– Який художній стиль ти використовуєш?
– Зараз використовую сучасний стиль, який поєдную з автентичністю. Часто додаю найпопулярніші техніки, наприклад, спиртові чорнила, золочення поталлю.
– Хтось ще у твоїй сім’ї займається творчістю?
– В моїй сім’ї творчістю займаюсь не тільки я. Створювати красу власними руками вміє також мій дідусь. Він – столяр. А ще мій дядько був різьбярем, інколи любив малювати.
– На яких сучасних художників ти орієнтуєшся? Чиї роботи тобі подобаються найбільше?
– Дуже люблю сучасних художників. Наприклад, Жан-Мішель Баскія, Алік Монополі. Також Пікассо мені дуже подобається, Кавс. До речі, ще захоплююсь Кусамою Яйої.
– Коли з’явилась в тебе любов до створення картин?
– Малювати любила ще з дитинства. У юному віці почала навчатись в художній школі. Тоді зрозуміла, що хочу обрати саме творчий шлях в житті й згодом вступила в Косівський коледж мистецтв та Краківську академію. В мене не було якогось переломного моменту. Я завжди любила малювати й знала, що хочу цим займатись.
Коли навчалась в Косові, то вже тоді малювала портрети на замовлення та заробляла свої перші кошти. Також продавала всі свої роботи, які створювала під час навчання.
– Чи були в тебе моменти, коли сумнівалась у своєму таланті? Як ти долала цей період?
– Іноді було морально важко. Був час, коли я не могла віднайти свій стиль. Я і досі його шукаю. Пригадую той період, коли я навчалась в Польщі. Так, думаю, це був саме той час, який вплинув найбільше на мою творчість. Навчалась в професора, який постійно критикував мої роботи. Зараз я розумію для чого це було. Саме він навчив мене виокремлювати свою унікальність, дав розуміння, що кожна картина має мати свій сенс і виділятись креативністю.
Навчаючись в Кракові, я почала працювати. Як і всі студенти, обрала для себе підробіток у сфері обслуговування. Потім мене перевели в інший магазин, де потрібно було мити підлогу, санвузол, тягати важкі коробки. Я відчула приниження і зі сльозами в той же день покинула роботу. Думаю, це сталось для того, щоб я зрозуміла, що маю талант і можу заробляти саме цим, а інші роботи – не для мене.
– Розкажи про першу виставку твоїх робіт.
– Першу свою виставку я організувала в 17 чи 18 років. Вже детально не пам’ятаю. Тоді я підготувала картини в різних стилях, бо вони створювались під час навчання. Після цього я довго не виставлялась, бо весь час хотіла зробити щось масштабніше, грандіозніше. Зараз я мандрую країнами зі своїми роботами, щоб не тільки їх презентувати, а й продавати. Ці кошти ми направляємо на допомогу ЗСУ. Крайня моя виставка відбувалась в Польщі, в місті Краків та у Варшаві.
– В яких країнах ти бувала зі своїми картинами?
– На початку осені минулого року я їздила з виставкою по Європі. Це був Краків, Варшава, Гданськ, Берлін, Брюссель та Париж. Виставка мала назву “Я-Маріуполь, Я-Азовсталь”. З абсолютно незнайомими мені людьми, я відправилась в тур, де на площах кожної країни ми проводили мітинги й була виставка моїх картин. Наживо я малювала там ляльку-мотанку й одразу продавала. За продані картини та донати людей нам вдалось купити 2 дрони Mavic 3.
– Чому саме ляльки-мотанки є героїнями твоїх картин?
– Лялька-мотанка – це наш стародавній оберіг. Тому саме картину-оберіг хочеться створювати для людей. І до того ж цим допомагати нашим воїнам.
Також я займаюсь настінним розписом. Вважаю, що мистецтво є дуже важливим. Це ніби окрема історія. Дуже хочеться залишити слід після себе. Кожна картина художника несе якусь цінність.
– Скільки коштувала твоя найдорожча картина?
