Іванофранківець Юрій Добрусь про власний фільм, знятий на iPhone

Кілька днів в Україні з голлівудським розмахом презентували український гостросюжетний фільм «Тіні незабутих предків». Та не меншої уваги заслуговує ще один вражаючий український фільм. Щоправда, короткометражний. Цими вихідними його можна було побачити на Трускавецькому міжнародному кінофестивалі «Корона Карпат». Фільм «Той, що ховається» представив молодий івано-франківський режисер Юрій Добрусь .

Кореспондент «Бліц-Інфо» поспілкувався з молодим режисером про особливості фільму, друзів, роботу в житті та українське кіно.

Пане Юрій, чим особливий Ваш фільм?

Перш за все тим, що знятий на iPhone 4s. Без великих бюджетів, але  підготовлений за всіма законами кіно. Просто замість камери використаний телефон. І сценарій був написаний саме так, щоб фільм вийшов не дорогий, але цікавий.

Як виникла ідея використати не професійну камеру, а саме телефон?

Було бажання внести в нього частинку чогось новітнього. Тому я вирішив зняти його на телефон. Тобто, показати своїм прикладом, що не треба чекати на камери чи великі гроші. Потрібно використовувати ті можливості, що є під рукою.

На момент роботи з «Той, що ховається» мали досвід у режисурі?

Так. Власне «Той, що ховається» мій другий фільм. Перший  - «Харизма» знімав більше двох років тому. Він був знятий не на телефон, а більш професійно. І жанру там інший - кримінальна драма та фантастика. «Той, що ховається» можна зарахувати до «сюрреалізму», «драматичної комедії». Думаю, він буде цікавий любителям фільмів Девіда Лінча. Щодо сценарію, то фільм знятий за п’єсою Андрія Малащука. А його син - Арсен Малащук  грає головну роль у цьому фільмі.

А скільки взагалі людей знялося у цьому фільмі?

У фільмі 3 головні актори. Також є епізодичні персонажі, яких можна зачислити до головних, адже фільм короткого метру. Загалом всі вони мої друзі. Я також зіграв одну роль. Знімальна група також була невелика. Взагалі, на майданчику найважчі зйомки тривали півтори доби – ніч, день і ще одна ніч. Деякі моменти дознімались пізніше. Місце локації – один старенький будинок у Коломиї. Загалом цей фільм, як експеримент, знятий практично на одній локації практично. Обмежена кількість акторів, простенький реквізит. Все решту витягується грою акторів і сценарними перипетіями. Найбільше в нас витягнув звук.  

Скільки витратили на «Той, що ховається»?

Загальний бюджет менший, ніж 8 тисяч гривень. До прикладу, якщо порівнювати з 15-хвилинними іноземними фільмами, то там ціни від 10 до 100 тисяч доларів. Звичайно, в нас не було професійних акторів і техніки. Але в порівнянні з іншими, схожими він знятий за копійки. Раніше я працював з кліпами та рекламою, то часто й вони коштують дорожче.  

Кіно – це ваша основна професія та спосіб заробітку?

Насправді я лікар. Займаюсь медичною практикою і є приватним підприємцем. У мене стоматологічна клініка у Надвірні. Тобто сьогодні кіно для мене як хобі. Але в майбутньому хотів би приділити йому більше часу. І після короткометражного попрацювати над «повним метром».

Тобто, якщо вийде на цьому більше заробляти, то ви готові змінити професію?

Так, звичайно. Є люди, приклад яких показує, що на кіновиробництві можна заробляти. Для цього треба вивчати ринок, брати приклад з інших країн, які мають на цьому досвід. Особливо США. Хоча, в Україні немає достатньої кількості кінотеатрів для заробляння на фільмах. Але якщо люди будуть більше ходити в кіно, тоді на цьому можна буде заробляти і в Україні. Та для цього має бути грамотна, хороша історія. Водночас, не дорога. Це не має бути якесь поетичне кіно чи арт-хауз. Воно має бути жанрове та захоплювати глядача.

Яку мету переслідували, знімаючи фільм?

Для мене це, перш за все, тренування перед «повним метром». Якщо взяти за приклад таких великих режисерів, як Люк Бессон, Спілберг чи будь-кого іншого, то в кожного від п’яти до десяти фільмів, які так і не здобули визнання.  Чи взагалі були викинуті в корзину. Але попри все, це були для них такі собі «проби пера». І це треба визнати. Вони могли ці гроші вкласти у здобування «кіношної» освіти. Але вкладали у сам продукт, тобто в кіно. І це найкраща школа. Власне, у цей фільм я хотів внести частинку чогось новітнього. Показати, що не треба для «тренувального» фільму витрачати великі гроші.

Як оцінюватимете рейтинг популярності Вашого фільму? Кількістю переглядів, відгуками чи заробленими статками?

Ну звісно, кількістю переглядів та добрими відгуками. Статків на ньому не заробити не планую. Адже, як казав Альфред Хічкок – «кіно – це екран і місця в залі потрібно заповнювати». В даному випадку замість місць в залі, інформуватиме кількість переглядів. Дуже хочеться, щоб фільм побачило якомога більше людей. Також важливі відгуки будь-якого змісту. А рейтинг перегляду буде важливим показником.

А де можна побачити «Той, що ховається»?

Він вже є на youtube.  І кожен бажаючий може його переглянути.

Не плануєте традиційної презентації в Івано-Франківську?

Думаю, що проведу її за кілька тижнів в одному із івано-франківських кінотеатрів. Та разом із своїм першим фільмом «Харизма», який зараз дещо змінюється, вдосконалюється з технічної точки зору.