"Не могли большаки встояти перед розмахом галицьких стягів". Спогад бійця УГА про визволення Києва
У серпні 1919 року Східна Галичина вже була окупована, але на сході вимальовувався останній шанс на порятунок української державности. Знекровлена Українська Галицька Армія здійснила безпрецедентний марш на Київ, об'єднавшись із Армією УНР. Ключовий удар цієї об'єднаної офензиви припав на І армійський корпус під командуванням генерала Антіна Кравса, якому судилося пробити шлях до серця України. Спогади про цей похід досі оповиті як тріумфом, так і трагізмом: від блискавичного визволення подільських міст до фатальної втрати Києва.
"Локальна історія" пропонує ознайомитися зі споминами учасника походу на Київ галичанина Корнія Купчанка. Оригінальну орфографію і правопис збережено. Публікацію розшукав Данило Кравець — старший науковий співробітник Львівської національної бібліотеки, доцент Львівської політехніки.
Перехід Українського-Галицького війська через Збруч був покінчений 17 липня 1919. Приділений їм простір до відпочинку по тяжких боях і походах в Галичині був так малий, що понад 90.000 армія ледви могла дихати, а завдяки відношенню тамошного населення не мала навіть з чого як слід проживитися. Становище прямо невиносиме тим більше, що большаки втиснули фронт Дієвої Армії (Великої України) аж під Дунаївці (22 км. на північний схід від Камянця), загрожуючи тим самим і деяким частинам Укр. Гал. Армії.
При сій нагоді пропонувала ґенеральна булава укр.-гал. військ звернути головні боєві операції в напрямі на південь з метою опанування м. Одеси, а не Києва. Побіч військово-політичних причин наведено тоді в першій черзі військово-землеписне положення Херсонщини, яке уможливляло б при богацтві набутку сеї області оперти крила оперуючих армій о Чорне Море та Дністер з пристанею Одеса в задах, як отвором в світ і рівночасним осередком всіх запільних установ. Чуття, а не розсудність і далекий політичний зір великоукраїнського командування з "високоученими військовими знатоками" і державними мужами на чолі рішило наступати на Київ.
По короткім ґуртуванню військ в районі Деражня-Ялтушків-Заміхів-Курилівці Муровані рушили I-ий і III-ий Укр. Гал. Корпуси 6.VIII. в північно-східнім напрямі. Мимо пригноблення укр.-гал. стрільця, спричиненого утратою тіснішої вітчини, умучення, фізичних недогід, браку одіння та взуття, неприхильного відношення населення в Призбручю та Подністровю та врешті відсутності стрілива (пересічно 20 набоїв на стрільця і 40 стрілен на гармату) увінчався перший натиск на большаків заняттям Жмеринки спільно з 6. запорізькою дивізією, Браїлова (9 км. на північний схід від Жмеринки) і Винниці.
Ініціятива ділань перейшла цілком в руки українського командування.
Для одноцільного ведення кінцевих боєвих акцій під Києвом утворено дня 28.VIII. 1919. армійну ґрупу ґен. Кравса (постій командантури в м. Фастові) яка зібрала тогож самого дня 2-гу і 8-му бригаду в ґрупу отамана Віметаля (комендантура на стації Васильків).
29.VIII. підсуває командантура армійної ґрупи ґен. Кравса 1. кінний полк і 10-ту бригаду на шлях Житомір Київ в район Мотижин-Колонщину (18 км. на схід від Ситник), 6-та бригада, використовуючи очищення від ворога Княжич і Загіря 5-ою бригадою, осягає боєм Ігнатівку (23 км. на захід від Києва), а 5-та бригада паралізує криловим наступом поновний сильний большацький удар на 8. і 2 бригади і здобуває при тій нагоді броневий поїзд "Гандзя".
При сім сильнім ворожім наступі тратить 8. бригада становища на схід від Кожухівки. Прочі частинні наступи відбиває ся бригада легко. Зате тратить II/2 курінь Каплицю (4 км. на північ від м. Василькова). Запорожці опускають Бугаївку. От. Віметаль стягає загрожені сим куріні I/2 й III/2 з перед м. Василькова на ґорбки, положені на південь і захід від сього міста і наказує повстанцям от. Мордалевича вдарити на північний захід від м. Василькова в крило ворога, що підсувається під м. Васильків. Повстанці не виконують як слід сього наказу, ділають лишень на далеку крісову віддаль і відступають врешті через Хутір Черкас на Велику Солтанівку. Для певної обсади сеї діри і для тісного звязку з 2 ою бригадою взиває от. Віметаль II/8 курінь, який східні лісові частки. В протинаступі, переведенім сього самого дня при сильній допомозі 5-ої бригади знов відзискує ґрупа от. Віметаля становища на схід від Кожухівки і Каплицю, осягає навіть у впертім бою II/8 курінем Ґлеваху, а 2-ою бригадою відзискує м. Васильків, якого боронили два ворожі полки піхоти й один полк кінноти. Ся бригада осягає того самого дня Кожухівку. Звідси три ворожі полки, відступаючи на Ґлеваху, попали йде в повнім складі в полон 5-ої і 8-ої бригад. Се як результат орієнтації, яка опанувала ворога під впливом повної паніки.
Більше читайте за посиланням.
Читайте нас у Facebook, Telegram та Instagram.
Завжди цікаві новини!
