Любомир Стринаглюк: Свобода від Заповідей і Бога — лише рекламний трюк лукавого

Поет, журналіст, автор двох поетичних збірок «Медовий кумир» і «Бентежні видива», а також науково-популярних книг «Знаки часу. Розпізнавання», «Знаки часу. Тлумачення» (остання побачила світ минулого тижня) Любомир Стринаглюк вважає, що Бог завжди дає людині право вибирати

Натомість диявол їй такого права не дає. Також у інтерв'ю для газети "Галичина" розповів, що чільники «Країни Рад» вдавалися до окультизму й магії, щоб зберегти свою хистку владу над однією шостою частиною Землі, а з допомогою Мавзолею, червоного прапора, серпа і молота здійснювали магічний вплив на українців, що функцію приборкання народу в сучасній Росії й досі виконує мумія Леніна, котрий називав себе особистим ворогом Бога. Знавець символів і знаків вважає, що талісмани, обереги, червоні нитки, фігурки фен-шуй, карти Таро, окультні книги, сонники, гороскопи, порнографічні журнали — це пов’язані з темними силами речі. Л. Стринаглюк переконаний, що духовна гігієна — така ж необхідна для здорового духу, як і звичне для кожного з нас прагнення догляду за своїм тілом.

- Передовсім від редакції вітаємо вас з ювілеєм, з виходом у світ нової науково-популярної книжки «Знаки часу. Тлумачення», яка є продовженням «Знаків часу. Розпізнавання», а також із присудженням вам обласної премії імені патріарха Володимира Романюка та митрополита Андрея Шептицького. Що означають для вас ці три події?

— Дякую за привітання! 45 років — ще не полудень віку (Сміється. — Авт.), але вже, скажу так, другий сніданок. Це час, коли пробудження — факт доконаний, смаки усталені, певний життєвий досвід здобутий і є ще сила любити, жити, творитиѕ Тому 45 — це новий розквіт і новий розбіг на наступну, вже марафонську дистанцію. Тепер — про внутрішні відчуття. Цей умовний відтинок майбутнього життя позбавлений юнацьких емоційних поривів, немає також безрозсудності, властивої молодості, але є бадьорість, є більш якісне переживання нестерпної легкості буття, є якась усталеність і розважливість. Є потреба повноти. А також бажання узагальнити і зафіксувати свої світоглядні позиції. З цієї причини в 2014-2015 роках написав «Знаки часу. Розпізнавання». Сьогодні наважуся назвати цю книжку знаковою у своїй творчій біографії, бо мої семіологічно-апологетичні дослідження виявилися дуже актуальними. і книга досі цікавить читачів. Нині готуємо вже сьоме її перевидання. Завдяки «Знакам часу. Розпізнавання» мав нагоду провести сотню презентацій і під час зустрічей з читачами переконався, наскільки великою у людей є спрага розуміння особливостей (властиво, «знаків часу», за Євангелієм) нашої непростої дійсності, наскільки непогамованою є спрага достовірної інформації у сферах духовних. Звісно, приємно, коли твою скромну працю оцінює високе журі, коли книжка в номінації «Духовне слово» стає лауреатом престижної премії, бо така відзнака спонукає і стимулює до праці. Але ще приємніше, коли написане знаходить відгук у душах і серцях вже багатьох тисяч переважно простих українців. Ми сьогодні говоримо про кризу в книговиданні. А треба зізнатися у відчутному браку справді високоякісної рідної літератури. Так, українські письменники не мають навіть сотої частини тих умов для творчості, підтримки, преференцій, які мають прозаїки і поети в Західній Європі, а болючий процес державного самоствердження не дає повноцінно розвиватися національній літературі, проте і колись, і тепер головний критерій був і залишається той самий — безсумнівна якість письменницької роботи. Саме читачі, й тільки вони, коли міняють свої кошти на книгу того чи того автора, насправді «голосують» за нього і ставлять на її форзаці свої віртуальні «знаки якості».

- Все ж, чому поет Любомир Стринаглюк поринув у світ символів і знаків, ба більше, розпочав їх грунтовно досліджувати і написав на цю тему аж дві книжки?

— Насправді символіка мене вабила і цікавила віддавна, чимало знаковості є в моїх поезіях, тому уважного читача віршів Стринаглюка звернення до світу знаків і символів не бентежить (Усміхається. — Авт.). Тут все логічно. Після завершення навчання у Прикарпатському університеті я мав намір займатися науковою роботою, досліджував творчість поета-дисидента ігоря Калинця, але довершити розпочате не вийшло. Однак аналітичне мислення і прагнення дошукуватися істини впродовж двох десятиліть мене не полишали. Тому вихід двох науково-популярних книг «Знаки часу. Розпізнавання» і «Знаки часу. Тлумачення» можна вважати частковою сатисфакцією наукових амбіцій. 

