Микола Найдич: Прошу просто нам дати певний карт-бланш довіри
Коли заходив до кабінету нинішнього начальника управління СБУ в Івано-Франківській області Миколи Найдича, то здивувало, що традиційно не примусили залишити стільниковий телефон у приймальні. Зрештою, й приймальні не було як такої та й кабінет був не подібний до того, в якому раніше перебували чільники цього відомства.
«Цей кабінет одного із заступників чудом уцілів під час штурму, — каже Микола Васильович. — Бачите, працюємо, по суті, в польових умовах. Тільки недавно всі вікна повставляли, від протягів чимало працівників захворіло. Але на це не зважаємо, бо нині перед нами стоять дуже серйозні завдання, які потрібно виконувати».
Авжеж, у будівлі Служби безпеки і досі доволі стійкий сморід згарища, закопчені чорні стіни, що створює гнітючий настрій. Щоправда, того дня у Миколи Найдича було зле на душі, бо отримав інформацію, що двох його товаришів, з якими свого часу служив не просто в одному відділі, а й сидів з ними в одному кабінеті, тяжко поранили терористи у Слов’янську. А з другого боку, неприємний осад він мав і від того випадку, коли під стіни управління прийшли «самооборонівці» та «Правий сектор», вимагаючи його відставки.
— Мені дуже прикро було слухати ті безглузді закиди, особливо коли кричали, начебто я причетний до розстрілу людей на Майдані. Маю інформацію, що спеціально шукали, хто б це міг засвідчити, — каже Микола Найдич. — Навмисне вказували не ту назву села, де я народився і виріс, нібито в мене є якась підстава приховувати, звідки родом. Ну і почув ще чимало чого образливого й недостовірного на свою адресу, на що просто не мав наміру відповідати.
- Отож новий начальник УСБУ в області Василь Найдич тепер має можливість через газету для широкого загалу розповісти все про себе.
— Родом я із села Делієва Галицького району. Батьки — вчителі, мама свого часу навіть була завучем школи, а тато й нині, хоча й пенсіонер, ще викладає. Я після школи, відслуживши в армії, вступив на історичний факультет Прикарпатського педагогічного інституту ім. В. Стефаника, по закінченні якого мені, як, до речі, чималій кількості інших випускників нашого факультету, запропонували працювати в Службі безпеки молодої Української держави. Це був 1992 рік. Наша спецслужба тільки створювалася, ну і така пропозиція не могла не бути заманливою для молодої людини. Отож особливо не роздумував. Головне, що підійшов і за фізичними, і за моральними та іншими даними для цієї служби. Щоправда, спершу довелося закінчити тоді ще Національний інститут СБУ в Києві. Коли постало питання розподілу на роботу, то мені запропонували залишитися в центральному апараті Служби безпеки. Можливо, свою роль відіграла і та обставина, що тоді з житлом було дуже сутужно, а моя дружина — киянка, тож принаймні не треба було думати, як мені надати квартиру.
З самих початків я потрапив у відділ, завданням якого була боротьба з тероризмом. Там пропрацював доволі довго, ну а остання керівна посада, яку обіймав, — це заступник начальника головного управління Служби безпеки в Києві та Київській області. із 2010 року я був офіцером діючого резерву, а півроку тому став, так би мовити, чистим пенсіонером. Як бачите, жодним чином до подій на Майдані причетності просто не міг мати, як і жодних справ із режимом Януковича. Тож коли нинішнє керівництво Служби, навіть і держави, запропонувало очолити управління в Івано-Франківській області, звичайно, погодився. Виходить, що мій досвід, моя фахова підготовка можуть бути корисними як для нашої структури, так і для області, держави загалом у цей нелегкий час.
- Але вам закидають, що не отримали згоди громади на своє призначення. Серед кандидатур начальника нашого управління, які надіслали Наливайченку, вашого прізвища не було...
— Щодо призначення, то це прерогатива не якоїсь однієї особи. В нашій структурі є спеціальний підрозділ по роботі з особовим складом. Він підбирає і пропонує голові Служби для розгляду кандидатури на ті чи інші посади. Крім того, при голові Служби безпеки є також колегія, яка так само розглядає ці питання. Врешті-решт указ про моє призначення підписано нині виконувачем обов’язків Президента. Як бачите, стати керівником регіональної структури лише тому, що хтось один цього захотів, просто неможливо. Так, я знаю, що були й інші кандидатури на цю посаду, але чому вони не пройшли, мені невідомо.
- Зрештою, в жодній країні світу, навіть найбільш демократичній, здається, немає такої практики, щоб керівників спецслужб, у тому числі й регіонального рівня, обирали методом народного голосування.
