850 мільйонів (оцінка консалтингової групи «SA Political Communications»), – майже в 300 (!) разів дорожча за свободівську. Навіть комуністи (які дістали на 5 мандатів менше, ніж «буржуазні» націоналісти) потратили на вибори, за підсумками експертів, у понад 17 разів більше... Як бачимо, не в тій кишені рахує «гроші» Починок.

Але не важко полічити, яку суму «Свобода» вклала у кожен мандат. В середньому – по $78 380. Зокрема, 
й у мандат свого лідера Олега Тягнибока. Як і у мандати Андрія Іллєнка, Юрія Михальчишина, Ірини Фаріон, Руслана Кошулинського та інших – усіх, кого інтриган із «Експресу» спершу лукаво хвалить, а тоді пробує протиставити їхньому ж провіднику.

Звісно, найдорожчий капітал «Свободи» – не ті гроші. А тисячі активістів – ідейних і щирих людей, які об’єдналися за покликом серця для спільної боротьби. І вороги добре знають, у чому сила націоналістів. Тому й зі шкіри пнуться, аби впорснути отруту підозр, зневіри і розбрату.

Той, хто хоча б щось тямить у реаліях нашої політики, розуміє: $78 380 тут – смішна сума. «Свобода», яка об’єднує десятки тисяч активістів, раз на 5 років спроможна на це. Коли і всяка «тушка», яка купує собі місце у списку деякої партії, і кожен «мажор», що округ свій «засіває», платить у десятки, а то й сотні разів дорожче. Ба, і пересічний Починок (лише на цигарках!) за рік у кілька разів більше наварює...

То де ж ті «гроші Тягнибока»?