Покоління «мишки» і клавіатури. Чому діти обирають другом комп’ютер?

Для сучасних дітей комп’ютер став невід’ємною частиною їхнього дитинства. Ще два роки тому облетіло весь світ та зібрало тисячі переглядів відео з однорічною дівчинкою, котра намагається погортати глянцевий журнал так, наче це планшет. А коли у неї це не виходить, то дитина думає, що він зламався. Отак наші діточки вже від народження знають, як користуватися складною технікою, а от газетами, журналами чи книжками — не дуже. Вони ще не вміють читати, проте вже знають, як увімкнути комп’ютер.

Без їжі можуть, без комп’ютера — ні

Те, що для сучасних дітей та молоді загалом мобільний телефон і комп’ютер стали невід’ємною частиною їхнього дозвілля та навчання, підтверджує й статистика. Результати соціологічного дослідження «Сучасна молодь України», проведеного інститутом Горшеніна, в ході якого опитали 2 000 респондентів віком від 15 до 21 року з усіх регіонів України, показують, що 80,2% молодих українців не змогли б прожити без мобільного телефону; 72,3% молоді не уявляє свого життя без інтернету, з них 39,5% відсотків — без соціальних мереж. Загалом спілкування в соцмережах є життєво необхідним для 49,6%, а це кожна друга молода людина. Втім, не все так погано, як могло б здатись на перший погляд, адже 70,2% молодих усе ж таки знаходять час на спілкування з реальними друзями у вільний час, пише "Галичина".

— Наскільки і чому сучасні діти потребують інтернет-простору? — запитую методиста обласного центру практичної психології і соціальної роботи інституту післядипломної педагогічної освіти Оксану Хомин.

— Це швидше соціальна потреба, яку створено штучно, — відповідає фахівець. — Адже раніше не було інтернету і всі обходилися без нього. Нині, якщо вчитель задає підготувати вдома якийсь матеріал, котрий можна знайти у всесвітній павутині, то, звичайно, дитина вже не буде йти до бібліотеки.  Крім навчальних цілей, потреба створюється в результаті звикання до користування комп’ютером, адже там можна подивитися мультфільми, пограти в ігриѕ

Залежність від комп’ютера притаманна багатьом дітям, адже вони ще не можуть самостійно зупинитися від цікавої та захоплюючої подорожі віртуальним світом, сили волі вистачає не всім.

— Діти дуже залежні від комп’ютера, їм складно звільнитися від нього, особливо в спілкуванні, яке сильно затягує, — наголошує Оксана Хомин і зауважує, що близько 70% прикарпатських старшокласників страждають від комп’ютерної залежності. Найбільше таких є в містах. У сільській місцевості комп’ютероманів менше, адже там завжди є якась робота по господарству і не завжди є інтернет. Таку тенденцію підтверджують і столичні соціологи...

Знайомство з віртуальним світом в українських дітей починається доволі рано. Оксана Хомин каже, що уже з трьох років дітлахи починають взаємодіяти з комп’ютером, дивитися улюблені мультфільми, бавитись в ігри чи навіть шукати щось в «пошуковиках». Крім того, з кожним роком аудиторія інтернет-користувачів молодшає.

У тенетах мережі

Окремою темою для статті чи серйозної розмови є соціальні мережі. Школярі, у яких немає своєї персональної сторінки в одній із них, — немов білі ворони. Адже таких відсталих від сучасного життя не так багато, особливо якщо тобі від 10 до 17. Хоча і менших користувачів у цьому віртуальному просторі не бракує, є навіть чотири- та шестирічні діти! Це ще раз підтверджує, що для сучасних дітей комп’ютер став невід’ємним атрибутом їхнього дитинства.

Методист обласного центру практичної психології і соціальної роботи інституту післядипломної педагогічної освіти каже, що найкраще реєструватися у соцмережах в юнацькому віці, років у 15. Користувачі такого віку вже мають певні життєві цінності, моральні принципи, здатні розпізнати обман та виправити ситуації, котрі можуть мати негативні наслідки.

Для дітей у соцмережах весь світ відкритий — відео без цензури та спілкування без обмежень. Коли переглядаєш персональні сторінки 12-річних дівчаток, то частенько складається враження, що їм уже 17-18. Чому? Все просто: відверті фотографії, сміливі коментарі під ними, флірт і провокація. Отаке воно віртуальне життя багатьох дітлахів.

— Дуже часто діти підмінюють живу реальність комп’ютерною, — констатує Оксана Хомин. — Якщо дівчинка в житті сором’язлива, тиха, спокійна, то в інтернеті вона може себе представляти зіркою, принцесою, ким завгодно, і так її будуть сприймати її віртуальні друзі. Незадоволені життєві потреби вона може реалізувати у віртуальному світі, але це, звичайно, не виправляє ситуацію, яка є насправді. Діти в соціальних мережах часто не відчувають контролю та меж. Якщо дитина вдома і в школі не вживає ненормативної лексики, то тут вона може навіть цим зловживати...

Батьки, звісно, можуть і собі зареєструватись у соціальних мережах, щоби бачити сліди своїх чад у віртуальному просторі та контролювати їхню поведінку. Проте це не завжди вдається, адже дітки неохоче додають до друзів своїх батьків, а інколи взагалі ігнорують їхню заявку чи просто обмежують доступ. Адже це особиста територія дитини, в якій присутність батьків не обов’язкова. Принаймні так думає більшість сучасних дітлахів.

У багатьох школах і самі вчителі моніторять персональні сторінки своїх учнів.