- Яку ви поставили перед собою мету, коли вирішили демаскувати приховані значення символів?

— Я спробував вивести ці приховані значення на світло найперше через велике бажання вихопити їх з лабет т. зв. «теорії змови». У темі, яка мене цікавить, «теорія змови» є певним ідеологічним інструментом дискредитації занадто цікавих дослідників, дієвим засобом таврування всіх незаангажованих експертів, котрі беруться демаскувати діяння злих людей, натхненних ворогом нашого спасіння — сатаною. Цей інструмент вряди-годи застосовують, щоби висміяти, принизити, поглузувати. Однак хочу наголосити, що я не є конспірологом. Бо висвітлюю темний бік символіки через бажання повніше прояснити читачам правди християнської віри. Наголосити на великих дарах, які ми, послідовники ісуса Розп’ятого, маємо від Бога. Підкреслити значимість довіри до Милосердного Господа саме сьогодні, в час тотальної кризи. 

Мультикультурна свідомість сучасної людини надто легковажно сприймає абсурдні з погляду християнської віри ідеї. Таким чином, особа стає внутрішньо розбитою. Однак святе місце віри в Бога в нашій душі порожнім не буває. Як тільки послаблюється віра, людина стає метушливою і боягузливою, починає вірити в забобони, талісмани, обереги, гороскопи і ворожіння. Трапляється, що якась зневірена особа може зректися дідівської віри, поповнити лави сектантів, а то й стати безвірком. Саме деструктивна символіка і деформує чистоту віри, підважує християнські постулати і безпосередньо впливає не тільки на духовний, а й на фізичний стан людини. Так стверджують і отці-екзорцисти, котрі моляться над жертвами захоплення небезпечними для віри знаками. У передмові до своєї нової книжки «Знаки часу. Тлумачення» я пишу, що сучасне бомбардування сумнівною символікою, яке здійснюють мас-медіа, має на меті знищити християнство, нав’язати нову релігію антихриста (на цю роль претендує Нью Ейдж) і встановити ментальний контроль над нами. Я вважаю, що ще не пізно завадити цим планам і з Божою допомогою врятувати людство від падіння у прірву.

- Чимало місця у своїй книжці ви відвели розшифруванню комуністичних символів, які, без перебільшення, упродовж років добре далися взнаки українцям. Чи можна вважати, що адепти комунізму з допомогою, наприклад, Мавзолею, червоного прапора, серпа і молота здійснювали магічний вплив на українців?

— Так! Можна. В тих розділах книжки, котрі присвячені комуністичній символіці, я послідовно аргументую цю тезу. Духовні аспекти процесу декомунізації не досить опрацьовані, а даремно. Якби українці, особливо на сході держави, збагнули, що колишня «імперія зла» — Радянський Союз — була атеїстичною лише декларативно, то й жилося б нам нині краще. Від перших років свого становлення чільники «Країни Рад» вдавалися до окультизму й магії, щоб зберегти свою хистку владу над однією шостою частиною Землі. Символи «імперії зла» — сатанинські, вожді СРСР — виродки й маніакальні садисти, основні принципи керування народними масами вони запозичили з Вавилонської системи, де тамтешні жерці з допомогою певних ритуалів допомагали володарям тримати в покорі простий люд. За зразком вавилонських капищ зіккуратів було споруджено Мавзолей на Красній площі. Я вважаю, що функцію приборкання народу в сучасній Росії й досі виконує мумія Леніна, котрий називав себе особистим ворогом Бога. Детальніше — в книзі.

- Що означає для вас духовна гігієна і що б ви порадили людям робити, аби не забруднювати духовної атмосфери тих місць, в яких вони перебувають?

— Духовна гігієна — така ж необхідна річ для здорового духу, як і звичне для кожного з нас прагнення догляду за своїм тілом. Немите тіло погано пахне. і це для кожного сигнал — стати під душ, поринути в пінисту ванну або піти в баню (Сміється. — Авт.). Нечисть також огидно пахне. Правда, цей мерзенний сморід демонів відчувають лише окремі містики. Неприємний душок мають і речі, пов’язані з бісами, а це талісмани, обереги, червоні нитки, фігурки фен-шуй, карти Таро, окультні книги, сонники, гороскопи, порнографічні журнали тощо. Ці речі апріорі не є нейтральними, бо так чи так схиляють людей до важких гріхів, отже,  містять у собі прокляття. Щоб не забруднитися гріхом, щоб не зробити свою оселю зоною ризику, не варто весь цей окультний мотлох зберігати вдома, на роботі чи в авто, наприклад.

