Олександр Сич: Світ після пандемії радикально зміниться
Очільник Івано-Франківської обласної ради, заступник Голови ВО «Свобода» з питань ідеології Олександр Сич у студії обласного телебачення «Галичина» розповів про те, чому не можна прикриватися бандерівцями як аргументом для виправдання свого голосу «за» продаж української землі, які наслідки матиме пандемія коронавірусу у світі і в Україні зокрема та якої влади потребуватиме наша держава, щоб не зникнути з геополітичної арени.
Пропонуємо уривки з розмови.
Про земельний закон і бандерівців
«Цей закон неоднозначний, але вже ухвалений, і які наслідки він матиме, покаже час, покаже історія. Історія виходить за межі сьогочасного бачення світу і процесів. І люди в історії залишаються або добрими, або сплямованими. Якби кожен, хто впливає на творення історії, розумів це, то ухвалював би значно зваженіші рішення і менше піддавався на вплив, підкуп, маніпуляцію, на сьогочасну вигоду. Бо якщо невдовзі виявиться, що ухвалення цього закону було дуже негативне для української нації, то на кожного, хто голосував “за”, в історичній перспективі впаде тінь, і доведеться особисто відповідати за скоєне.
Сьогодні дехто намагається виправдатися: мовляв, проголосував за цей закон, бо колись бандерівці були за продаж землі. По-перше, це нісенітниця, бо треба добре читати спадок Бандери і бандерівського руху, щоб знати, що бандерівці ніколи б не проголосували за цей закон, бо для них найважливішими були інтереси української нації. А сьогодні мовиться якраз про те, що землю можуть використати не в інтересах українців. А по-друге, не треба виривати слова з контексту (і це стосується ставлення бандерівців не лише до земельного питання), бо бандерівці діяли у 30-х, 40-х, 50-х роках, це були інші часи. Не можна сьогодні приміряти їхні підходи до того чи іншого питання, адже минуло майже сто років відтоді, коли вони говорили про ті чи інші речі. Вони шукали виходу з ситуації у свій час, і нині ми вважаємо їх великими тому, що вони змогли знайти його. Але ми сьогодні живемо в інакших умовах. Той, хто себе нині називає націоналістом, не повинен порпатись у цитатах Бандери, Стецька, в різних документах ОУН і вишукувати, що вони казали з того чи іншого приводу. Бо вони це казали тоді, а нам треба шукати відповіді на питання сьогодні. Якщо ми хочемо бути схожими на націоналістів-бандерівців, мусимо самотужки шукати відповіді на актуальні питання, а не намагатися знайти готові відповіді в них.
Закон про землю ухвалений під зовнішнім впливом. Бандерівці завжди стояли на тому, щоб опиратися на силу власного народу і не сподіватися на зовнішні чинники. Ті, хто сьогодні прислухається до зовнішніх сил, а не до того, чого хоче сам український народ, апріорі не можуть себе називати націоналістами. Я нагадаю, що всі соціологічні дослідження показували: 73 % українців були проти запровадження ринку землі з тих чи інших міркувань. І насамперед тому, що земельні відносини не впорядковані. Ринок землі може призвести до розграбування української землі. Тому за наслідки ухвалення цього закону відповідатиме ця Верховна Рада і особисто кожен депутат, який голосував за нього».
Світ після пандемії: до чого варто готуватися
«Світ уже змінився і дуже радикально. Змінилися не лише щоденні взаємини у наших спільнотах: обмежено спілкування, бізнесову, господарську діяльність, прогулянки й задоволення спортивних інтересів. Є намагання тотально контролювати людей, використовуючи сучасні технології (зокрема ґаджети). А це велика небезпека. Тотальний контроль характеризує не демократичне, а тоталітарне суспільство. Бо суворий режим, який повністю підпорядковує собі людей, – і не тільки їхні дії, а навіть їхні думки, – називається тоталітаризмом. І сучасні засоби комунікації, сучасні технології дозволяють цілковито підпорядковувати собі людей, контролювати їхнє переміщення, місце перебування і так далі. А як це співвідноситься з Конституцією, з основоположними правами і свободами особистості? Ніхто не думає, що після завершення епідемії влада дістане змогу зловживати, і не лише в Україні, а й у країнах стабільної демократії. Бо влада має властивість: якщо на її шляху немає перешкод, вона поширить свій вплив настільки далеко, наскільки дозволить суспільство. А коли влада собі підпорядковує суспільство під впливом таких процесів, як епідемія, то вона захоче робити це й далі, змушуючи громадян до чогось, попри їхню волю.
Тобто, на мою думку, є велика небезпека впровадження авторитарних тенденцій у життя всіх держав світу, особливо таких, де демократія ще не стабільна, як Україна. Сьогодні всі наднаціональні міжнародні структури показали свою недієвість в умовах епідемії коронавірусу. ВООЗ не справилася з завданням і не змогла локалізувати епідемію там, де вона зародилася. Сьогоднішні міжнародні інституції – і ООН, і НАТО, і ЄС – так само не можуть виробляти спільної позиції чи то всіх держав, чи бодай держав, які належать до тих чи інших структур. Сьогодні всі держави ЄС повідділялися кордонами не лише від країн, які не входять у Союз, але навіть одна від одної. Як союзники вони конкурують між собою, борються за протиепідемічні засоби, крадуть їх одна в одної, перехоплюють вантажі. Тобто роблять все те, що насправді не красить їх і що суперечить всім тим принципам, на яких нібито засновані держави з ліберально-демократичним режимом. Натомість вони роблять те, у чому ще вчора звинувачували націоналізм. Бо сьогодні кожна нація намагається самотужки рятувати себе і своїх громадян. Коли було все нормально, націоналізм і націоналістичні принципи називали поганими. Коли вдарила біда, майже всі держави мовчки залучили націоналістичні принципи до організації життєдіяльності своїх суспільств: закрили кордони, вжили суворих заходів. Це не мало б характеризувати держави з ліберально-демократичним режимом. Тому я передбачаю, що світ згодом, після цієї епідемії, стане значно прагматичнішим, закритішим, суворішим. Більші шанси на виживання матимуть ті держави, які проводять тверду політику, орієнтовану на свої національні інтереси, ті держави, в яких правління буде мудре, непопулістичне, де цінуватимуть досвід, авторитет, де державою та органами влади будуть керувати ті, хто має управлінський хист, вроджені здібності. А не ті, що прийшли з вулиці, ніколи не працювали в управлінських структурах, елементарного уявлення не мають, що таке держава, закон, законотворчість і як побудована система управління. Такі держави ризикують зникнути зі світової мапи. Життєздатні будуть ті, де влада зможе керувати прагматично, розумно, суворо й авторитетно.
В умовах війни нема часу обговорювати накази командира. На війні такого не буває, щоб командир закликав підрозділ іти в атаку, а підрозділ казав: чекайте, ми перше проголосуємо. Так війни не виграються. Тому сьогодні, в цій надзвичайній ситуації, ліберально-демократичні режими в європейських та інших державах, попри декларовані нібито ліберальні демократичні цінності, насправді застосовують суворі методи управління, властиві для авторитарних держав. Бо біда. Бо одна річ – теоретично щось пропагувати, а друга – коли стається біда і треба реально виживати. Я можу тільки побажати розуму і мудрості українському народу формувати такий державний провід і провід місцевих органів влади, який зумів би в надзвичайних ситуаціях вміло керувати країною і докласти всіх зусиль, щоб вона не зникла як держава зі світової арени».
Читайте нас у Facebook, Telegram та Instagram.
Завжди цікаві новини!