– Якщо говорити про найдорожчу картину із зображенням ляльки-мотанки, то роботу було продано за 100 тис. грн. Тим самим я встановила рекорд – найдорожчий проданий мистецький твір на Коломийщині.
– Твої картини знаходять своїх майбутніх власників по всій Європі. Який обсяг замовлень ти вже виконала?
– Понад 1000 замовлень по Україні та за її межами.
– Люди з яких країн найчастіше купують твої роботи?
– Купують люди різних національностей: українці, поляки, іспанці, англійці.
– Також ти розмальовуєш воєнні атрибути, які потім продають на аукціонах.
– Так. В травні цього року мені привезли використаний Javelin. Я його розмалювала і на благодійному аукціоні цю роботу продали за 40 тис. грн. Також займалась розписом авіаційних тубусів.
– Почалась повномасштабна війна. Деякі творчі люди або зробили паузу у своїй роботі, або навпаки ще більше почали створювати свій продукт. Як було в тебе?
– Перший місяць повномасштабної війни я була вдома. Почала волонтерити. Але дуже скоро зрозуміла, що цим займатись мені важко. Тож поїхала до Польщі, щоб своїми майстер-класами збирати кошти для ЗСУ. Такі ж навчання проводила в Лондоні. Після цього разом із моїм другом створили проєкт “Оберіг Воїна”, в рамках якого продаємо картини із ляльками-мотанками й збираємо кошти на придбання 30 приладів нічного бачення для воїнів. Їхня вартість – 100 000 дол.. До речі, зараз ми назбирали вже на три такі прилади.
Під час війни мені хочеться ще більше творити, бо багато емоцій, які треба передати на полотно. І я розумію, що цим можу допомогти. Затишшя у творчості в мене було рівно місяць. А коли приїхала в Польщу, почала дуже багато малювати. Одну із моїх картин взяли у Польський сучасний музей, де картина буде виставлена після закінчення бойових дій в Україні. Ця робота в єдиному екземплярі й тепер належить польському музею.
– Ти не тільки малюєш картини, а й навчаєш інших. Як започаткувала свою артстудію?
– Після навчання в Кракові, я повернулась в Україну. Згодом вирішила відкрити приміщення, де можна було б придбати мої картини. Спочатку це був маленький шоурум. Але почали приходити діти, щоб навчитись малювати й мені довелось розширюватись. Орендувала більше приміщення, взяла помічницю і так ми працювали проводячи заняття для дітей. З часом до нас на заняття почали записуватись ще й дорослі. Ми знову розширили своє приміщення і колектив.
– Що тебе надихає на створення нових картин
– Я надихаюсь людьми. Перед створенням картини, часто дивлюсь різні фото моделей, просто картинки, придивляюсь до аксесуарів. А ще буває, ідея приходить вже в процесі створення.
Завжди потрібно знайомитись із новими людьми. Думаю, якби я була сама по собі, то в мене нічого б не вийшло. Те, що ми збираємо такі суми від продажу картин – не тільки моя заслуга, а й тих людей, які допомагають в організації. Команда – це сила.
– Окрім малювання, чим ще займаєшся?
– Дуже люблю подорожувати світом. Обожнюю відвідувати приватні музеї, галереї. Люди, які колекціонують твори мистецтва, мене найбільше надихають, мотивують стати однією із найкращих. Дуже хочу своєю творчістю досягти рівня світових художників, тому намагаюсь виходити на європейський рівень організовуючи власні виставки у різних країнах.
– Окрім закордонних виставок, де ще можна побачити твої картини?
– Насамперед, можна побачити на моїй сторінці в Instagram. Також багато моїх стінописів можна побачити в місті Коломия. Але найбільше робіт я виконую під замовлення, тож вони розкидані по світу і прикрашають оселі людей.
– Серед усіх твоїх картин, яка є найдорожчою особисто для тебе?
– Є одна дуже важлива картина для мене – іконопис “Ісус на левкасі”. Зараз ця робота знаходиться в мого дідуся. Впевнена, саме її я передам своїм правнукам.
Автор: Христина Ткачук
