Кузьма Скрябін: Івано-Франківськ — це острів свободи. Іншого такого міста немає

Першою великою подією цієї осені в музичному житті Івано-Франківська став концерт гурту «Скрябін» на стадіоні «Рух», який відвідало майже сім тисяч людей, незважаючи на холодну і дощову погоду. Учасники дійства рятувалися парасольками, дощовиками та гарячими напоями.

Концерт не розпочинався, аж доки всі люди на трибунах і у фан-зонах не зайняли своїх місць. Група вийшла на сцену з невеликим запізненням. Упродовж всього концерту, що тривав близько двох годин, на стадіоні панувала надзвичайно тепла та драйвова атмосфера. Люди на трибунах не могли всидіти на місці, танцювали і підспівували нові та вже добре відомі хіти. Серед них — «Добряк», «Маршрутка», «Танець пінгвіна», «Мумітроль», «Спи собі сама» та «Старі фотографії».

Фронтмен гурту Кузьма Скрябін (Андрій Кузьменко) «запалював» стадіон: робив «море» у фан-зоні з допомогою рук та «небо» — у секторах з допомогою ліхтариків. Також дякував «найліпшим у світі людям, які прийшли, незважаючи ні на що», лягав відпочити на сцену разом із гітаристом, а під час виконання однієї з пісень зістрибнув до фанатів.

Після концерту Кузьма погодився відповісти на кілька запитань спеціально для газети «Галичина».
— Чи задоволені ви концертом в Івано-Франківську? Було дуже багато людей попри погану погоду...
— Ти вважаєш, що була погана погода? Дощу ж не було. Ні краплі не впало під час концерту. Я літав над Франківськом дві години на літаку й то все розганяв.
— А як атмосфера концерту?
— А тобі як?(Сміється)
— Мені дуже сподобалася!
— Ну то чого мене питаєш? Я ж казав, що Івано-Франківськ — то острів свободи. іншого такого міста немає.
— З якими відчуттями ви приїхали в місто, в якому колись були персоною нон ррата?
— Ми вирішили всі питання. і я почувався так, як людина, на концерт якої прийшло шість з половиною тисяч людей.
— Не так давно ви презентували новий альбом «Добряк». Чим відрізняється він від попередніх та чому саме так називається?
— Піснями відрізняється. Вони там зовсім інші. А назва така, бо я вважаю, що українське суспільство, як і будь-яке інше, за останні 20 років дуже рідко вживало поняття «добряк» і вже починає забувати про значення цього слова.
— У вашого гурту є понад два десятки альбомів. Який із них ви могли б виокремити як особливий?
— Ну альбом, напевно, ні. Радше пісня якась в кожному альбомі є особливою, пов’язаною з подією чи людиною. В останньому альбомі такою піснею є «Лист до друга».
— Я зауважила, що ваші кліпи почали менше транслювати на музичних каналах. У чому ж річ?
— Все тому, що вони вимагають гроші, а я їм їх не даю.
— Ваш кліп «Руїна» наробив дуже багато галасу в інтернеті, показавши, наскільки трагічною є ситуація в нашій країні. Що ви особисто могли б зробити для поліпшення ситуації?
— Я принаймні про це говорю.
— Як почуваєтеся в ролі письменника? Чи потішите найближчим часом читачів новою книжкою?
— Ну я точно не письменник. (Сміється). Та одна брошурка, яку я видав, не дає мені права носити лаври письменника. Є певні ідеї, але зовсім немає часу сісти і продовжити.
— Але ви плануєте?
— Знаєш, планувати — то така невдячна справа. Треба сісти і зробити. А годувати людей обіцянками, — то не в моєму стилі.
— Ви тепер чимало часу проводите на зйомках. Готуєте новий кліп?
— Ні, ми знімаємо не кліп, а програму «Машина часу», що вийде на ICTV. Вона буде дуже «кльова».
— Що можете побажати читачам газети «Галичина»?
— Побажаю, напевно, не лише читачам, а всім,  аби та країна повернулася до нас обличчям, а не тим органом, яким вона розвернута нині.