Їзда на двох колесах в Івано-Франківську: Доступно і здорово

Івано-Франківськ претендує на негласне звання вело–столиці. За останні три роки кількість велосипедистів на вулицях міста стрімко зросла.

Івано-Франківську були проблеми із раціональним використанням індивідуального транспорту під час руху вулицями міста. Відчайдушні власники та любителі покататися на велосипедах не мали такої можливості,  бо їхні рухи обмежувалися нестачею відповідної інфраструктури. Але навіть із появою велодоріжок про безпеку руху на двоколісному транспорті можна тільки мріяти, пише Західний кур'єр

«У вихідні люблю покататися велосипедом по місту. Для цього вже є відповідні смуги, а тому автотранспорт такому руху не заважає. Якось я вимушено виїхав своїм авто на велодоріжку вздовж вулиці Франка. Свою помилку визнав тоді, коли навпроти зупинились два велосипедисти, котрі не могли проїхати. Вони просто стояли і дивились мені у вічі. Неприємно, звичайно, але через припарковані автомобілі вздовж вулиці я не мав вибору», – ділиться гірким досвідом порушення прав велосипедистів іванофранківець Михайло.

Схожих прикладів на вулицях нашого міста можна назбирати ледь не щодня. Заважають руху велосипедів навіть пішоходи, котрі рухаються спеціальною смугою для двоколісних.

Про комфорт та переваги руху на екологічному двоколісному транспорті, а також про велоінфраструктуру в Івано-Франківську говоримо із координатором програми «Стала мобільність» від платформи «Тепле місто» Володимиром Радевичем.

– Для початку розкажіть про позитив розширення велодоріжок у нашому місті. Чи достатньо на сьогодні інфраструктури для велосипедистів?

– Зараз дуже гарною є тенденція розширення мережі велосипедних маршрутів у місті. Відмінний приклад – це велодоріжка на вулиці Галицькій, яка продовжується в м-н Пасічна. Ця велодоріжка в майбутньому значно розвантажить транспортний потік у цьому напрямку, якщо все «зіграє» в комплексі (тобто, як інфраструктура, так і освіченість жителів про значно вищу їх мобільність при використанні велосипеда в нашому місті).

– Наскільки велорух в Івано-Франківську є дійсно популярним? Чи є потреба у встановленні велодоріжок?

– Сама велодоріжка на багатьох маршрутах насправді, може, і не потрібна. Справа в насиченості руху. Тобто, якщо потік автомобілістів, велосипедистів і пішоходів на одному маршруті дуже насичений, то їх всіх потрібно розділяти, щоб уникнути потенційних аварій і розвантажити транспортний потік, бо у цих трьох категорій різний ступінь захисту і різний темп пересування.

Між тим, чудово, коли велодоріжка є, бо це психологічний фактор відчуття безпеки і значимості на дорозі. Сильний стимул пересісти на велосипед тим, хто цього ще не зробив.

– Чи комфортно сьогодні велосипедистам, якщо порівнювати із ситуацією декілька років тому?

– Набагато комфортніше. Навіть сам це відчуваю, бо комплекс рішень  та розвиток інфраструктури сприяють росту кількості освічених велосипедистів і велосипедисток в місті та комфортних доріг. До речі, про велосипедисток. Є така світова тенденція, якщо багато велосипедисток, то дорога є безпечнішою, а велосипедний рух прогресивнішим (ну і звісно, красивішим – жартує) У нас в платформі «Тепле місто» є проект «Велошкола», де ми навчаємо, як із комфортом пересуватися велосипедом у місті.

– Часто як пішоходи, так і водії не зважають на смугу для велосипедів. Чи завжди велосипедистам дають перевагу руху на спеціально облаштованих доріжках?

– Я не зважаю на це взагалі, бо ще немає загальної культури пересування містом. Ну як можуть бути суперечки з пішоходами, які виходять на велодоріжку, якщо люди досі (і завжди) перебігають дорогу (часто з великою швидкістю автомобілів) не у визначених для цього місцях. Особисто я зупиняюся і проводжу коротку дружню бесіду з людьми стосовно велодоріжки і чому я там їжджу, а їм не рекомендовано там бути. Бо це безпечніше для них самих. Завжди усміхаюся і бажаю хорошого дня. Майже завжди люди реагують з позитивом і вибачаються, що не знали про це.

– Не кожен іванофранківець готовий ризикнути і сісти на двоколісний транспортний засіб. Як людині подолати страх і виїхати на трасу?

– Вище я згадував про проект «Велошкола». Наші студенти різного віку (від 5 до 72 років) пройшли це навчання, і я зараз радію, коли бачу їх на велосипеді, коли вони їдуть у своїх справах. Можна почати з лайтових поїздок в паркових зонах чи за містом. Або з повільних поїздок з дітьми на площах міста. Як і в будь-якій справі, тут страх долається кількістю спроб.

– Сьогодні у місті достатньо велопарковок? Чи зацікавлені у їх встановленні місцеві підприємці та влада?

– На сайті maps.if.ua можна переглянути поточну оновлену ситуацію з кількістю велопарковок у місті. Скажу, що центр зараз відповідає запиту. Підприємці і міська адміністрація долучаються до цього процесу. Місцеві бізнеси замовляють велопарковки і хочуть їх біля своїх закладів чи офісів, бо це справді комфортно (для їх відвідувачів чи працівників). Велосипедисти на 25-30% схильніші до імпульсивних покупок, а це сприяє розвитку малого бізнесу, вони це розуміють і готові вкладатися в інфраструктуру. Можу сказати, що у нас доволі хороша ситуація з bike-friendly офісами і ресторанами.

– А як щодо можливого велопрокату?

– З прокатом у місті складна ситуація, але реально знайти декілька велосипедів для сімейних прогулянок. Ситуація зумовлена низькою довірою, тобто в нас все ще кількість збитків від поломок або крадіжок більша ніж прибуток від такої діяльності. Зрозуміло, що це поки просто не рентабельно.

Можу ще додати, що в рамках програми «Стала мобільність» і за сприяння департаментів міста я веду переговори з декількома міжнародними стартапами, що надають послуги bike-sharing прокату.

Bike-sharing – це специфічний вид прокату, де ти можеш взяти велосипед в оренду в одному місці і залишити в будь-якому іншому за відносно низьку плату. За розрахунками, користування такими сервісами вигідніше навіть від користування громадським транспортом.

– І насамкінець – про переваги чи недоліки їзди на велосипеді.

– У користуванні велосипедом суцільний позитив. Ти швидкий і здоровий, завжди приходиш на зустрічі вчасно, бачиш усмішки людей. А ще відчуваєш кайф, коли переганяєш у спокійному темпі пробку автомобілів на дорозі. “Головне – берегти себе і думати про інших людей (учасників руху) поруч.