— Попри те люди мають право на свою думку, мають право висловлювати недовіру чи довіру, але все це має бути вмотивованим. Тому я зустрічався з громадськістю, відповідав протягом кількох годин у тому числі й на каверзні запитання і сказав: якщо ви маєте або будете мати інформацію, яка може перешкоджати тому, щоб я обійняв посаду керівника управління СБУ в івано-Франківській області, будь ласка, оприлюдніть її. Зрозуміло, в такому разі у мене не буде жодного морального права пропонувати в подальшому свої послуги керівництву Служби безпеки. Але все, що я чую, в тому числі й коли пікетували будинок управління, що пікетувальникам щось не подобається, а що — пояснити не можуть. і я кілька разів казав перед громадськістю: треба судити не за тим, подобаюся я чи ні, а за результатами роботи. і для того, щоб було видно її, щоб громадськість знала, над чим ми працюємо, в яких умовах живемо, реалізовуємо ті завдання, які ставить перед нами і керівництво Служби, і керівництво держави (бо дехто закидає, що я прийшов сюди з метою «зачистки», тільки незрозуміло якої), то опрацьовано питання про створення при начальникові управління Громадської ради, куди запросили представників громадських організацій, владних структур тощо. Звичайно, члени Громадської ради не зможуть отримувати деяку інформацію, яка становить оперативну чи державну таємницю. Але вони зможуть тримати руку, так би мовити, на пульсі усіх тих подій, заходів, які здійснюватиме управління СБУ в івано-Франківській області. Та водночас хочу, щоби ті, хто увійде до Громадської ради, усвідомили, що вони не тільки будуть контролювати нас, а й допомагатимуть у нашій роботі. Ми потребуємо такої допомоги, бо один у полі — не воїн.
- Це ваша ініціатива, чи такі ж Громадські ради буде створено у всіх регіональних управліннях?
— Думаю, що там, де є потреба в таких органах, керівництво Служби підтримає цю ініціативу. Тим більше, воно поставило, зокрема, переді мною завдання знайти компроміс із людьми, консолідувати громадськість, щоб не було міжетнічних, міжрелігійних конфліктів.
Мабуть, маєте ще таку проблему, що після штурму управління СБУ, наскільки відомо, дехто з ваших підлеглих, м’яко кажучи, ображений на учасників тієї акції. Інші почуваються дещо пригнічено. І як у такій ситуації вони працюватимуть на благо людей? Хоча, можливо, тоді треба було просто відчинити двері, як це зробила міліція, і там ніхто не постраждав, нічого не було зруйновано. Пригадую, як у 2004 році під час Помаранчевої революції, коли колона демонстрантів проходила попри будівлю УСБУ, вийшов сам генерал Сахнюк у формі, засвідчивши тим самим, що спецслужба — з народом.
- А тут ніхто не вийшов, ось це народ і збурило...
— Скажу так, у деяких співробітників є своє бачення тієї ситуації: хто що робив, хто правий, хто не правий. За кожним фактом ми проводимо службові перевірки. Тут, до речі, Громадська рада багато могла б допомогти мені, аби розібратися в тих подіях.
Загалом, як у нас кажуть, морально-психологічний клімат в колективі здоровий. і ми готові до виконання завдань, поставлених перед управлінням. Поки що ніхто зі співробітників не заявив про небажання працювати в нових умовах в спецслужбі. Навпаки, багато хто виявляє свою ініціативу, скажімо, в тому плані, що приносять із дому свою оргтехніку, щоб було на чому працювати, бо під час штурму її всю було знищено.
- Суму завданих збитків підрахували?
— Вона становить близько 9 мільйонів гривень. У нас фактично немає коштів на відновлення тих руйнацій, зокрема, на ремонт приміщення. Якщо врахувати, яка скрута в державі, нам виділяють гроші тільки на зарплату працівникам. Тому, сподіваюся, створена Громадська рада звернеться до населення, підприємців тощо із проханням організувати якийсь фонд для допомоги у відновленні приміщення.
- Наскільки відомо, найбільше переймаєтеся втратою зброї. Хоча, чесно кажучи, якщо б мені звідти щось перепало, не відгукнувся б ні на які заклики про її здачу. Подивіться, що робиться на сході: всі так звані сепаратисти озброєні, а ті, хто відстоює єдність України, навіть не мають чим боронитися. А на захист правоохоронних органів фактично нема чого розраховувати.
— Питання повернення зброї є першочерговим, але переконаний: вирішити його зможемо тільки з громадськістю. Бо йдеться в тому числі й про безпеку громадян, які проживають на Прикарпатті. Як відомо, раз на рік і палиця стріляє. Тим більше, маємо інформацію, що до викраденої зброї виявляють інтерес кримінальні структури.
