Обвалилась одна з відомих скель Довбуша – у лісгоспі не панікують

Днями у мережі з’явилися фото туристів з обвалом однієї зі скель Довбуша, що в селі Бубнище на Івано-Франківщині.

У Болехівському лісовому господарстві, яке опікується комплексом, про обвал стало відомо лиш сьогодні. Однак там стверджують, що загрози скельному комплексу немає, пише «Репортер».  

На місці обвалу побував директор лісгоспу Михайло Яремко. За його словами, обвал стався за 200 метрів від центрального входу до скельно-печерного комплексу.

«Я сам бачив той обвал. Злетів камінь висотою  метрів 20. Камінь давно вже був нахилений. На вигляд сказати, що саме сталося, я не можу. Можливо, його підмило дощами, що пройшли, а, можливо, впав через зсув землі», – каже Михайло Яремко.

Наразі жодних досліджень причин зсуву у лісництві не заплановано. Керівник лісгоспу не впевнений, що є необхідність встановлювати табличку «Обережно».

«Там люди практично не ходять. Не думаю, що треба ставити табличку «Обережно», – зауважив Яремко та запевнив, що загрози комплексу «Скелі Довбуша» немає.

За легендою, Скеля Довбуша називається Безіменною не через те, що її з нічим не можна асоціювати. Просто у часи опришків до загону Олекси та Івана набирали лише спритних та вправних людей. І одним з випробувань кандидата до загону було перейти по колоді дерева з однієї скелі на іншу – саме на Безіменну. Хто не зміг перейти, той падав вниз та розбивався. І таких сміливців було настільки багато, що навіть їхні імена не фіксували. А скеля з того часу отримала назву Безіменна.

Ске́лі До́вбуша — скельно-печерний комплекс, унікальна пам’ятка історії та природи. Розташована поблизу села Бубнища, в урочищі Бубнище, на території створеного 1996 року Поляницького регіонального парку.

Геологічна пам’ятка природи «Скелі Довбуша» лежить на висоті 668 м над рівнем моря. Це скелясті виступи пісковиків заввишки до 80 м, що утворились більше 70 млн років тому на дні палеогенового моря. Кам’яний лабіринт завширшки 200 м тягнеться серед буково-смерекового лісу зі сходу на захід майже на 1 км.

За переказами, у XVII–XVIII ст. тут таборували опришки, які використовували печери під сховище.