— Такий контроль є умовним, — вважає Оксана Хомин, — адже дитина може мати дві-три сторінки під різними «ніками». і повністю проконтролювати її поведінку та листування в соціальних мережах нереально.

Невіртуальні проблеми

— Спілкування в інтернет-мережі набагато легше, ніж спілкування «на живо», — констатує О. Хомин. — Воно знімає певні бар’єри, відповідальність. Дитині легше спілкуватися, коли її не бачать і вона не бачить свого співрозмовника. Звичайно, це позбавляє дитину бажання і потреби спілкуватися з ровесниками «на живо», поза межами інтернету. Крім того, в соціальних мережах є дуже багато небезпек. Різні люди, які мають злочинні наміри щодо дітей, можуть так здобувати інформацію про те, коли батьки поїдуть у відпустку, а квартира залишиться порожньою, чи маніпулювати дитиною. Часто погрожують дітям, вимагають грошей, тут дуже багато різних форм впливу. Також у соціальних мережах діти можуть повідомляти про свої проблеми чи навіть намір суїциду. Якщо побачили в інтернеті, що дитина щось пише про смерть, прощається чи ще щось таке, то дуже важливо не оминути цього. Так вона привертає увагу до себе,  сигналізує, що потребує допомоги, і якщо вчасно її не буде, то це може закінчитись трагедією...

Надмірне користування комп’ютером позначається на психологічному здоров’ї дітей. Цей пристрій замінює дитині друга і затягує її у віртуальний простір, у якому набагато легше та можна майже все. Фізичне здоров’я також страждає. У ранньому віці школярі вже «заробляють» собі сколіоз та псують зір.

— Дуже негативна звичка, коли діти починають за комп’ютером їсти, пити чай. По-перше, дитина не може контролювати споживання їжі, а по-друге, це неправильно, бо є кухня — зона для прийняття їжі, де діти поїдять, відпочивши від комп’ютера, — наголошує Оксана Хомин.

Звичайно, що інтернет і соціальні мережі не є абсолютним злом, котре треба знищити. Є багато і позитивних моментів. Насамперед це чи не найпотужніший інструмент для здобуття інформації та платформа для навчання. А ще всесвітня павутина стирає кордони між учнями з усього світу. Тепер без проблем, не виходячи з дому, можна спілкуватися з школярами з різних країн, порівнювати модель освіти, вивчати мову та вдосконалювати своє писемне мовлення.

А як правильно?

Все ж треба змиритися з тим, що інформаційні технології ввійшли у наше життя безповоротно. Дорослим залишається лише одне — виховувати у молодого покоління правильне ставлення до комп’ютера. Фахівці наголошують, що найкраще у вихованні діє власний приклад. А то частенько буває так, що батьки самі «зависають» у всесвітній павутині від ранку до вечора, а потім хочуть, щоб дитина робила інакше. Також варто починати з правил користування комп’ютером. Обмежити час «сидіння» в інтернеті та встановити певні умови, як-от зроблене домашнє завдання, прогулянка на вулиці та допомога по господарству. Крім того, дуже важливо використовувати програмне забезпечення, яке дозволяє блокувати сторінки, непотрібні для дітей.

Батьківська перерва

У батьків багато запитань щодо цієї теми, адже в них було зовсім інше дитинство, без клавіатури та «мишки». і вони не завжди розуміють своїх дітей, коли ті неохоче гуляють на вулиці, натомість у душній квартирі за монітором можуть провести кілька годин поспіль. Тож ми запитали у них, як вони намагаються виховувати у своїх дітей правила поведінки з комп’ютером.

Василь САМСОНОВ, м. Івано-Франківськ:

— Моїм хлопцям — 13 і 14 років, вони зареєстровані всюди — «Skype», «Вконтакте», «Однокласниках». Це зробили ще три-чотири роки тому. В цьому не бачу негативу, адже у них там багато друзів. Деколи заходжу на їхні сторінки, там немає нічого поганого. З першого класу вони за комп’ютером сидять. Мій старший син уже вміє веб-сайти робити,  ходить до школи комп’ютерної майстерності.

Алла БРИЖАК, с. Войнилів Калуського району:

— Мій син Денис у другому класі. У вихідні дні за комп’ютером сидить більше двох годин, переважно грає в ігри, рідше дивиться мультфільми. В будні його спілкування з комп’ютером обмежуємо до двох годин, бувають такі дні, що й зовсім не сідає, це залежить від кількості домашнього завдання. Або просто не заслужив: зауваження в щоденнику про поведінку чи двійка...

Думаю, що у мого сина вже є залежність від комп’ютера, адже коли не дозволяю, доходить до сліз. Але через кілька хвилин сльози проходять і він вже шукає собі інше заняття: складає конструктор, пазли  або читає. А ще він мене дуже настирливо просить зареєструвати його у «Вконтакте», мотивує тим, що там є дуже багато його однолітків. Я ще не дозволяю йому це робити. Нехай спочатку підросте, а потім спілкується у соцмережах.  

Ірина ФЕДОЛЯК, м. Івано-Франківськ:

— Моєму синові Владиславу вісім років. За комп’ютером він проводить від 15 до 30 хвилин, які включають он-лайн-ігри або перегляд мультфільму. Одного разу він просив мене зареєструвати його в соцмережі, мовляв, хоче спілкуватися з друзями та слухати музику. Проте я його відмовила від цього, вважаю, що в такому віці ще зарано спілкуватися он-лайн, краще з друзями на свіжому повітрі проводити час. Крім того, в соцмережах багато негативної інформації, бувають нецензурні вислови, фото чи відео. Підліток чи дорослий зможе це все «відфільтрувати», а малим це додаткове навантаження на їхню ще несформовану психіку.