- Фактично весь час у Службі безпеки ви займалися питаннями боротьби з тероризмом. Можете пояснити, як сталося, що наша СБУ проравила російську агресію на сході. Чому ще за часів Януковича ходили розмови, що СБУ, по суті, стало філією ФСБ?
— Знаєте, прошу мене правильно зрозуміти, але керівник регіонального рівня не має права говорити за всю Службу безпеки загалом. Та принаймні у своєму другому запитанні ви самі дали відповідь на перше. Безперечно, що в нинішніх подіях є передусім вина тодішнього керівництва держави. Зауважу, що останні роки в СБУ працювати було дуже тяжко. Недаремно коли постало питання про оновлення керівних кадрів, у тому числі й на регіональному рівні, то почали звертатися до таких, як я, в запасі. Не мені ж одному надійшла пропозиція повернутися в Службу.
- Українці незадоволені тим, як і нинішнє керівництво реагує на ситуацію.
— Але вона готувалася за минулого керівництва України, коли з його боку було повне сприяння. ФСБ — це дуже потужна структура, і план у них давно був готовий, просто скористалися слушною нагодою. Зокрема, тим, що прийшла нова влада, яка тільки почала оволодівати ситуацією в країні. А вона, передусім в економічному плані, виявилася вкрай критичною, і головні зусилля зосередили на подоланні саме цієї кризи, формуванні нових команд...
- Населення й надалі не довіряє СБУ, зокрема сумнівається, що старі кадри, які в ній залишилися, будуть відстоювати цілісність та незалежність держави. Хоча саме в Івано-Франківську був позитивний приклад, коли шестеро бійців нашого спецпідрозділу «А» залишилися вірними присязі народові України і написали рапорти на звільнення, щоб не виконувати злочинних наказів тодішніх влади і керівництва управління. Яка, до речі, їх доля? Як на мене, вони просто повинні повернутися в нову спецслужбу.
— Річ у тім, що тиск на правоохоронні органи в такій непростій ситуації, звісно, ускладнює нам роботу. Тож одним зі своїх завдань, ще раз повторюю, вважаю здобути довіру в людей до Служби безпеки. Це непростий процес. До речі, щось подібне до цього вже проходив у 90-ті роки, коли потрапив сюди. Адже і в тодішній спецслужбі було багато чого від колишнього КДБ. Ну а здобути довіру можемо тільки конкретними справами, тим, що свою діяльність провадитимемо суто в рамках законодавства. На жаль, наші кінцеві результати далеко не завжди можуть бути широко оприлюднені. Ми не міліція, де показником є кількість затриманих злодіїв, розкритих убивств, зрвалтувань тощо.
- Що стосується тих співробітників івано-франківської «Альфи», то я вже кілька разів спілкувався з кожним із них. Я хочу їх зрозуміти і зробити все для того, щоб вони й надалі служили українському народові.
Хто зініціював ту зустріч?
— Коли я ще був у Києві, то керівництво Служби поставило таке завдання — передусім зустрітися з ними. Розібратися в ситуації, провести перевірку, зокрема чи були злочинні накази і хто їх віддавав.
- Чи будете проводити перевірку щодо діяльності кожного працівника управління в часи режиму Януковича?
— Наразі проводимо перевірки щодо деяких із них. Думаю, руки дійдуть до всіх співробітників нашого відомства, але трошки пізніше. Про першочергові завдання вже казав. Є такі завдання, які просто не можу озвучити. Йдеться, зокрема, про безпеку області. Не варто покладатися на те, що ми далеко від східних та південних кордонів України. Тактично, щоб відтягнути звідти сили, можуть завдати удару і тут. Хоча запевню: на Прикарпатті маємо всі сили і засоби, щоб протидіяти та припинити будь-які протиправні дії, аж до проведення антитерористичної операції. Хоча апріорі спецслужба має діяти на випередження таких ситуацій. і враховуючи, який у нас складний момент, прошу просто нам дати певний карт-бланш довіри, щоб ми могли виконувати свої завдання.
Запевняю, що не прийшов сюди за якимись благами. Наприклад, тут працював мій рідний брат. Але законодавство забороняє, аби родичі керівника працювали в одному з ним управлінні, тож своїм наказом переводжу його в інше. Батьки трохи шоковані. Бо звикли, що брат приїжджав до них, допомагав, а я при своїй зайнятості замінити його не зможу. Не знаю, скільки реально тут пропрацюю, але принаймні довіру мешканців Прикарпаття до СБУ намагатимусь повернути.