- За вашими словами, окультний мотлох може нести реальну небезпеку для життя, може стати призвідником великих проблем і нещасть, прокляття, і навіть — причиною одержимості нечистими духами. Але водночас ви стверджуєте, що Бог завжди перемагає, як би сили зла не старалися нашкодити Його творінням. Як це поєднати?

— Бог — Творець. Ми, люди, і ангели, добрі й бунтівні, — лише творіння. Апріорі менші від Творця, цілковито досконалого і всемогутнього. Тому-то Архістратиг Михаїл з вигуком «Хто як Бог!» перемагає і топче Люцифера. Проте найбільше захоплення викликає сама сутність Бога — любов! А досконала любов потребує відповіді й передбачає свободу. Тому ми маємо право вибирати. Стати на боці Дороги, істини й Життя, тобто Христа, чи обрати манівці гріха, брехню і смерть, тобто диявола. інакше кажучи, стати проклятим, нещасливим, духовно хворим, уподібненим до бісів. Бог має Свої знаки влади, найбільший з яких — Святий Животворящий Хрест. Диявол — свої. Однією з властивостей лукавого є мімікрія, тому й знаків його брехливої влади так багато. Ці знаки приваблюють нечистих духів до людини, котра їх на собі носить чи довіряє їм своє життя, вважає їх захисними, цілющими тощо. Така людина добровільно передає опіку над своїм життям у руки нечистого, тому він, душогубець, і починає шкодити, робити її нещасливою, руйнувати здоров’я, сіяти розбрат у родині, спокушати до залежностей, розсварювати рідних, налаштовувати дітей проти батьків і т. д. Бог завжди дає людині право вибирати, диявол такого права насправді не дає. Він робить грішника своїм невільником і рабом. Повна свобода від Заповідей, від Бога — лише рекламний трюк лукавого. 

- Як відомо, ваші книжки про символи і знаки уже мають чимало прихильників, також Українська Греко-Католицька Церква схвально ставиться до них. З огляду на особливу тему, чи консультувалися ви з кимсь перед тим, як випустити ці книжки в світ?

— Звісно. Це для мене принципове питання. Перш ніж видавати книги, вони проходили богословську редакцію. Їх ретельно вичитував архієпархіальний цензор о. Йосафат Бойко, ВС. Також я просив особливого благословення у нашого митрополита Володимира Війтишина. Принагідно хочу подякувати за молитви усім священикам і сестрам, мирянам. Завдяки вам, дорогі, мої книги попри всі труднощі таки виходять у світ.

- Проте ваші книжки, схоже, може й не оминути критика, зокрема щодо християнської заангажованості? Чи, може, ви цілеспрямовано прагнули спровокувати дискусію?

— Цілком можливо, що мене критикуватимуть. Багатьом не подобається, коли таємне стає явним. Бог відкрито називає своє ім’я: «Я Той, хто є». Відповідно диявол воліє залишатися в тіні непомітним, тому багато людей вважає, що нечистий — це «Той, кого немає». Військові мене зрозуміють найкраще: диверсійні операції в глибокому тилу ворога можуть завдати більше втрат лише за умови, коли диверсантів не виявлятиме контррозвідка. Тому диявол так бажає бути невидимим, бо саме так найбільш ефективно можна чинити «тайну беззаконня» в тилу християнства. А тепер дозвольте не погодитись зі словом «заангажованість», котре має маніпулятивний відтінок. Я прагну все чинити по-Божому. Бог нікого ні до чого не силує, не ангажує, не підштовхує. Він лише стоїть при дверях нашого серця і стукає. Просить відчинити. Бог водночас дає нам купу прикладів шляхетної гідності, яку ми маємо право і навіть обов’язок захищати. Я веду мову про віру. Коли хтось зазіхає на святу християнську віру, ми маємо давати відсіч. А Бог розсудить, «чия правда, чия кривда і чиї ми дітиѕ» (Усміхається. — Авт.).

- Ви вже сповна розкрили тему демаскування, на вашу думку, справжніх значень, що їх приховують символи і знаки, чи книжки матимуть продовження?

— Тема виявилася дуже різноплановою і малодослідженою. Водночас життя додає все нові «знаки часу», добрим стимулом для продовження демаскування є вже тривала співпраця з найбільшою світовою радіомережею «Радіо «Марія». Двічі на місяць у прямому етері ми з ведучою Анною Новаковською говоримо про ті чи ті виклики сьогодення. Тому праця триває, а чи вийде наступна книжка, чи ні — все в руках Божих.